Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

mortuus mare

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

Мо жань сидів на березі моря , де ось ось мав початися шторм. Але здається йому було начхати на небезпеку…найбільший шторм відбувався у його зламанній душі

 

Мо Жань у нас більше немає вчителя..

 

Ці слова врізались боляче в його серце залишивши жахливий шрам.

Але його це явно не хвилювало. Він зробив ще один ковток свого улюбленого грушевого вина , але зараз на смак воно було напевно гіркіше чим всі ліки пані Ван.

 

Прогремів грім.

Пора би вже йти додому , але юнак і не збирався підніматись. Він бажав щоб його просто змила хвиля і понесла кудись далеко…подальше від всіх проблем.

Було холодно , але алкоголь зігрівав

 

Хотів би він щоб його зігрів в своїх обіймах Чу Ваньнін…Мо Жань би ніжно обцілував це завжди серйозне лице з очима фенікса…казав би якісь дурниці на вушко дивлячись як він червоніє..

 

Від думок про нього стало ще болячіше

 

Хлопець одим залпом випив цілу бутилку вина і підсів ближче до моря…вода була холодна…і підавав дощ….

 

Учителю почекай мене ще трішки…я скоро прийду 

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь