Маріель намагалася нормально поворушити пальцями на ногах. Вона взагалі не пам’ятала, що там діти роблять для того, щоб почати ходити. Коли вони пішли, тоді вони й пішли. Спершу зрозуміло, що потрібно навчитися повзати. Але перед повзанням точно щось є. Мабуть, варто спершу навчитися ворушити всіма кінцівками, бо ноги та руки зовсім не слухалися.
В Маріель з’явилася перша ціль в цьому житті — почати хоча б повзати, щоб можна було почати досліджувати дім та нарешті взяти в руки хоч якусь книгу. Лежати ставало не виносимо нудно, а ще на фоні Маріель відчувала загрозу для себе та нових батьків. Якщо не зараз, то через багато років. Вона ще не знала чим хотілося б зайнятися, але точно знала, що вона не зможе дивитися на всі ці страждання людей знову. Але що їй зробити? Як їм допомогти? Як взагалі допомогти якомога більшої кількості? Ці питання крутилися в голові і не було ніяких відповідей.
Маріель підняла спершу ліву, а потім праву ногу. Це їй вдалося, але ось дрібна моторика давалася з трудом. Спробувала знову поворушити пальцями на лівій нозі і цей вдалося вперше зробити з трудом. Вона згадала дещо. Перед тим як почати повзати, потрібно підняти голову. Шия ще не здатна тримати голову, тому прийдеться почекати. Місяць. Здається вона занадто швидко бажає отримати все. Але потрібно самій робити невеличкі вправи, але не перестаратися та бути обачним. Без сильних навантажень. Тепер потрібно поворушити пальцями на правій нозі і можна відпочивати. Від фізичних навантажень вона вже втомилася.
Батьки взагалі не звертали на це уваги. А коли і звертали, то тільки усміхалися на її спроби. Маріель це зовсім не подобалося і вона постійно хмурилася із-за чого батьки починали сміятися з її милого обличчя. “Що не можуть допомогти?” — постійно думала дівчинка. Їй зовсім не подобалося, що батьки зовсім не займалися нею. Хоча можливо в них не було часу.
Її мати залишала в колисковій здається на багато часу і щось робила, а ось батька вона бачила тільки по вечорах. Її вчасно годували. Вона навіть не встигала плакати, щоб подати знак, що вона хоче вже їсти. Вчасно міняли підгузки. Увечері батько включав їй якісь мультфільми, які вона ніколи не слухала. Вона тепер звертала увагу на новини, але вони мало що прояснювали, що робиться у світі. Тим паче батько зрідка включав новини. А перед сном завжди читали якусь казку, а потім включали колискові та клали спати в колискову.
Маріель була дуже спокійною дитиною для батьків, і з нею зовсім не було ніяких проблем про які їх лякали. Тесса використовувала таймер для того, щоб годувати дочку. І здається вона справлялася дуже добре, тому що вона рідко плакала із-за того що хотіла їсти. Тесса намагалася встигати бути з дочкою, готувати їсти, прибирати в будинку та працювати неповний робочий день з дому. І їй це вдавалося. Єдиний мінус — повна втома. Вона валилася з ніг. Дякуючи, Ділану вона могла трохи відпочити увечері. А ось в ночі знову приходилося вставати по будильнику для того, щоб годувати дочку. І так тривало кожного дня. Здавалося, що дні зливалися в одну сіру масу.
Додати до улюблених