Багато років тому, коли світом правили королі й королеви, герцоги й графи, а справжня магія була нерозривною частиною життя, існували особливі академії. У цих місцях навчали майбутніх правителів, магів і тих, хто міг змінити хід історії. Однією з таких академій була “Arcanum” — місце, оповите таємницями, де кожен куточок зберігав відгомін стародавніх чарів. Саме тут розпочинається наша історія. Головна героїня Злата — саме з…

– Пане Кім… – І чути не хочу, – тихо лютував сухуватий із жорстким виразом обличчя чоловік. – Якщо моєму синові є що сказати своїм батькам, хай сам явиться мені на очі, а не підсилає усіляких… – Любий, – не менш схвильована від чоловіка дружина мʼяко стисла його долоню власною, аби вберегти від необдуманих слів. – Чонґук, тато має рацію, якщо Техьон хоче чимось поділитися, хай приходить сам. А ще краще – приходьте вдвох. – Він прийде, пані Кім, – вдячно вклонився юнак, – Ми обоє. Прийдемо. Я лишень хотів попрохати у вас трошечки розуміння. Знаю, це складно. Але й Техьону не просто. Він так боїться вас розчарувати й втратити. – То хай не розчаровує! – як відрізав Кім старший. А Чонґуку від його суворого тону нутрощі моментально схололи.

Гаррі Поттер, яким би видатним та унікальним він не був, програв Волдеморту. Тепер у магічній тоталітарній Британії панують похмурість, сірість, корупція та беззаконня смертежерів.Ці три роки змінили й травмували Драко. Нова кампанія у вигляді фанатичного, жорстокого Полідора Кравча, сина Барті Кравча-молодшого, лише погіршує ситуацію та ще глибше занурює його в темряву.Дафна Ґрінґрасс, яка завжди залишалася в тіні своєї сестри в Гоґвортсі, тепер продовжує своє…

Його розривало на крихітні атоми від усвідомлення того, яким далеким від нього став Ноа. Як рідко він став посміхатися і розповідати якісь банальні речі, типу того, як колись він впустив зубну щітку в унітаз, і довго думав, йти за новою чи зробити вигляд, що нічого не трапилося. Він не просто зробив крок назад, він по цеглині вибудовував стіни навколо себе, відгороджуючись від усього світу. Образ таємничого хлопця в усьому чорному, який співає зі сцени пісні про те, що болить найбільше і багатьом, почав зливатися з його другом нехай не дитинства – юності точно. Він любив того хлопця в чорному, любив його голос, манеру, риси, притаманні тій людині, яка хоче сподобатися багатьом і одразу, але ще більше він любив того підлітка, з яким вони разом пили пиво, ділячи останню поламану цигарку на двох. Того зануду, який спочатку казав: «Ти що, сказився?», а пізніше одразу: «Я в ділі!». Того, чиє волосся він заплітав час від часу, коли йому було нічого робити. І ті очі, які виражали набагато більше такого звичного для них відображення втоми останнім часом. Раніше з під пухнастих вій світилися карі вогники недоброго азарту, навіть коли було надто тяжко. А Ніколас знав скільки лайна пережив його друг, щоб ручатися за те, як тяжко йому було. Зараз очі Ноа світилися лише від чергового повідомлення на телефон опівночі, коли він брав його до рук тільки для того, щоб відкласти знову.

Відкинувши почуття, Єва змогла посісти місце поряд з Даріусом Заклі, стати найсильнішою воїтельницею людства. Проте почуття знов і знов повертаються в її життя, намагаючись зламати усі її досягнення… А може вони лише намагаються допомогти?

Червоний усюди Червоні будинки, стежки, прапори Танцюють в червоному люди І кричать надто гучно вони Червоний — це правда Червоний — це сила Все інше водою змило Лиш чорний залишився тут Не видно здалека І він не кричить Не скаже він зайвого слова Червоний кличе до строю А чорний покірно іде «Все одно перед ним я не встою» Тихо в думках промине Бо там…