Різниця

Цього ранку Шерлоку довелося прокинутися раніше звичайного, і він, відправивши Ватсона на місце злочину, ходив по квартирі в простирадлі, шукаючи ноутбук.

 У двері тихенько постукали.

 — Увійдіть,— сказав і почав налаштовувати зв’язок, щоб зателефонувати Джонові.

 — Доброго ранку, Шерлок,— сказала тихо сусідка і поставила на столик тацю з кавою, сама сівши на диван.

 — З якого часу ти приносиш каву?

 — Зазвичай я снідаю з місіс Хадсон, але вона ще спить.  А тут завдяки щасливому випадку ви прокинулися.  Не люблю пити що-небудь на самоті, – вона розмовляла спокійно і розмірено, не турбуючи гучним звуком Шерлока, той ще не прокинувся.

 Дзвінка від Джона ще не надходило, і він подумав, що відмовлятися від кави було б нерозумно.  Шерлок підсів до Мадлен і взяв свою каву.  Краєм ока побачив на її лівій руці пластир, що закривав свіжу рану.  Два дні тому за нею приїхала машина Майкрофта, і Мад зараз же зібралася і зачинила за собою двері.  Повернулася лише вчора ввечері, у піднесеному настрої та з незначними пораненнями.  Чекати на те, що вона хоч словом обмовиться про це, було марно, доводилося лише спостерігати.  Майкрофт старанно ховав від нього будь-яку інформацію щодо цієї особи.

 — Нова справа?  — спитала вона, відпиваючи кави.

 — Так, нудьга смертна.

 — Не піднімався б ти рано заради смертної нудьги.

 У цей момент на зв’язок вийшов Джон, і Шерлок, відставивши кухоль, метнувся до ноутбука, залишивши гостю спостерігати за тим, що відбувається.

  Мадлен зацікавлено подивилася в екран, незмінно потягуючи свою ранкову каву, поки чоловіки перемовлялися по відеозв’язку.  Незабаром їй це набридло, і вона, вийнявши з кишені цигарки, закурила.

 — Вам нудно, — обернувся Шерлок.

 – Так, все вірно, – посміхнулася злегка;  вставши, підійшла ближче.  Простягла йому сигарету, яку він мовчки прийняв і закурив, не відводячи погляду.

 — Вам не цікаво, як він помер?  — спитав він критично.

 — Було цікаво хвилину тому.  Потім стало очевидно,— знизала плечима Мадлен.

 — Просвітіть мене,— схрестив руки на грудях.

 – Бумеранг.

 Секунду Шерлок дивився на неї схвально, а потім зробив їй несподівану пропозицію:

 — Хочете наступного разу подивитися місце злочину зі мною?

 Вона посміхнулася.

 — Не треба підлизуватися до мене, щоб витерти носа старшому братові.  Не турбуйте себе.

 — Не всі мої помисли зводяться до того, щоб зробити паскудство Майкрофту.

 — Хіба?

 — Можливо, ви були б корисні.

 – А може й ні.

 Не встигла Мадлен домовити, як у неї задзвонив телефон, і вона негайно підняла слухавку.  Голос по той бік сказав пару слів і одразу ж відключився.

 — Я б на вашому місці одягла щось, крім простирадла, — сказала вона, перед тим як піти.

 

  Через зовсім небагато часу на Бейкер-стріт було подано дві машини.  В одну засунули Шерлока, а в другу спокійно сіла Мадлен.  Він провів її поглядом, не перестаючи питати себе: що їй було потрібно від брата?  І що хотів він сам?  Дізнатися про неї якусь інформацію було неможливо.  Та й не факт, що він справді знає, хто ця жінка.  Можливо, Мадлен лише чергова її особистість.  Що за гру веде Нері та які в ній правила?  Це точно гра, очевидно гра!  Але стільки запитань, на які у нього не було відповідей…

 

  У палаці її зустрів особисто старший Холмс.  Машина Мад під’їхала до іншого входу, назустріч їй вийшов чоловік.

 —Доброго ранку, Мадлен,— усміхнувся Майкрофт.

 —Доброго.  — Трохи кивнула.  — Думаєш, що привезти мене сюди гарна ідея?

 – Не розумію про що ти говориш.  Я відправив машину за своєю співробітницею Морріган Бірн, – і він простяг їй конверт з новими документами та ім’ям.

 — Марріган, — повільно промовила Мадлен, забираючи «подарунок».

 —Я вибирав ім’я.  Чи задоволена?

 — Красиве.  Шерлоку не казати?

 — Йому це ні про що не скаже, можеш не приховувати.  До речі, як його справи?  Встигли потоваришувати?

 Вони неквапом зробили крок у відкриті перед ними двері, не перериваючи діалогу.

 — Він вивчає мене.  Йому цікаво, чому я тут.

 —Нехай цікавиться.  Сьогодні він візьме справу Адлер, якщо в нього не вийде заволодіти файлами, ти прибереш її.  Вона створить безліч проблем, будь готова.

 — Як скажеш, – вона суворо кивнула у відповідь на його слова.

 — Ввечері тобі привезуть від мене ще кілька подарунків.  Користуйся з обережністю.

 Майкрофт затримався перед дверима, за якими на нього чекав брат і Джон.

 — І йому зовсім не обов’язково знати, що ти робиш.

 – Звичайно.

 

  Вона залишилася стояти поза увагою чоловіків.  Уважно слухаючи все, що вони казали.  Її не особливо турбувала вертихвістка Адлер, Майкрофт та його суперечки з Шерлоком.  Її турбували повідомлення, які не отримали відповіді.  Вона просила про зустріч свого старшого брата, але він уже давно не відповідав їй.  Рік?  Може більше.  Він віддалився від неї, не хотів і слухати… А раніше вони були опорою один для одного.  У їхній відбитій родині важко було без підтримки вирости адекватними людьми.  Точніше, їй…

 — Морріган!  — покликав її Майкрофт.

 Вона увійшла мовчки, тримаючи голову прямо, поставу рівно.  Чорна спідниця, що прикривала коліна, тихо шелестіла в такт її кроків.  Каблуки простукали дорогим покриттям.  Мадлен стала поруч зі своїм начальником, окинувши поглядом Шерлока, закутаного в простирадло, той лише ніяково усміхався Ватсону.

 — Вона доглядить вас.  Та й від її допомоги я на вашому місці не відмовлявся б.

 Шерлок прочитав на її обличчі тінь невдоволення.  Очевидно, їй не на велику радість бути на побігеньках у Майкрофта.  Мад не з тих, хто любить підкорятися.  Але чим таким тоді володіє Майкрофт, що за один вечір він зробив її своїм гончаком?

 Щойно вона увійшла, як Шерлок відчув укол злості, але зараз, дивлячись на неї з цього ракурсу, він відчув лише жалість.  А інакше бути і не могло, адже це Майкрофт керував Мад, розпоряджався її талантом, володів її розумом.  Він їй навіть ім’я вибрав, подібно до своєї тваринки.  Так, мабуть, було місце для злості, ось тільки адресувати її варто Майкрофту.

 Проте, йому страшенно цікаво було спостерігати за цим дійством.  Що трапиться, коли Майкрофт награється?  Якщо Мадлен ще доживе, зрозуміло.

 

  До Адлер вони приїхали на різних машинах.  Мадлен зустріла їх неподалік, критично оглянула садна на обличчі Шерлока і посміхнулася.

 — Гарний удар, докторе Ватсоне.  Але могли б і сильніше прикласти, не дуже й правдоподібно.

 — Можете зробити це краще?  — зацікавлено запитав Шерлок, косячись у її бік.

 — Можу прикладом поправити, бажаєте?

 — Так, будь ласка, – Холмс нахилився, підставляючи їй щоку.

 — Шерлок, не варто, — обсмикнув його Джон.

 — Хай, жартує вона, — відмахнувся той.

 Мадлен різким рухом дістала захований під пальто пістолет, який їй недавно вручив Майкрофт з іншим обмундируванням, і в секунду одним різким рухом вона врізала пістолетом детективу, і так само в один крок сховала зброю назад.

 Шерлок схопився за обличчя, ошелешено дивлячись на неї, а потім усміхнувся:

 — А ви вмієте дивувати, Морріган.

 —Я можу ще раз здивувати вас, якщо цього недостатньо,— скривила вона губи в уїдливій усмішці.

 — Думаю, з нього вистачить.  — посміхнувся і Джон, оглядаючи товариша. — Ви достатньо його здивували.

 — Може хоч одну маленьку несподіванку?  Йому не зашкодить.

 — Вона мститься мені за минулі півроку, Ватсоне.

 — Ти ображав мене і не втрачав можливості відпустити ублюдський жарт.  Боюся, що на цьому несподіванки не закінчаться.

 — Тоді буду до них готовий,— усміхнувся детектив і ступив у бік будинку Ірен.

 Мадлен з Джоном відстали від Шерлока на пару кроків, між собою вони тихо перемовлялися:

 — Ви точно подобаєтеся йому.

 — Йому подобається розумувати, — відмахнулася вона на ходу.

 —Вам обом це подобається,— фиркнув Джон.  Він вирішив наздогнати друга.

 —Я зайду слідом, йдіть першими,— кинула їм услід Мадлен, а потім зникла з поля зору.

 Недовго спостерігала вона за їх маскарадом, вони вперто намагалися увійти.  Коли двері за ними зачинилися, Мадлен підняла руки і засікла час на годиннику.  Три хвилини їм мало вистачити.  Не любила вже вона тяганину з довгими знайомствами.

 Потім, коли час минув, вирішила увійти сама.  Без стуку.  На зустріч Мадлен одразу вибігла дівчинка з прислуги.

 – Що ви тут робите?  Хто ви?!

 Мадлен рівним і владним голосом запитала:

 — Як ваш чоловік?

 Скориставшись секундним замішанням дівчини, вона, дивлячись їй у вічі, наказним тоном вимовила:

 – Тут нікого немає.  Тобі треба на кухню.

 І прислуга одразу ж розвернулась, мовчки пішла в інший бік.

 Мадлен усміхнулася і піднялася сходами, почувши голоси зверху.  Двері кімнати, звідки долинав звук, були прикриті, і Мадлен, не змінюючи звичці, увійшла без стуку.

 Перед її поглядом відкрилася смішна за її мірками картина: гола жінка в центрі кімнати, що кидає хижі погляди на детектива, спокійно терплячий це Шерлок і здивований Ватсон.

 Почувши скрип двері, Адлер машинально перевела погляд на гостю, як і решта.

 Мадлен зміряла її скептичним поглядом, окинувши з ніг і до голови.  Шерлок усміхнувся її дрібній маніпуляції, помічаючи те, як вона без слів швидко зайняла домінуючу позицію в діалозі, що ще не розпочався.

 – Так, бачу, вам не головою доводиться працювати, – спокійно відзначила Нері і вальяжним кроком попрямувала до дивана, зайнявши місце поряд з детективом, не удостоюючи більше Ірен своєю увагою.

 Чоловіки стримали смішок.

 — Хочете дізнатися, як саме я працюю?  — Адлер розтягла губи в солодкій усмішці.

 — Не турбуйтеся, ви не єдина в Лондоні, хто б’є і принижує людей за гроші.  — Мад закинула ногу на ногу і закурила цигарку.  — Я ось іноді роблю це абсолютно безкоштовно, від щирого серця.

 — О, я не впевнена, що ви робите це так, як я… — Ірен плавно підійшла до Мадлен, намагаючись зачарувати і задавити своїм авторитетом.

 — Мабуть, різниця справді є.  Зазвичай клієнти після цього не в захваті.  — Витягла ніжку в акуратному чорному черевику  назустріч Ірен, не дозволяючи їй наблизитися, чим вкотре сконфузила домінантку.  — Хоча останній клієнт ще не залишив відгук.  Робити висновки зарано.  —  Мадлен глузливо зиркнула на Шерлока.

 — Ви не розумієте, від чого відмовляєтеся, — томно сказала Ірен.

 — Від звичайного фетишу, не драматизуйте, Ідо.  — відповіла та спокійним тоном.

 — Ірен.  Або просто Пані.

 Холмс, дивлячись на те, як Мадлен присікала всі спроби домінантки заволодіти контролем над ситуацією, так тішився, що навіть забув про мету візиту.  Треба ж, якою гострою та отруйною виявилася ця особа!  Звичайно, вона знала ім’я Адлер, але навмисне вдавала, що не запам’ятала, щоб похитнути впевненість жінки.  Навіть дивилася на неї Нері особливо, рухалася по-іншому, щоб принизити її значущість.

 — Добре, пані Незрозумілий інтим.  Як скажете.

 — Вам не зрозумілий мій образ?

 — Зрозумілий з ніг до голови.  Але не сумуйте, дуже багато жінок у світі не знають, що сексуальність — це не голе тіло.  Ви не одна.

 Адлер страшенно злилася, вона мало не виходила з себе.  Що ця мерзота собі дозволяла?

 — А що тоді сексуально?  — питає вже крізь зуби Ірен.

 Мадлен важко зітхнула, кинула недопалок у вазу і, неквапом піднявшись, поправила складки сукні.

 — Я б вам розповіла, боюся, ви не зрозумієте.  — сказала вона втомлено і, повернувшись до Шерлока, який уже не мав сил стримувати посмішку, запитала.  — Ви знайшли те, за чим прийшли?

 — Поки ні, — відповів Холмс.

 — Боже, у вас була ціла вічність, поки вона мене розважала!

 На телефон надійшло повідомлення, яке Мад відразу відкрила, вона ледь стримала емоції.  Коли телефон знову опинився в кишені, вона обернулася до Шерлока, звертаючись до нього:

 — Закінчуйте із цим швидше.

 Мадлен пропустила повз вуха слова Шерлока: він з’ясував, що фотографії знаходяться в цій кімнаті, відправив Джона закрити двері зовні.  Вона залишила всю тяганину на Холмса, і незабаром він виявив сейф.  Тоді Ірен вручили Шерлокове пальто, і та хоч трохи прикрилася, сяючи від захоплення, ніби він не пальто їй дав, а переписав на неї все майно Англії.

 Нері стояла неподалік Шерлока, коли в кімнату увірвалося кілька озброєних чоловіків, тут же спрямувавши дула пістолетів на кожного з присутніх.  Мадлен роздратовано закотила очі.

 — Містере Холмсе, введіть код,— зажадав, очевидно, їхній ватажок.

 Американці очевидно знали куди тиснути, що не дуже тішило доктора Ватсона, і виводило з себе Шерлока.

 На рахунку «три», коли куля мала вже залишити дуло пістолета і дуже скоро знайти зустріч із головою Джона, Шерлок і Мадлен в один голос закричали:

 — Стоп!  Зупиніться.

 Вони з Шерлоком перезирнулися, він кивнув.

 — Дайте мені хвилину, — зажадала Мадлен у нападників.

 — І ні секунди більше, — посміхнувся один із чоловіків.

 — Ірен, що у вас сьогодні було на сніданок?  — Вона звернулась до домінантки, збентеживши її своїм незвичайним питанням.

 Та на мить забарилася, намагаючись згадати, і поки її свідомість була зайнята цим, Адлер навіть не усвідомила, що прямо відповіла на наступне запитання.  З її вуст зірвалися цифри, які Шерлок поспішив натиснути на замку сейфа.

 — З чого ви взяли, що це не є код виклику поліції?  — скептично запитав один з противників, судячи з акценту, він був американцем.

 —Тому що я не просила код виклику поліції,— самовдоволено посміхнулася Мадлен.

 — І вона так просто вам сказала?  — скривився чоловік.

 – Як бачите.

 —Красуєшся.  — пирхнув Холмс і повернув клямку.  На мить він завмер, а потім щось прокричав і нахилився.  —Ватиканські камеї!

 Люди, котрі усвідомили значення слів, впали на підлогу.  Пістолет у сейфі вистрілив, і куля потрапила до одного з американців.  Скориставшись цією метушнею, у кілька швидких рухів нападників вдалося знешкодити.

 І Холмс нарешті зміг стягнути заповітний телефон із сейфа.  Мадлен, що побачила це, поспішила разом з Джоном вибігти на вулицю.  Він вимагав викликати поліцію, і Шерлок зробив це вкрай креативно, кілька разів вистріливши у повітря.

 — Якщо у вашому цирку і без мене клоунів повно, а через пару хвилин під’їдуть нові, то я, мабуть, піду.  Телефон у вас, я виконала роботу.

 – Я думаю, що ваша допомога може нам ще знадобитися, – сказав Ватсон.

 — Скоро тут буде багато копів, Джоне.  Їм не треба бачити її,— обсмикнув його Шерлок.

 —Спасибі за розуміння,— усміхнулася Мадлен і неспішним кроком попрямувала на другий бік вулиці.

 — Ви так і не відповіли!  — раптом крикнув їй услід Холмс.

 Вона обернулася.

 — На яке з ваших питань?  — спитала, не особливо підвищуючи голос.

 — Не на моє.  На запитання Тієї Жінки.  Так у чому ж на вашу сексуальність?

 Мадлен лише посміхнулася і торкнулася вказівним пальцем своєї скроні, трохи схиляючи голову, а потім, розвернувшись, пішла геть.