“Боже, як же страшенно боляче…” – це були перші думки Ліани цього ранку.
Потім вона відчула теплу долоню своєї принцеси й легенько її стиснула. Потім вона розплющила очі. Її погляду відразу ж пала спляча мордочка її коханої, яка сопіла буквально за пару сантиметрів. Потім, трохи підвівшись, дівчина побачила Джонні, який усміхнувся побачивши, що його Лі прокинулася.
-Доброго ранку, зараза.
“Боже, його усмішка… Така тепла, я сумувала за нею.”
-Ну чого відразу зараза! – намагалася обуритися дівчина пошепки, щоб не розбудити Маргариту.
-Давай я допоможу тобі підвестися і підемо на перекур, поговоримо, а Маргоша нехай спить.
-Аааа Коли моя Марго стала для тебе Маргошою? – на обличчі дівчини з’явилася уїдлива посмішка.
Акуратно взявши дівчину на руки, Джонні відніс її відразу на балкон, накинувши поверх кофту. Щоб дівчина зайвий раз не чапала, він доніс її на руках і посадив у крісло, подавши її улюблені сигарети, він прикурив і почав.
-Ну хто, твою матір, не надягає броник на такі зустрічі??????? Твоє щастя, що все пройшло відносно гладко і ти втратила мало крові, і я все зробив швидко і якісно.
-Я просто знала, що якщо що, ти як завжди, прикриєш мій зад, який завжди знаходить пригоди.
-Дура, ти мене й ось її на смерть налякала. – хлопець показав жестом на вхід на балкон, де стояла зовсім сонна Маргарита, що вже плакала.
Дівчина одразу кинулася до Ліани, сівши на підлогу, почала обіймати її за ноги й плакати. Лі поцілувала її в голову і почала погладжувати.
-Диво, все добре, перестань плакати, будь ласка. – Лі зняла з плечей кофту і накинула її на дівчину, адже та була легше одягнена.