Герої: Lee Min-ho

Фелікс сидів на стільниці біля мийки у куті, поруч на стіну спирався Чанбін, а Мінхо неподалік підпирав плечем одвірок крихітної кухні. Притихлий Хьонджін стояв, спершись спиною на холодильник, і ніхто не помічав, як нервово сіпалося його коліно. Ніхто, окрім Мінхо. – Тобто, тільки оці двоє, Чонін та Синмін, входять у найближче оточення Бан Чана? – […]Додати до улюблених

– Фелікса розкрили. Новобранці були засланими козачками, – замість привітань почав Хьонджін, тільки-но Мінхо з’явився у дверях. – Зараз вони з Чанбіном відбились, вже їдуть сюди. Це ти в цьому ходив на зустріч з Джісоном? – Хьонджін оцінююче окинув оком вбрання напарника. – Який несмак. – Хвіст? – Мінхо звів брови, пропустивши зауваження повз вуха. […]Додати до улюблених

– Я дістав інформацію про його батьків. Ні, не через Синміна, я не закінчений ідіот. Знав би ти, чого це мені коштувало. Ти тепер мій боржник, крихітко. Так, мої здогадки підтвердилися. Хоча б спробуй, раптом це твій шанс? Тобі всього-на-всього треба перевірити зв’язок, – Хьонджін швидко шепотів у слухавку, наскільки це дозволяв шум у барі, […]Додати до улюблених

Трохи попереду в темряві маячила широка спина Чанбіна. Мінхо досі зрідка нервово обертався назад, хоча вони кульгали не менше кількох годин. Він притримував Хьонджіна однією рукою за талію, іншою – за перекинуту через плечі руку. Квітневий прохолодний вітерець смикав їх скуйовджене битвою волосся, пірнав під роздертий одяг, охолоджував пульсуючі садна і шовком торкався гарячої шкіри. […]Додати до улюблених