Шановні, Мін Юнґі та Пак Чімін, відколи це ваше гасло — збудимо та не дамо? Ну, Юнґі, як справжнісінький боягуз, просто втік. Відштовхнув Чіміна від себе та побіг на вихід, навіть не захопивши з собою сорочку. На щастя, двері все ще були відчинені і він втік без проблем, не думаючи про якісь наслідки. Зупинився він за кілька кварталів від будинку Пака. Обперся об стіну,…

Юнґі таємничий та замкнений. Юнґі не любить людей. Юнґі був явно не з тих легковажних хлопців. Ну, тих, які по п’ятницях у клубах чіпляють різних дівчат чи навіть хлопців. З якими замикаються у вузькому туалеті, притискаючи їх до холодної стінки, стискаючи обличчя масивною рукою, щоб приховати чужі стогони. Але він і не був сірою мишкою, що ховається за полицями книг і з надією заглядає…

Марінетт була дивачкою. Вона запросто могла співати перед заліком в університеті чи змішувати декілька соків, коли друзі спокійно попивають алкоголь (та і взагалі, читати вдома книжки вона любила більше, ніж десь тусити). Але на здивування тих же друзів, — яких вона уникала під час свого лікування (виною всьому дощова осінь!), — це здавалося навіть надто дивним. Усі спроби дізнатися щось були безуспішні, тому незабаром…

Не цікавлюся юрі, але сподіваюся, вам сподобається ця екстра. Їх перший раз трапився після глави 68. Коли цирк “Анархія” закрився, Саманту з Реєм і Мейлі забрала Агата, але Саманта там пожила не довго, бо їй було важко перебувати поряд із тіткою знаючи, що зробив її батько. Тому вона вирішила поїхати на все літо до Ніколь та її сім’ї в Канаду. Дівчата переспали у віці…

▪️▫️▪️▫️▪️▫️ В операційній не затихали перекрикування лікарів: – 200 вольт! – 1, 2, 3 … Розряд! – Пульс 150 і росте! Тиск 80 на 40, падає! – Ще раз. Готуйтеся. Розряд! – Термінове переливання крові. Швидше! – Він не може дихати, він задихається! – Кисневу маску сюди! – Готуйтеся! На рахунок три розряд. 1…! Мейлі раптом згадав Новий рік… але… що ж він тоді…

▪️▫️▪️▫️▪️▫️ – Рей?.. – Мейлі находився у німому шоці. Щойно парубок увійшов до їхнього вагончика, так одразу ж витягнув велику дорожню сумку і почав збирати в неї його одяг із шафи. Він підійшов до Рея і взяв за руку, але той одразу ж прибрав її. Мейлі з тривогою в серці запитав: – Що ти робиш?.. – Ти більше не житимеш тут. – Але… Де…

За кілька днів Мейбл насмілилася підійти до його квартири. Подзвонила у двері, потім спробувала відчинити їх. Вони піддалися. Дівчина впевнено зайшла до його помешкання. Почала кликати його, але це було марно. В квартирі нікого не було. Пайнс зайшла на відкритий балкон і на мить заплющила очі. Уявила, як тут сидів Білл і зустрічав заходи сонця. Сам. Наприкінці всі завжди залишаються самі, досить символічно. Світанки…

Мейбл з цікавістю розглядала співрозмовника. Ох, вона звісно велелюбна натура, але настав час дорослішати. Якщо вже переїхати вирішила. Але прощатися з дитинством так не хочеться… «Останній раз!» — рішуче подумала вона. — Так, я тебе слухаю, — пролепетала дівчина. — Я Мейбл, до речі! Тільки переїхала! — одразу ж затараторила вона, повертаючись у реальність. Здається, незнайомець міркував: чи варто говорити? І половину словесного потоку…

— О та-а-ак, нова квартира! Доросле життя! Можна їсти стільки цукерок, скільки заманеться! — сміялася дівчина, енергійно крутячись навколо своєї осі. Переїзд — справа дивна. Але це так ідеально підходить для Мейбл, дівчини, яка обожнює щось нове. А ще різні експерименти. В переїзді було все — і щось незвичне (нове) для її трохи не самостійного життя, і щось експериментальне — подивитися, чи зможе вона…

Я часто ловила себе на думці, що думаю про тебе більше, ніж про простого друга. Коли мені було важко і я плакала, твоя посмішка та дурні каламбури бальзамом лягали мені на душу. Певною мірою твої дурні поради допомагали не падати духом. Коли я була на межі зриву, ти не кидав мене. Обійми зігрівали та заспокоювали, а по схвильованих очах я розуміла, що тобі не…