ЦЕ БУЛА МІСЯЧНА, ОСІННЯ НІЧ…. ЛЕГКИЙ ВІТЕРЕЦЬ ПОГОЙДУВАВ ФЛЮГЕР У ВИГЛЯДІ ВЕЛИЧЕЗНОЇ ГАРПІЇ НА ДАХУ БУДИНКУ. ЗА ПАНОРАМНИМ ВІКНОМ МОЛОДА ДІВЧИНА РОЗГЛЯДАЛА ГІРСЬКІ СХИЛИ, ЩО КУПАЮТЬСЯ В МІСЯЧНОМУ СВІТЛІ, ЇЇ МЛОСНИЙ ПОДИХ ЗАПОВНЮВАВ ВСЮ КІМНАТУ, ВІДЛУННЯ ЯКОГО ПРОНИЗУВАЛО ЇЇ ЗСЕРЕДИНИ… АЖ РАПТОМ ВОНА ПОБАЧИЛА СИЛУЕТ! – “О БОЖЕ!”, – ПОДУМАЛА ДІВЧИНА… ЦЕ БУВ ВЕЛИКИЙ… ЧИ ТО ПТАХ, ЧИ ТО КАЖАН! НЕЗРОЗУМІЛО… БЛИСК МІСЯЧНОГО СЯЙВА ОСВІТИВ ЄДИНЕ, ЩО ЧІТКО ПРОСТЕЖУВАЛОСЬ. ОЧІ. АЛЕ ЦІ ОЧІ ВДИВЛЯЛИСЯ ПРЯМО В ДІВЧИНУ І НАПОВНЮВАЛИ ЇЇ… ВОНА ЗАКОХАЛАСЯ В ЦІ ЗІНИЦІ І ЇЙ НЕВАЖЛИВО БУЛО, ЩО НА НЕЇ ДИВИЛОСЯ, І РАПТОМ…
ВСЕ ЗНИКЛО… ЩОНОЧІ ВОНА ЧЕКАЛА НА ЦІ ОЧІ, ВОНИ З’ЯВЛЯЛИСЯ З ЦІЛКОВИТОЇ ТЕМРЯВИ РІВНО ОПІВНОЧІ ВПРОДОВЖ МІСЯЦІВ І ЗНИКАЛИ ПІСЛЯ БЕЗПЕРЕРВНОГО ПОГЛИНАЮЧОГО ПОГЛЯДУ… ЦЕЙ МОМЕНТ У ЇЇ ЖИТТІ І Є ТИМ, ЗАРАДИ ЧОГО ЦЯ ІСТОРІЯ… ПРОХОЛОДНА ЛИСТОПАДОВА НІЧ… ДІВЧИНА, ЯК ЗАВЖДИ, ЧЕКАЛА НА СВОЇ ОПОВИТІ ТАЄМНИЧІСТЮ, КАРІ ОЧІ, ЗІНИЦІ ЯКИХ ПРОПЕКЛИ ДУШУ ДІВЧИНИ ДО ТЛА… ВОНА НІЯК НЕ МОГЛА ПОЯСНИТИ СВОГО ВІДЧУТТЯ ПОВНОЇ НЕЗРОЗУМІЛОСТІ І БАЖАННЯ ЩОБ ЦЕ НЕ ПРИПИНЯЛОСЬ НАВІТЬ ЯКЩО НЕ ЛУНАЮТЬ СЛОВА, БО ЗАГАДКОВІСТЬ ЗАВЖДИ НЕСЕ В СОБІ ЩОСЬ ХВИЛЮЮЧЕ…. .. ЦЬОГО РАЗУ ВОНА ВИЙШЛА НА БАЛКОН… НАВКОЛО БУВ ДИВОВИЖНИЙ ГІРСЬКИЙ КРАЄВИД, ПРИЄМНИЙ ХОЛОДНИЙ ВІТЕРЕЦЬ ПРОМАЙНУВ ПО ТІЛУ ДІВЧИНИ ПРЯМО ПІД НІЧНОЮ СОРОЧКОЮ З ТОНКОГО МЕРЕЖИВА… МУРАШКИ ПРОБІГЛИ ВІД НІГ ДО ГОЛОВИ. ДО ПІВНОЧІ ЗАЛИШАЛОСЯ МЕНШЕ 2-Х ХВИЛИН… І ТУТ… З ГОРИ ЗЛІТАЄ ЩОСЬ ВЕЛИЧЕЗНЕ З КРИЛАМИ І ПРИЗЕМЛЯЄТЬСЯ ПРЯМО НА БАЛКОН ДО ДІВЧИНИ… ЦЕ БУВ ВЕЛИЧЕЗНИЙ КАЖАН, ЩО ПЕРЕТВОРИВСЯ НА БЛІДОГО ЧОЛОВІКА З ТИМ ПОГЛИНАЮЧИМ ПОГЛЯДОМ… ВІН БУВ ОДЯГНЕНИЙ У ДОВГИЙ КАРДИГАН НА ГОЛЕ ТІЛО І ОБЛЯГАЮЧІ ЧОРНІ ШТАНИ, ЯКІ ПІДКРЕСЛЮВАЛИ ЙОГО КРАСИВЕ, ФІГУРИСТЕ ТІЛО І СИЛЬНІ НОГИ.. СВІТЛО ВІД ПОВНОГО МІСЯЦЯ ОПУСТИЛОСЯ НА НЬОГО І ДІВЧИНА ЗМОГЛА КРАЩЕ РОЗГЛЕДІТИ ТОЙ САМИЙ ТАЄМНИЧИЙ СИЛУЕТ… І ЗНОВУ ПОДУВ ГІРСЬКИЙ ВІТЕРЕЦЬ, ЯКИЙ НАЧЕБТО ВИБРАВ НОВУ ЖЕРТВУ І ЗАТАНЦЮВАВ НА ОГОЛЕНОМУ ТОРСІ БЛІДОГО КРАСЕНЯ, ЩО ПОВІЛЬНО ПІДХОДИВ ДО ДІВЧИНИ… ВІН БУВ ВАМПІРОМ…. ДІВЧИНА МІСЯЦЯМИ ДИВИЛАСЯ В ОЧІ ВАМПІРУ І НЕ ЗЛЯКАЛАСЯ! ВОНА ЗАКОХАЛАСЯ В ОЧІ…. ВІН ПРОСТЯГНУВ ЇЙ РУКУ І ВОНА, ВЗЯВШИ ЇЇ, НАЧЕ ОПУСТИЛА РУКУ В СНІГ…. ВОНА НЕ ЧИНИЛА ОПОРУ… ВІН ВПРАВНО ПІДВІВ ЇЇ ДО СЕБЕ Й ПОЦІЛУВАВ… ТАК ПРИСТРАСНО Й УМІЛО, ЩО В НЕЇ ЗАТРЕМТІЛИ ЩИКОЛОТКИ… ВІН ПРИГОРНУВ ЇЇ ГАРЯЧЕ ТІЛО ДО СЕБЕ Й ПОНІС НА КРИЛАХ ВГОРУ… . ВОНИ ОПИНИЛИСЯ В НЬОГО ВДОМА… ЯК ВИЯВИЛОСЯ, ВІН БУВ НЕ ПРОСТО ВАМПІРОМ, А ГРАФОМ СТАРОДАВНЬОГО РОДУ… ВІН ВОДИВ ЇЇ ВЕЛИЧЕЗНИМ ЗАМКОМ, ЩО ВИСОЧІВ НА ГОРІ ДАЛЕКО ВІД БУДИНКУ ДІВЧИНИ, І ВОНА СЛУХАЛА ЛИШЕ ВІТЕР, ЗВУК СВІЧОК І ТРЕМТІННЯ ПО-СВОЄМУ ТІЛУ…
– “ТИ ВБ’ЄШ МЕНЕ»?», – ЗАПИТАЛА СХВИЛЬОВАНО ДІВЧИНА…
– “Я ХОЧУ ТЕБЕ….МІЙ ХОЛОД ГОРИТЬ ВІД ОДНОГО ТВОГО ПОГЛЯДУ…», -СКАЗАВ З ЛЕГКОЮ ПОСМІШКОЮ МОЛОДИЙ ГРАФ… ВІН ПРИВІВ ЇЇ В ОДНУ З ВЕЛИКИХ КІМНАТ ЗАМКУ…
ВОНА СТРІМКО ПІДІЙШЛА ДО НЬОГО СТРИБНУВШИ В ЙОГО ОБІЙМИ. ВОНА СХОПИЛА ЙОГО ЗА ШИЮ І ПОЧАЛА СУДОМНО ЦІЛУВАТИ Губи, ЩОКИ, ШИЮ. ВІН БУВ ЗБЕНТЕЖЕНИЙ. ВПЕРШЕ ЙОГО НЕ ЗЛЯКАЛАСЯ ДІВЧИНА, ВПЕРШЕ ВІН НЕ ХОЧЕ ВИПИТИ ЧИЮСЬ КРОВ, ВПЕРШЕ ВІН ПАЛАЄ ВІД ПРИСТРАСТІ… ЇЇ НІЖНІ, ГАРЯЧІ РУКИ ПОЧАЛИ ГЛАДИТИ ЙОГО МОРОЗНИЙ І БЛІДИЙ ТОРС, ПОТІМ ПОЧАЛИ СПУСКАТИСЯ НИЖЧЕ…. ВОНА ЗВІЛЬНИЛА СПОЧАТКУ ЙОГО ПЛЕЧІ ВІД КАРДИГАНУ І ПОЧАЛА ПОГЛАДЖУВАТИ ЙОГО СПИНУ… ВІН ПОЦІЛУВАВ ЇЇ ПЛЕЧЕ, ЇЇ МЕРЕЖИВНА НІЧНА СОРОЧКА ВПАЛА ГЕТЬ, І ЙОГО ПОГЛЯДУ ВІДКРИВСЯ ВИТВІР МИСТЕЦТВА З ГЛАДЕНЬКОЮ ШКІРОЮ, ТОНКИМИ ЛІНІЯМИ І ПАЛАЮЧИМ ЖАРОМ, ЯКИЙ ПОТРЕБУВАВ ЙОГО.ЯКИЙ ЖЕ СИЛЬНИЙ БУВ ЇЇ ПОРИВ І ПОТЯГ, ЯКЩО ВОНА ВИТРИМАЛА ЦЮ НЕСТРИМНУ НІЧ ІЗ КРАСЕНЕМ-ВАМПІРОМ. НАВКОЛО БУЛО ТАК ПОХМУРО ПРЕКРАСНО… ПОХМУРИМ ЇЙ ЗДАВАВСЯ І ЇЇ ОБРАНЕЦЬ… ВІН БУВ ТАКИЙ ТАЄМНИЧИЙ, ЗАГАДКОВИЙ І ТАКИЙ ПРИВАБЛИВИЙ.
“СТУКІТ В ДВЕРІ”
” МІС ФРАНЧЕСКА, ПРОКИДАЙТЕСЬ, СНІДАНОК ГОТОВИЙ”
Додати до улюблених