Прибігла додому. Розгублена і налякана. Навіщо я втекла? Потрібно було залишитися! Ні, Медісон, яке залишитися? Що би я сказала для поліції? Краще бути зараз вдома. Вхідні двері були відчинені. Тихо пройшлася будинком. Тато спить у своїй кімнаті. Біля його ліжка нарахувала 3 пляшки алкоголю. Пусті пляшки. Так от чому він не телефонував мені і не запитував куди я пропала. Лікував своє горе алкоголем. Навіщо…

— Гаразд. Я, я зараз буду. Біля якого він бару, скажіть ще раз, будь ласка. — Чоловічий голос у слухавці повторив адресу. Мій вираз обличчя уже не був таким веселим, адже зʼявилася ще одна проблема.   Поклавши телефон у кишеню, я мерщій побігла в іншу сторону. Перед цим звісно попрощалася з Фібі і пообіцяла, що як буду вдома, зателефоную їй і розповім про усе.…

— Леє, вас викликають, — гучний голос пролунав звідкись здалеку. Я лише встиг розплющити очі, як переді мною з’явився маленький ангел, від якого надходило аж надто яскраве світло. Я глибоко зітхнув, не розуміючи, чому мені в помічники дали саме дитину. Ах, так… Як сказав Верховний Демон: «Щоб не розбещував мені дорослих ангелів!» Я повільно прийняв сидяче положення, жмурячись від світла, і лише через кілька…

  Вас колись кидало керівництво? Та ще й так, що від ваших дій залежить доля не одного, а двох світів? Ні? Тоді можу сказати, що Вам реально пощастило, адже тільки в моєму світі Батько і Верховний Суд, які вирішили не брати відповідальність за просту смертну та одного ідіота, могли все перекинути на плечі старого демона. Коли Вютенд  повідомив мені цю новину, я рвав вудила.…

— Гм, привіт, я не заважатиму? Саймон зазирає у привідкриті двері аудиторії з неприхованою надією. Ні, звісно, він чудово міг розміститися на підлозі в будь-якому коридорі, перспектива ця і зовсім страшною не ввижалася. Тільки якось все ж зручніше за столом – та й недаром щойно тричі обійшов будівлю чужого факультету, шукаючи єдине вікно, в якому ще горіло світло. Лише в медиків була надія налетіти…

Саймону не сняться сни. Давно вже. З дитинства, мабуть, а чи і тоді марення не приходили, залишаючи віч-на-віч лиш з короткими митями-годинами забуття. Його сни не мають жодного шансу бути хорошими, а поганого і так у житті вистачає завжди із надлишком, аби додаткової порції зовсім не бажати. Кошмари, кажуть, незле струшують організм, але потрясінь і без їх неоціненної допомоги занадто багато. Тож так, може,…

Коли він вперше дізнався, ким Джонатан працює, то спочатку навіть і не повірив. Якось не збирався докупи образ із всіх деталей, які Саймон про того знав. Майже завершена медична освіта, спортзал тричі на тиждень – уже вистачало на те, аби бути постійно зайнятим, як додати ще час на друзів. А потім якось таки випала нагода побачити Джо за барною стійкою і всі питання розбились…

Хлопець сидить на даху будинку. Досить старий, тут майже ніхто не живе вже, лише певна кількість пенсіонерів. Але тут було тихо. Шумів вітер, цвірінькали пташки, десь у кутку лежав та грівся на вечірньому сонечку трошки покоцаний кіт. А Лео все сидів дивлячись на небо. І зараз він сидів у окулярах, з досить товстими лінзами, все ж як ніяк у нього було близько “мінус сім”.…

Колтон Кнайт (ОС)/Фрея Хавторн (ОС) Двоє студентів одягались у вуличний одяг. Фрея хотіла оновити колекцію фото. А весняний ліс був прекрасним місцем для цього. І оскільки Колтон зараз був у неї в гостях – став її партнером. — Ти взяла ключі від квартири? — запитав хлопець. Фрея кивнула, паралельно взуваючи кеди. — Виходимо. *** Ліс зустрів пару тишиною і свіжим повітрям. В місті таке…