Be there

Я не піду,

Я буду завжди поруч.

Я не піду,

Я прив’яжу себе власноруч.

Я не піду нікуди,

Я буду стояти з тобою.

Я не піду нікуди,

Я стану нарешті собою,

Я буду поруч,

Коли ти потребуєш мене.

Я буду поруч,

Коли тебе радість обмине.

Я не піду,

Навіть коли проженеш.

Я не піду,

Бо знаю, що ти приховуєш.

Я залишусь,

Коли ти станеш кричати.

Я залишусь,

Коли від болю будеш мовчати.

Я не кину

Ніколи тебе одного.

Я не кину

Тебе на дорозі холодного.

Я буду з тобою

У щасті і в криках хворих. 

Я буду з тобою

Під поглядом очей суворих.

Я не зрушу з місця, 

Доки нужна тобі.

Я не зрушу з місця

І не залишу тебе в порожнечі.

Я зостануся,

Не дивлячись на біль і сльози.

Я зостанусь,

Не бачачи сумні прогнози.

Я тебе не лишу 

Ніколи у цьому житті.

Я тебе е лишу

Без палких цих почуттів.

Я не збігу

Від тебе назавжди.

Я не збігу,

Я буду кричати “зажди”.

Я дійсно лишуся,

І серце своє віддам.

Я дійсно лишуся,

Віддаючись болі літам.

Я зостануся разом,

Якщо ти будеш благати.

Я зостануся разом, 

Кули ти будеш вигоняти.

Бо я тобі потрібна

Вночі або вдень.

Бо я тобі потрібна

Ніколи або щодень.

Та ти не визнаєш,

Що тепер дихаєш мною.

І я не визнаю,

Що хвора тепер тобою. 

Та казати уголос не треба

Ти і я розуміємо це.

Та казати уголос не треба,

Слова вбивають кохання палке.

І ми будемо разом

Відчувати потребу оту.

І ми будемо разом

Бо роздільно творимо пустоту.

І ми не зможем піти,

Бо це добровільний капкан.

І ми не зможем піти,

Бо кохання – отруйний дурман.

І ми лишимся удвох,

Адже живемо один одним.

І ми лишимся удвох,

Вкриваючись відчаєм холодним.

І ми не підемо,

Коли світ буде палати вогнем.

І ми не підемо,

Коли планету накриє повенем.

І я буду тут

Стільки, скільки живу.

І я буду тут,

Я не можу залишити частину свою