Почніть писати…
— Хто знає,що це за така важлива персона заради якої Ф‘юрі нас всіх зібрав — Месники сиділи за круглим столом в очікування якоїсь важливої події про яку їм мав розказати колишній директор Щ.И.Т. а.
— Дуже сподіваючь, що це, хтось вагомий.— з того часу як шпигун сказав їм зібратися разом, вся команда намагається вгадати, що це за особлива людина, яку Ф‘юрі хоче їм представити.
Спершу вони намагались розговорити Нат, так як та є найближчою до директора Щ.И.Та, але росіянка просто загадково посміхалася і мовчала. Через 10 хвилин вони полишили це заняття.
— А, що,Старк, маєш нагальніше місце, щоб бути?
Тоні вже готувався відповідсти Стіву, щось в його стилі, але в залу для переговорів, з серйозним виглядом, увійшов Нік Ф‘юрі.
Розмова різко перервалася і погляди перевелися на голову Щ.И.Та.
— По ваших лицях бачу, що ви просто згораєте від нетерпіння дізнатись кого я покажу вам сьогодні. З огляду на минулорічну ситуацію при якій Щ.И.Т. був скомпрометований про яку ви всі чули, а деякі й брали участь— він поглянув на Стіва і Нат— Я вирішив, що наразі наш приорітет повне знищення Гідри. Саме тому всі мої люди вже цим займаються, але сьогодні я хочу вам представити одного з моїх найкращих агентів, яка від сьогоднішнього дня буде вам допомагати.
До зали ввійшла дівчина підліток середньго зросту, приблизно 1,65. Крім короткого яскраво червоного волосся і таких же червоних очей вона нічим не відрізнялась від звичайних дівчат її віку. На вигляд підтянуте тіло, було заховане за джинсами з дирками з-під який виднілись сітчаті колготи. Зверху звичайне чорне худі, а на ногах красувались чорні ботильйони.
Вона порівнялась з Ф‘юрі і застигла з посмішкою на лиці.
Всі погляди різко перевелися з директора на неї. Тор, Клінт, Брюс і Тоні з цікавістю роздивлялись її, а Роджерс з не меншим шоком швидко підвівся.
— Ти?
— Кеп — він підійшов і легенько обійняв її.— Не пройшло і місяця, я скучала.
— Ми дуже раді воз‘єднанню старих друзів і все таке, але може хтось пояснить що це за тінейджер і чим вона нам допоможе в боротьбі— з-за стола почувся роздратований голос Старка.
Капітан Америка сів назад і червоноока знову встала біля директора.
— Мене звати Ельпіс, я агент Щ.И.Та.
— Все ще не розумію чим ти можеш нам пригодитись.
Ельпіс подивилась на Ф‘юрі в німому запитанні, а той у відповідь лише легенько кивнув.
Раптом її очі почали світитись а в руці з‘явився невеличкий вогник, який в секунду охопив вже весь її кулак.
Вперше за всю зустріч голоси подали Тор і доктор Беннер:
— Ви теж це бачите?
— Тільки тому, що наука не визнає масових галюцинацій я скажу, так.
—Я очікувала чогось подібного від Бартона, але точно не від, в прямому сенсі цього слова, Бога грому і чоловіка який перетворюється на великого зеленого монстра. Тому ми спишемо це на ваш шок. До-речі, мені теж приємно познайомитись. Вам всім представлятись не треба. Якщо чесно я ваша фанатка.
— Ельпіс, припини цей цирк.
— Ну, Нат. — Проскиглила дівчина— В мене не було ніяких розваг вже пів року. Начальство не давало відпочинку, сама знаєш. А тут така можливість.
— Ти ж в курсі, що я ще досі тут стою.
— Вибачте,сер.
— На цьому моя робота тут закінчена. Якщо будете мати якісь запитання, мені не дзвоніть.— Ф‘юрі розвернувся і направився в бік виходу.
— Хто б сумнівався.
Коли директор покинув залу запала тиша. Ельпіс вирішила заповнити цю тишу і промовила:
— Якщо ви маєте якісь запитання я буду рада на них відповісти — вона окинула поглядом кімнату і за прозорими стінами помітила досить великий диван де всі вони могли б розміститись — І до речі, я вважаю, що на ось тому дивані нам буде комфортніше проводити цю розмову.
Наташа її підтримала і вони всією компанією зручно вмостились на ньому.
Найочевидніше було те, що Месники і їхня нова знайома знаходились на приватному поверсі Тоні, де герої Землі й жили. Кімната в якій вони знаходились, скоріш за все, була вітальньою. Збоку знаходилась кухня, а, якщо придивитись до ближнього коридору, то можна побачити декілька дверей які вели в особисті кімнати.
— Що ви хочете знати? І відповідь все,мені не подобається, якщо хочете, щось довідатись, уточнюйте.
Першим, очевидно, був Старк
— Як ти потрапила в Щ.И.Т.?
— Ну, по-перше, варто сказати, що я не з США. Народилась і прожила 15 років я в Україні,місто Львів. Мої здібності проявились коли я ще була дитиною. Тоді стався деякий інцидент, про який в мене нема бажання говорити і Щ.И.Т. помітивши мене, стали слідкувати. Батьки в мене були, скажемо так, багатими зі своїми причудами — Ельпіс трохи нахилила голова і задумалась чи варто їй продовжувати свою розповідь. Але зваживши всі за і проти вирішила говорити далі — Два роки тому в моєму домі сталась пожежа, мої батьки загинули, а інших родичів в мене немає.
На наступний день після пожежі мене знайшла Нат і відвела мене до Щ.И.Т. а. Романова допомогла мені освоїтись і стала тренувати мене.— Дівчина з вдячною посмішкою подивилась на шпигунку і та тепло посміхнулась у відповідь. Ельпіс продовжила свою розповідь — Деякий час я перебувала в Академії Щ.И.Т.а на оперативці. Там мене навчили контролювати свої сили і я стала агентом.
В розповідь втрутився Тор:
— А ти не замала, щоб бути агентом?
— А ти не застарий, щоб бути живим?
Бог дивно на неї поглянув, але врешті посміхнувся.
— Вибач, я не це мала на увазі.В мене не було бажання тебе задіти. Не сприймайте мої слова серйозно, я рідко контролюю те, що говорю.
— Хей, все нормально. Я не обіжаюсь, краще продовжуй розповідати.
— Так от. Взагалі я працювала в оперативній команді, і до речі, я познайомилась з твоєю Азгардською подругою Сіф.— Ельпіс посміхнулась згадуючи всі веселі моменти перебування войовниці на Землі.
— Ти її знаєш? Вона мені не розповідала про те, що сталось тут.
— Це тема для іншого дня.
— Крім командної роботи я була на декількох місіях з Кепом, саме там ми познайомились. Ось і все.
Наступне питання задав Бартон:
— А твої здібності? Що саме ти можеш?— всі з цікавістю чекали на відповідь.
— Крім того, що я створюю і контролюю свій вогонь я можу вбирати в себе й полум‘я ззовні. Можу зігріти іншу людину зсередини. І є ще дещо, але це краще показувати наочно. Хто хоче бути добровольцем.— Ельпіс окинула поглядом всіх Месників — Не бійтесь я вас не спалю.
Стів погодився.
Дівчина встала зі свого місця і пересіла до солдата. Взяла його руку і накрила своєю. Закривши очі вона зосередилась і з її долоні пішов вогонь. На подив всієї команди Роджерс і не думав забирати руку. Звичайно, він бачив цей трюк тисячу разів і нічого дивного для нього в цьому не було.
Решта героїв з шоком дивились на це дійство. Ельпіс припинила вогонь і показала всім долоню капітана Америкию. Цілу і не ушкоджену.
Першим відійшов від шоку Брюс:
— Як ти це зробила?
— Коли я тільки починала робити подібні трюки головною була концентрація, я тренувалась для цього, але зараз це діло звички. Якщо я не хочу поранити вас – вогонь безпечний, а, якщо хтось, наприклад, нападає на мене – я можу його підсмажити.
— Так просто?
— Простіше не буває.
— І ти повністю контролюєш свої здібності? Просто…
— Так. Я абсолютно безпечна для людства і мене не потрібно саджати в камеру. Мене не відправили б до вас, якщо Ф‘юрі не був би впевнений в мені.— Це була брехня. Ну точніше не повністю правда. Ельпіс дійсно безпечна для людства і не має наміру спалити світ до тла. Дівчина регулярно відвідувала психолога поки знаходилась під наглядом Щ.И.Т.а і деякий час після його розпаду. Спершу, щоб розібрати травми завдані батьками та її життям в Україні, а потім для профілактики. Але у всіх бувають погані дні. І Ельпіс не вийняток. Одного разу, після невдалої місії з Нат, на якій вони мали знешкодити терористів, що намагались підірвати будівлю адміністрації міста у Лос-Анджелесі, дівчина була подавлена. Групі вдалось вивести всіх людей, але будинок був знищений. А це означало – місія провалилась. Ельпіс попросила відвезти її в поле де б не було жодної людини на багато кілометрів. Її друг погодився на це. Річард Стоун – хороший агент і чудовий друг, не став задавати багато питань, а просто виконав прохання. Коли дівчина прибула на місце, то спалила його в щент. Не залишилось і сліду того, що раніше там були повсюду зелена трава і кущі.
Це був не єдиний такий момент, але інші рази вона подавляла в собі настільки сильні емоції. Вони затьмарювали розум, даючи волю потужній, неконтролюїмій силі. Ельпіз знала, що це погано, але це її єдиний вихід.
— Ти, не проти, якщо я візьму в тебе кров? І проведу деякі тести? — Брюс невпевнено поглянув на Ельпіс. — Те, що ти не згораєш просто неймовірно і природа твоїх сил… Я навіть уявити не можу звідки. Думаю, ти мене розумієш.
Їй знадобилось декілька секунд, щоб винирнути із спогадів про минуле та переварити слова сказані Брюсом. Ельпіс легенько посміхнулась і сказала:
— Звичайно, доктор Беннер, Ви можете провести всі досліди, які вам захочеться. Але завтра. — Дівчина потянулась і встала з дивану.— Бо зараз я з радістю поспала б.
— Твої речі вже в кімнаті.— сказав Тоні — думаю Нат не буде проти того, щоб провести тебе.
Дівчина побажала всім хороших снів і попрямувала за шпигункою в напрямку тих самих коридорів. Та в свою чергу почала розповідати про вежу Месників.
— На нижніх поверхах в більшості випадків розташовані лабораторії або кімнати для тренувань. Декілька останьнніх поверхів є повністю жилими. Тут розташовані спальні, а внизу є басейн і кінотеатр.
— І чому я не здивована кінотеатру?
За розмовою Ельпій і не помітита як вони зупинились біля одних із дверей. Відчинивши їх, дівчина побачила простору світлу кімнату. Спершу вона здивувалась, бо не помітила ліжка, але пройшовши далі все зрозуміла.
— Тут є другий поверх? Ні, я ,звичайно, знала, що Старк людина багата і все таке. Басейн, кінотеатр, але двоповерхова кімната!
Роздивившись навколо вона побачила таку картину: на першому поверсі звичайний письмовий стіл і стілець, збоку знаходився невеличкий комод для речей. В протилежному боці кімнати був диван і телевізор, а біля нього дві пари дверей: перші вели в досить простору ванну кімнату, а другі, в невеличку гардеробну з дзеркалом. На другому поверсі знаходилось двомісне ліжко. А найпрекраснішою частининою, скоріш за все, було величезне панорамне вікно з якого відкривався чудовий вид на Нью Йорк.
— Якщо тобі буде, щось потрібно тут завжди є Д.Ж.А.Р.В.І.С.— штучний інтелект привітався з ними — справа від тебе кімната Стіва, так що ти не пропадеш.
Узагалі, ми тут не живемо.
Ельпіс питально підняла брову.
— Всі ми маємо або квартиру, або палац, як Тор. Тут живе тільки Старк. Але поки ми активно проводимо місії по знищенню Г.І.Д.Р.и нам зручніше перебувати разом, тому Тоні виділив кожному з нас по кімнаті. Та знаючи, твою ситуацію, я думаю Старк зробить виключиння і дозволить тобі залишитись. До речі, у мене є питання на цей рахунок.
— Валяй.
— Де ти жила весь цей час після падіння Щ.И.Т.а?
— Хоч Фьюрі і переховувався у нього була одна незареєстрована квартира яку ти не розсекретила зливши всі дані в інтернет.
— А гроші?
— Мої батьки були багаті, пам‘ятаєш? Звичайно, що я мала відкритий рахунок ще з дитинства, тим більше на Щ.И.Т. я не за безплатно працювала, як і ти. Але якщо містер Старк готовий ділити свою баншю зі мною це буде велика честь. Важко було пояснювати сусідам чому вони жодного разу не бачили моїх батьків, або рідних.
Нат кивнула з розумінням. Обнявшись зі шпигункою, вона попрощалась з нею. Дівчина швидко зробила всі водні процедури, а потім перевдягнулась. Лігши на мягеньке ліжко вона відкинула всі думки і нарешті потонула в царстві Морфея.