Літо цього року видалося спекотним. Вдень неможливо було працювати, навіть у тіні. І це був лише початок червня. У Джейка багато клопоту по господарству, та хоч дідусь не надто змушував його працювати, хлопець сам бачив, де потрібна була допомога. Життя в селі протікає тихо і спокійно, далеко від мерехтливого міста, кожен зайнятий своєю справою. А Джейк – куди пошлють. Такий собі хлопчик на побігеньках: там скосити, там прибрати, щось викопати, щось посадити, кому техніку полагодити. У молодого хлопця золоті руки, але надто він безтурботний для свого віку. У дев’ятнадцять років йому б тільки вчитися десь у великому місті, знайомитися з людьми, мріяти про майбутнє, але юнака все влаштовує. Поки є дах над головою та робота, друзі по сусідству, можна собі дозволити прохолоджуватись біля струмка, що колись був річкою. Ось і сьогодні такий день. Він валяється на траві, навколо зарості очерету і вдихає освіжаючий аромат трав, змішаних із водою.
Ласий шматочок у спеку. Але мало хто знає, що тут річечка стає глибшою від яру і можна навіть покупатися. Це він і планував зробити. Пориви вітру не тріпочуть
його темно-каштановим волоссям, вони прилипли до лоба від поту. Надто тихий полудень. І нехай прохолода огортає його тіло, бавовняна тканина колись білої футболки неприємно пристає до грудей. Джейк заплющує очі. У напівдрімоті його слух загострюється, вловлюючи кожен дрібний шурхіт і звуки птахів, упереміш з комахами. Чи це не щастя? Він відчуває м’яке поколювання трави на оголених ділянках шкіри – те, що повертає його до реальності. Але лише на коротку мить, він знову провалюється в царство Морфея.
Сплеск води неподалік насторожує хлопця і він підіймається на лікті, щоб подивитись. Чи не дикий це птах, чи хтось уже надумав рибалити в таку ранню пору? Джейк тихо, наче кіт, що переслідує здобич, підповзає ближче до зарослів біля берега. Його очі кидаються у пошуках джерела звуку, що так раптово потривожило його обідній сон. Раптом, із води виринає тіло. Чудово збудоване, зі сліпучо-білої шкіри, немов поверхня перлини, вона переливається в променях сонця, що пробиваються крізь чагарники та навислі гілки верби. Джейк відчуває благоговійний трепет, коли фігура м’яко рухається у воді, обсипаючи руки і плечі струмками рідини. Контраст чорного як смола волосся з перламутровою шкірою, підкреслює кожну тінь від рельєфу м’язів на спині: лопатки, хребет, талія, стегна… Хлопець не в змозі відвести очей, повністю переконаний, що спостерігає за дівчиною.
Але його серце завмирає, коли фантом обертається. Джейк ледве встигає безшумно сховатися у траві. Це юнак. Йому не пощастило роздивитись риси обличчя, але був більш ніж впевнений – воно прекрасне. У селі було досить хлопчаків, більше ніж дівчат, та Джейк знав їх усіх, і не раз ходили вони купатися разом. Проте його він зустрів уперше. Невже це чергова блудна душа, чи він зовсім не справжній? А Джейку просто здалося спросоння? Занадто блискучий сон наяву. Він дременув звідти.
Додати до улюблених