the only love i haven’t screwed up

у хісоки — лісові пожежі в душі, що бісиками-вогниками відображаються у бурштині зіниць. у хісоки — вирій думок, невгасаюче бажання змін і нових перемог.

йому п’ятнадцять — вік, коли жаркі та запорошені вулиці рідного ґлемґазленду починають здаватись занадто тісними, а палаюче серце, що так жадає жити, виявляється не міцніше за кришталь.

хісока збирає його уламки вперше, коли абакі — сонячна дівчинка, така наївна і щира, — покидає його заради екзамену на мисливця. дурний, дурний екзамен — невже він цікавіший за хісоку?

ти вбив людину, хісоко, каже абакі трохи боязко, коли він мимоволі згадує у діалозі смерть морітоніо. ти вбивця. я не зможу це прийняти.

абакі так само дурна. ще занадто мала і щаслива, аби збагнути вічне правило — вбий або будь убитим. хісока ніколи не задумувався над тим, що це він, можливо, подорослішав занадто рано.

йому сімнадцять — вік, коли він вчиться бути сам по собі, коли насильно стирає з пам’яті яскраві спогади і щоденно посміхається собі у дзеркало, приміряючі різні посмішки, щоб знайти ту, з якою він виглядає найбільш невразливо.

ще декілька постатей в його житті — перший вчитель, перший партнер, — і хісока відчуває мокрий холод всередині себе. згасають його пожежі. обережно зклеєні шматочки серця губляться у різних куточках континенту, у різних містах і ліжках.

ти неконтрольований, бо він ненавидів контроль. якщо так продовжиш, то погубиш і себе, і всіх, хто тобі дорогий, тому в нього не було дорогих людей. більше не було.

йому дев’ятнадцять — вік, коли чужа жадоба вбивства і голки, стирчащі з його власного плеча, вдаються занадто привабливими, щоб ігнорувати.

іллумі золдік вперше не йде від нього. іллумі золдік вперше цікавиться властивостями банджі-жуйки, вперше допомагає йому з убивством непотрібних свідків і вперше за довгий час запалює новий вогонь в душі хісоки.

з тобою спокійніше, каже іллумі золдік, ніж вдома. хісоці подобається звати його повним ім’ям, хоча сам іллумі, здається, не у захваті від своєї сім’ї, а відповідно і прізвища. тому іноді хісока починає звати його просто іллумі.

згодом — просто іллу.

ще трохи згодом — просто любов моя, у тебе все обличчя в крові, не проти, якщо я витру?

з іллумі, насправді, страшно. він такий само кришталевий, і десь між їхнім першим поєдинком і першим поцілунком хісока лякається: він не хоче його кривдити. не фізично, але морально.

досі незнайоме не хочу, щоб він страждав через мене разом із звичним не хочу страждати через нього миттєво зникають, коли іллумі так смішно примружується, стає на носочки — ще не доріс, але обов’язково це виправить, — акуратно бере обличчя хісоки в долоні і з вибач на губах обережно цілує.

а хісока думає, що той, напевно, вибачається за все, чого ще не сталось. за все, що буде колись — хай то буде сварка, розставання чи вбивство одного іншим.

але це все ще попереду. зараз у нього в руках незвідана безодня, така затишна у своїй жорстокості. і хісока вперше хоче її оберігати, і вперше відчуває, як його оберігають у відповідь.