Ліана глянула на двері, а потім підійшла до трохи сумної Маргарити.
-Ти Все чула?
-Угу – Марго опустила очі.
-І що далі?
Маргарита лише подивилася на Лі з подивом.
-В плані?
-Ну, ти дізналася про моє життя і вік, тебе це хіба не лякає? Чи не відштовхує?
-А повинно? – Маргарита обняла Ліану і поцілувала у шию. – Тут скоріше питання до тебе, чи захочеш стати моєю дівчиною, чи ні?
-Хочу, але для мене стосунки, не дитяча гра. Як ти могла почути, у мене є до тебе якісь почуття, чи можу я дізнатися, що на рахунок тебе? Мені не потрібні стосунки заради того, щоб мене використовували, я хочу любити й бути коханою, якщо ти готова мені це дати, можемо стати парою, ні, вихід знайдеш сама. А тепер вибір за тобою, або на гору, або до дверей. – Ліана пішла до своєї спальної кімнати й плюхнулася на ліжко, закривши обличчя руками й важко зітхнула.
Вона не знала, чи прийде до неї дівчина, чи ні. Помиритись з другом, чи ні. Що буде далі? Та й Лі зараз була не в тому настрої та стані душі, щоб про це думати.
Марго ж просто стояла внизу спочатку спостерігаючи за тим, як Лі піднімається на віх, а після думаючи, хоч так вона простояла від сили хвилин 5. Потім вона пішла до дверей.
Телефонний дзвінок. Дзвонить Джонні. Ліана неохоче бере трубку.
-Чого тобі?
-Заспокойся, малюк, я був не правий, вибач, я просто був у такому становищі і як ти пам’ятаєш, закінчилося все не дуже. Я хвилююся за тебе і твоє тендітне серце, ти ж знаєш, ти мені як молодша сестра…
-Я старша за тебе на 2 роки, яка нахуй молодша сестра, придурок – голос Ліани став трохи веселіший ніж до цього.
Джонні ще кілька хвилин щось розповідав, як тут Лі різко скидає слухавку.
Марго пішла до дверей, замкнула її й поволі пішла до Ліани, а знайшовши її кімнату, вона зайшла до неї, роздяглася і припала до її губ своїми.