Кіра вже понад тиждень не була вдома, її запаси речей, які вона брала досить малі. Кіра вирішила навідатися до батьківського дому, побачити брата та взяти потрібні речі зі своєї кімнати. Вранці після сніданку вона подякувала Юзукі за трапезу, прибравши зі столу і взявши свій рюкзак, дівчина вирушила в найближчий магазинчик іграшок. Кіра простояла близько пів години вибираючи найцікавішу, на її погляд іграшку для брата. Вибравши що, вона вважала цікавим, а точніше іграшку трансформера, вона попрямувала до батьківського будинку. Від магазину іграшок була прекрасна алея з квітами, проходячи по алеї можна було побачити десятки різних квітів, і загалом сотні посаджених рослин, Кіра просто обожнювала цю алею, раніше, коли вона була маленькою та її ще любили, батьки водили Кіру по цій алеї. З того часу так багато змінилося. Згадуючи минуле Кіра, навіть не помітила, як за 20 хвилин уже підходила до свого будинку. Дівчина досить сильно змінилася з того часу, як пішла з дому. Адже коли вона жила з батьками, їй було заборонено робити те, що вона хотіла б. Нещодавно Кіра була в салоні краси, змінила зачіску, колір волосся на темніший, зробила шикарний рожевий з синіми вкрапленнями манікюр. На нігті пальця було написано “Я люблю Ю”. Також дівчина була нафарбована, що в її будинку було недозволено до повноліття, шортики, короткий топ, босоніжки на високім підборі та чорний шкіряний рюкзак. Побачивши у дворі свого братика, вона підійшла до нього і присівши навпочіпки скрикнула.
-Братік Хаято!
-Ась, Ви хто?
Хлопчик глянув на дівчину, не визнавши у ній своєї сестри.
-Хаято, ти чого, це ж я, сестричка Кіра!
Хлопчик спочатку трохи оглянув дівчину, а після зрозумівши, що це справді вона, підійшов до неї й міцно обійняв.
-Сестричка Кіра, де ти була? Я і мама сумували!
-Вибач я ненадовго.
Дівчина міцно обійняла брата і трохи засумувала. Вона дістала з рюкзака подарунок братові й вручила йому. Він з криками радості побіг у будинок хвалитись, Кіра пішла слідом у будинок голосно при цьому привітала батьків.
-День добрий, батьки.
За цей час хлопчик оббігав увесь будинок у пошуках батьків і ніде їх не знайшов. Єдине місце, куди він не заходив, це кімната Кіри. Кіра підійшла до своєї кімнати й почувши характерні звуки попросила брата піти пограти у своїй кімнаті, або ж на вулиці. Хаято пішов грати на вулицю зі своєю новою іграшкою, а Дівчина, глибоко зітхнувши, постукала у двері кімнати, в цей момент звуки припинилися. Після пролунав крик з задишкою.
-Хто там?
-Це я, ваша дочка Кіра.
Після цих слів пролунав сміх у два голоси, і з кімнати вийшла мати дівчини в халаті й з усією злістю сказала.
-У нас немає дочки, точніше у нас була слухняна й охайна дочка відмінниця, але, на жаль, вона померла. А ви мені зовсім невідома людина. Що ви, точніше, ТИ тут робиш, хто тебе впустив?
-Фі, матінко, займатися непристойностями в кімнаті дочки, коли будь-якої миті може увійти син це низько. Так ще й поховали мене, а що це ви, матінко, на «ти» перейшли? Хіба не ви мене вчили, що так не пристойно з «незнайомцями» спілкуватися?
Кіра посміхнулася, дорікаючи своїй матері, на що її мати дала їй ляпас і сердито пішла до своєї кімнати. Після батько, в одній сорочці та трусах сімейках вийшов із кімнати набираючи поліцію. Поки він намагався додзвонитися, дівчина спокійно зайшла до своєї кімнати та забрала потрібні речі, потім подивилася на своє ліжко, на якому лежав використаний презерватив, бюстгальтер і трусики матері. Зітхнувши, вона вийшла з кімнати й спустилася до брата. Через хвилин так 10 приїхала поліцейська машина, з неї вийшло два високі, кремезні офіцери брюнета, в одного була красива борода і блакитні очі, а у другого ідеально поголене обличчя і зелені очі. Вони підійшли до неї й спитали.
-Доброго дня, це ви викликали поліцію?
-М? Доброго дня, це ви мене затримати повинні, давайте наручники.
Спокійно і навіть з невеликою млявістю дівчина відповіла поліцейським і простягла тонкі, засмаглі руки. У цей момент отець Кіри вискакує з дому та кричить на повний голос.
-Тримайте її, вона проникла в наш будинок, і ми не знаємо хто це і що їй потрібно.
-Сер, заспокойтеся, що тут відбувається?
Чоловік кричав щось мало виразне, один з офіцерів пішов брати свідчення у чоловіка з дружиною, а інший, блакитноокий почав розпитувати дівчину і попросив ту пред’явити свої документи. Кіра спокійно подала свої документи.
-Я Кіра Шікода, 16 років. Я прийшла в гості до брата та за своїми особистими речами. Давши подарунок братові, я попрямувала у відкритий будинок, піднялася до своєї кімнати, я почула деякі звуки, які можна було охарактеризувати, як заняття сексом. Постукавши у двері своєї кімнати до мене, вийшла Міс Шикода, яка сказала, що їхня дочка померла, а я для них ніхто, а після Містер Шикода вийшов з кімнати й зателефонував вам. Я увійшла до своєї кімнати, взяла потрібні речі, побачила ті самі сліди сексу, дорікнула батькам у їх поводженні зі мною і вийшла поговорити з братом. На обличчі поліцейського з’явилася невелика усмішка, він глянув на симпатичну дівчину, а потім сказав грубим чоловічим голосом.
-Рідні батьки поховали передчасно дочку, так ще й ментів викликали, ахахах.
Офіцер віддав документи Кірі, а потім попросив пройти з ним до будинку. Зайшовши в який, вони побачили скрученого батька та матір, яка била офіцера, який тримав батька. Офіцер підбіг на допомогу напарнику і швидким рухом рук накинув на Міс кайданки. Та почала кричати.
-Це сміття скрутило мого чоловіка, я захищалася, ви не маєте права!
-По-перше, ви щойно образили офіцерів при виконанні, по-друге, напали на офіцера при виконанні, по-третє, зробили хибний виклик. Два із цих пунктів вже стаття.
Офіцер, який тримав містера, надів і на того наручники, бо той ударив з сили в живіт хлопцю, а потім в обличчя. Офіцери вивели буйних з дому і повезли в дільницю, але перед цим сказали.
-Ви не затримані, вашим батькам пред’явимо штраф, та й далі за законом. Гарного дня
-І Вам також, дякую.
Кіра пішла до Хаято. Білявий брат сидів і грав новою іграшкою, не звертаючи уваги на крики, які були до цього. Кіра озирнулася довкола, раніше це була її кімната, а зараз у ній зробили ремонт, і за 6 років як його зробили Кіра ніколи її не розглядала. Стіни кімнати були насичені сині, стеля була біла, зі стелі звисали іграшки на ниточках, літаки, вертольоти та інші моделі повітряного транспорту, підлога була теж біла, а килим був зеленого кольору з великим ворсом, лежачи на ньому створювалося відчуття весняного лужка. Хлопець помітив, що сестра увійшла до кімнати, він підвівся з підлоги та підійшов до неї. Він попросив її нахилитися, а потім міцно обійняв сестру за шию. Дівчина сіла на килим і ще міцніше обійняла брата, вона його дуже любила.
-Кіра, не йди від нас … Не кидай мене … Сестричка …
З великих зелених очей потекли сльози, адже Хаято теж любив сестричку. Від цього всього Кірі теж захотілося плакати, але вона стримувала сльози, щоб не засмучувати брата ще сильніше.
-Почекай трохи і я заберу тебе з собою … Я зараз цього зробити не можу і жити з мамою і татом теж … Слухай, зараз тато з мамою поїхали у справах, ти залишаєшся вдома за головного, нікого додому не пускати, якщо боятимешся або що Щось трапиться дзвонити мені, добре?
Хлопець кивнув, витираючи своїми ручками сльози. Кіра поцілувала Хаято в лоб, хіхікнувши, вона почала прати помаду з чола брата.
-Все, мені час йти, будь хорошим хлопчиком.
Кіра вийшла з дому, помахавши братові, вона дочекалася доки той зачинить двері на замок, вона пішла додому, де її давно чекала Ю. Кіра йшла повільно все по тій самій алеї, вона розглядала квіти й думала про своє дитинство. І знову не помітивши, вона вже дійшла до будинку, але не свого, а вдома Ю. Кіра відчинила двері своїм ключем і увійшла до будинку, і одразу вона побачила Юзукі, яка вийшла її зустріти. Ю, як завжди, ходила по будинку в досить розпусному одязі. Наприклад, зараз Ю була в стрінгах і у фартуху, із зібраним у пучок волоссям. Кірі було видно все, що тільки могло бути видно. Вона посміхнулася і спитала.
-І що ж це моя господарка Ю готує?
-Курицю в духовці пеку.
-Слухай, ти маєш що випити?
-Ром з Колою піде?
-Так, але звідки у тебе стільки бухла?
-Та я сама не знаю.
Дівчина пішла на кухню. Юзукі мило посміхнулася, потім повернулася до Кіри попкою і потяглася до тумбочки, в якій був цей алкоголь. Кіра кинула рюкзак на диван і пішла на кухню. Дівчина взяла дві склянки з відкритої тумбочки, поставила на стіл, так само дістала з морозилки пачку льоду і теж кинула її на стіл. Від сильного удару кубики льоду вилетіли зі своїх осередків і розлетілися по столу. Кіра взяла холодні кубики, які майже миттєво заморожує ніжну руку, кинула у склянки й сіла на стілець, перекинувши ногу на ногу. Ю поставила дві пляшки на стіл, відкриваючи ром вона подивилася на пригнічену Кіру і наливаючи їй алкоголь, вона подивилася їй в очі й запитала.
-Кіра, що трапилося? Ти ніколи раніше ром не пила, тебе розвезе з одного ковтка.
-Я була сьогодні у батьківському будинку.
-І Через це тобі хочеться напитися?
-Так.
Юзукі зітхнула і повільно налила темний міцний напій у кришталеву склянку, де вже давно був лід. Наливши цей напій, вона поставила пляшку на кухонну стільницю позаду себе і звідти взяла колу і почала розбавляти напої солодкою колою. Закінчивши з колою, Юзукі поставила її поряд з Ромом, після сіла на стілець і знову глянувши в очі Кірі спитала.
-Так За що пити то будемо?
-За тебе! За те, що забрала мене звідти.
-За нас!
Ю посміхнулася і піднесла свою склянку до склянки Кіри. Дзвін кришталевих склянок. Кіра робить великий ковток, а через кілька хвилин мовчання починає голосно сміятися. Ю подивилася на Кіру і тихо під ніс пробурчала.
-Схоже вже…
Ю зробила невеликий ковток, а потім встала подивитися до духовки. Вона акуратно дістала курку з духовки, оглянула її та поставила її назад. На той час склянка Кіри вже була порожньою, а Кіра сиділа і кричала щось невиразне, періодично згадуючи своїх батьків. Ю знову зітхнула і вирішила сховати алкоголь поки не пізно. Вона сіла та спостерігаючи за Кірою допила і свій напій.
-Тобі не варто було пити.
«Та чого ти, я зовсім не п’яна, все ж добре» повинно було прозвучати з вуст Кіри, але прозвучало щось інше.
-А Чого ти, я саусеєм не п’яна, все харашооо.
Зітхання.
Ю підійшла до Кіри й погладила ту по голові, Кіра різко підірвалася і намагалася добігти до туалету, вона спотикалася дорогою, але все ж таки змогла це зробити. Їй стало зовсім не добре від сильно розведеного рому колою. Юзукі підійшла до подруги, присіла поруч і тримала їй волосся, поки та була зайнята своєю справою. За хвилин так п’ять. Ю подивилася на Кіру.
-Ще й на голодний шлунок. Ну хто ж так робить, тебе ж розносить… Дурненька, навіщо я тільки тобі налила…
-Пробач…
Кіра встала з підлоги й підійшовши до умивальника, набрала у свої невеликі долоні воду, вмила обличчя холодною водою, прополоскала рота і підійшла до Ю, подавши їй руку, щоб вона встала. Юзукі встала з підлоги та пішла відводити Кіру до її кімнати.
-Іди посидь, а я принесу сюди твої речі й розкладу все по поличках, добре?
Кіра кивнула і шльопнулася на ліжко. Ю спустилася вниз, вимкнула духовку і підійшовши до свого м’якого диванчика, вона взяла рюкзак Кіри та пішла з ним до неї. Відкривши шафу та рюкзак, вона поступово розкладала речі на свої місця. Наприкінці в ньому залишилася лише велика пачка грошей. Ю подивилася на неї, потім затулила рюкзак і поставила під стіл Кіри. Поцілувавши в лоб вже сплячу подругу, вона вкрила її покривалом і пішла вниз займатися приготуванням обіду, паралельно думаючи про Кіру та її родину.