— Які квіти тобі подобаються?
Жан сидів на широкому підвіконні та мрійливо спостерігав за плином пухнастих хмар по небу. Раптове запитання Джеремі оговтало його від якогось трансу і змусило обернутися на джерело цікавості. Найімовірніше, саме допитливість змусила Нокса поцікавитися таким безглуздям, проте хлопець вирішив переконатися у своему висновку:
— Чого це ти раптом?- питанням на питання відповідає Моро, спрямувавши погляд сірих, наче дим улюблених цигарок, прямо в зіниці навпроти.
Джеремі помічає, як краєчки таких коханих, таких тендітних і витончених губ злегка підіймаються. Парубок підходе до любого та ніжно цілуе щоку. Такі дитячі й не примітні поцілунки здавалися Жану найкращими та більш інтимними, ніж цілунки в губи.
— Просто хочу знати все, що тобі подобається. Навіть якщо це якісь дрібниці,- Нокс посміхаесться дійсно щиро та по-теплому.
Мабуть, саме ця іскриста усмішка вразила Жана у перші хвилини знайомства з «Троянцями». Не зважаючи на те, що кожен член команди обдаровував нового гравця радісним обличчям, Нокс буквально сяяв. Він нагадав Моро те саме сонце, яке побачив, коли покинув «Воронів»
Джеремі дбав про залякане кошеня (так спершу він називав Жана) й ділив з ним кімнату. Поступово Моро освоювався, відкривався Ноксу із зовсім невідомих тому сторін. Капітан запам’ятовував усе, що стосувалося його нового сусіда: що Жан полюбляє чай без цукру, що Жан віддає перевагу класичній літературі, що Жан кусає уста, коли нервує; він помічав, що Жан припинив лякатися випадкових дотиків, що від дурних жартів співкомандників у нього ледве помітно з’являється усмішка, а інколи можно почути тихий сміх.
В такі моменти серце Джеремі завмирало, йому хотілося робити все, щоб знову побачити цю усмішку, щоб знову почути цей блаженний сміх. І йому вдавалося.
— То які квіти тобі подобаються?- хлопець знов запитує та дивиться на француза.
Жан замислився. І справді, які ж квіти йому подобаються? Якби цим поцікавились до його прибуття в нову команду, він би назвав першу ліпшу рослину. Аби відчепилися.
Але, дивлячись у ці очі, що сповнені щирої любові та непідробної цікавості, назвати цю “першу ліпшу квітку” було просто неможливо.
— Соняхи,- нарешті дає відповідь Жан та задовольняє допитливість Джеремі.
— Чому?- швидко пролунало це одне запитання.
— Вони схожі на сонечко.
І справді, ці квіти схожі на те саме сонечко, що будить його кожного ранку цілунками, любенько посміхаючись так, що неможливо розізлитися. Те саме сонечко, що допомогло Жану побороти панічні атаки та назавжди відірвати нитки минулого. Те саме сонечко, що змогло навчити Моро жити так, як хочеться. Те саме сонечко, що покохало його та навчило кохати у відповідь
Наступного ранку Жан прокинувся від поцілунків Джеремі, що вже стали щоденним обрядом, але, відкривши очі, він побачив не звичайне світле волосся, яке щоразу стирчить у різні сторони, а вогняні пелюстки соняхів.
Нокс знову розтягнув уста в посмішку, яку так любив Жан:
— Доброго ранку!
— І тобі доброго ранку, mon rayon de soleil*
mon rayon de soleil*– (з франц.) моє сонце.
від автора: дуже люблю цих котиків, сподіваюся вам сподобалось♡
Додати до улюблених