“Ох… Ну і як мені тепер викрутитися?.. Він, по любому, клоне до того, що хоче зайнятися зі мною коханням. Точно. Є ідея” Несподівано, Рей побачив зовсім не ту реакцію, на яку він очікував. Мейлі з хитрістю у погляді посміхнувся йому, відповівши: – Я згоден. Рей самовдоволено усміхнувся. Його руки повільно зісковзнули вниз – до його штанів, але раптом Мейлі перехопив йому долоню додавши: –…

Теперішній час. – Виходить… я буду в тебе у боргу? – Ясна річ, що будеш. – не відриваючи від того очей, Саманта пошепки запитала: – І що б ти без мене робив? Рей посміхнувся, і, погладивши її по волоссю, відповів: – Помер би давно, стікаючи кров’ю. Саманта, заплющивши очі, кивнула йому, після чого допомогла піднятися на ноги. Рей відчинив невеличке віконце і поставив перед…

▪️▫️▪️▫️▪️▫️ – Ау! Може вже відпустиш мене!? Мені взагалі-то боляче! Рей вивів Анджеліку з шатру і смикнув за руку, запитавши: – Що це було? Для чого був цей поцілунок? – Оу-у, – з усмішкою простягла блондинка, і доторкнулася долонею до його щоки. – Знаєш, коли ти такий сердитий це мене дуже заводить. Рей скривився і відштовхнув її руку, процідивши крізь зуби: – Не торкайся…

Діана сиділа в темряві на задньому сидінні машини, її пальці нервово стукали по дверці, неначе це могло заглушити те, що вирувало всередині неї. Її погляд був спрямований у вікно, але вона не бачила нічого, окрім своєї боротьби. Сила, що завжди була частиною її, тепер здавалась чужою і некерованою. Немов гроза, що назбиралася в небі, вона готова була вирватися у будь-який момент. Їй було важко…

Було дуже дивно чути таку щиро-спокійну промову від Чіміна. Ретельно відрепетировану промову? Чонґук чесно думав, що говорити доведеться йому. Але Чімін полегшив завдання. Повільно все ставало свої законні місця. Ще зовсім небагато і все буде чудово. — Отже, тепер усе гаразд? — про всяк випадок перепитує Чонґук, на що Чімін лише стверджувально киває. — А ми вже хотіли самі вас відтягувати, — усміхається Ві,…

Чімін зрозумів, що щось все-таки упускає, коли переборов свій нав’язливий страх і спокійно перевіряв фейсбук. Відповіді від Юнґі все ще не було. І лише тоді він почав уважно розглядати його сторінку — дві фотографії, повна відсутність дописів на стіні, багато музики. І офлайн ще з зими. — Чорт! — вигукнув Чімін, розуміючи, яку ж дурню зробив. Тому що цю сторінку офіційно можна вважати мертвою…

Ві занадто рано зрадів. Чімін всього лише запропонував зруйнувати свою самотню фортецю і попросив Ві привести сюди когось із своїх знайомих (хто не проти познайомитись з Чіміном, він вірив у друзів свого друга), наприклад, того ж Чонуґка. Він же не буде живим нагадуванням про існування Юнґі? Чімін хмуриться і прикушує внутрішній бік щоки, миттєво шкодуючи, що запропонував саме Чонґука. Але ж він більше нікого…

– Це лише пункція, Чонґук-ши*, вам не варто так хвилюватися, – маркітно* всміхався лікар, передаючи медсестрі до рук очманіти яку велику, поки що стерильно запаковану дивакуватого вигляду голку. – Звісно, процедура не найприємніша, але не смертельна. Ну, або ж я просто ніколи не чув про подібні випадки, — вишкірився він удруге, однак досить швидко опанував свої недоцільні емоції та вже далі повів серйозніше. –…

Чорт знає як, але Чімін погодився. І встиг тричі проклясти себе, дивлячись на самовдоволеного друга, що не міг не жартувати на цю тему. Але Пак не ображався. Він просто не міг у це повірити, уявити. Жарти Ві проходили немов повз нього, думками Чімін був далеко не тут. — Чімін-ні, ти в курсі, що я прийшов сюди відпочити і повеселитися з тобою, а без твоєї…

Я різко натиснула на гальма, і машина зупинилася буквально за кілька метрів від місця, де тільки-но пробіг величезний вовк. — Та щоб тебе… Клятий вовчара! — вигукнула , зупинившись. Серце гупало так, ніби готове було вискочити з грудей. Адреналін вдарив у скроні, а сили миттєво відгукнулися, наче зреагувавши на небезпеку. Я відчула, як енергія починає здійматися всередині, розливаючись тілом хвилями. Але швидко придушила цей…