3

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Чо Чанг : 2/10

Мінуси: Гарна, шикарні форми, слабке тіло-важко оборонятися, висока, важко сховатися

Плюси: немає

Лаванда Браун : 4/10

Мінуси: Гарна, слабка

Плюси:Маленька- легко сховатися.

Що ж лишилось підбити підсумки, та не повторювати помилок.  Звісно Креб з Ґойлом не думали про те, чому з ремонтом шафи не сталось жодного прогресу. Їх хвилювало ким ж стати наступного разу, що б уникнути всього, окрім ремонту шафи.

Багатозільна настіянка їм була потрібна лиш для того, що б потрапити в кімнату на вимогу.

Нею їх забезпечував Снейп-  неймовірно корисний та одночасно безкомпромісний помічник. І допомагав він тільки тому, що особисто Темний Лорд наказав контролювати, що б все було саме так, як він наказав, а саме,- щодня Драко з Кребом та Ґойлом після занять спускалися до кабінету Зілля  та Настійок.

Вчитель, конфісковував палички у двох останніх та відавав- Драко. Пояснювалось це просто до Креба з Ґойлом не було довіри, вважалось за потрібне з ними зайвий раз перестраховуватись, чомусь Волондеморт вирішив, що вони легко можуть зрадити.

Далі Драко йшов до кімнати на вимогу, а його посіпаки отримували по чаші з багатозільною настіянкою  та перетворювались на когось іншого.

Це було б непотрібно, як би минулого року ці двоє не спалились на продажу наркотиків в тій самій кімнаті. В цьому ділі Драко їм був не потрібен, навіть заважав. ( Саме він їх і спалив)

Наркотики це- маґлівский винахід, і як би не Креб, що народився в родині маґлів-бариг, то, юні чарівники про них навіть не дізнались б. Так до сови з Гоґвортсу він збував їх у туалеті маґлівскої школи, згодом всеодно робив це в вбиральні, але тепер його клієнтурою були лише слизеринці, але далеко не всі.

Невдовзі він приєднав до справи Ґойла, попри те, що його товариш був з родини чарівників і про маґлівскі речовини не знав нічого. Він вмів тримати язика за зубами та мав чудову витримку. І що з того, що Ґойл жер, як не в себе ? Товар він не споживав зовсім, навіть тоді коли, пригощали.

Все почалось у вересні: Перейшли до тієї кімнати з метою – відсіяти всі х тих, хто не знає міри та лишити тих, хто 100% не підсяде. Просто маґлородець діяв поки-що обережно в світі, якому погано розумів, та старався не лишати по собі “слідів”, тому в наявності було лише “легеньке”. Дату та час наступної зустрічі завжди повідомляли на попередній. Звісно були паролі і ще дещо.

Драко став проблемою майже одразу після нововведень. Ах, яким шовковим він ставав, коли просив хлопців взяти його з собою, або клянчив косяк. Це треба було бачити. Це могло тривати по кілька годин, потім він сердився кричав, та погрожував, що розповість. Всі розуміли, що він цього не зробить, то ж побісившись трохи він просто йшов геть.

Ґойл був надійним, але в березні він жорстко тупонув. Лишив пігулки в кишені своєї мантії, а ту в особистих речах ( помилка новачка). Вони не були чимось “легеньким” і взагалі не для продажу -подарунок Креба на Різдво.

Після вже звичної сварки, Драко не пішов з усіма на перший урок, а лишився в вітальні та перевернув всі речі посіпак догори дриґом. Тоді знайшовши те що шукав, прийшов посеред уроку “під кайфом” та шокував ґрифіндорців з якими у них був спільний урок та Геґріда, а далі кабінет міс Промфрі, та правда, що вилізла мов кіт з мішка, Ґойл з Кребом в кабінеті Дамболдора отримують пізди, вчительська нарада де вирішується доля всього Слизерину, бо йдеться про серйозні обмеження та відрахування з Гоґвортсу винуватців. Маґоненґел особисто наполягала, що б їх вигнали зі школи до бісової матері, але Снейп не був би Снейпом, як би не майстерно витягав своїх вихованців з будь-якого лайна. Тож все скінчилось перемогою з найменшими втратами- Для Слизерину, лиш кілька виховних бесід, а Кребу з Ґойлом заборонили з’являтись в кімнаті на вимогу + конфіскація всього “товару”.

Чому ж вони могли  перетворюватись лише на дівчат? Бо Темний Лорд так сказав!  і ніхто не здатен зрозуміти його волю, тому і немає права розпитувати.

Потім Трійця мала зустрітись біля дверей кімнати на вимогу і зайти в неї разом. Ось так.

Час скінчився тепер ці двоє знов не в своїй подобі рухаються, до тієї кімнати, тепер краще, краще для них, так він точно не домагатиметься. Креб в образі Пенсі Паркінсон, від, якої Драко мало не нудить, а Ґойл- якась першокласниця.  Вони зараз мов сестри. Нічого підозрілого окрім завеликих мантій. Цей одяг для хлопців по 2 м, і в дитячому тільці тримати на собі всі ці шати, вимагає додаткових зусиль. З кожним кроком фігура їх керманича стає виразнішою, і коли вони вже зовсім близько, то бачать його кисле обличчя, і починають посміхатись. Нічого цікавого, тоді не відбулось, білявий старався не дивитись на Пенс, а на безгруде дівча позирав без всякої цікавості, але як він на ньому зривався! Від Ґойла не було жодної користі, тіло занизьке, заслабке, але хоч пару випустити можна.

Пенсі Паркінсон : 10/10

Мінуси: гарна

Плюси: низька, не збуджує

Абияка першокласниця: 1/10

Мінуси: слабка, жодної користі, зриватися будуть тільки на тобі.

Плюси: несексуальна.

Цікаво, вихідні дійсно вихідні, чи просто більше часу  який можна провести в кімнаті на вимогу ?

На щастя, в суботу зранку їх керманича вже не було в слизериньскій вітальні, то ж вихідні—дійсно вихідні. То ж можна було б, відпочити розслабитись, розпитати Ґойла про літні канікули, про батьків, яких невідомо чи прийняли в смертожери за цей час, бо у Темного-Лорда, щодо родини Ґреґорі міняється думка, щораз, як його про це питають. Попри їх чистокровність у них родичів-маґлів, як дірок в ситі. Можна було б розпитати, як би не забулося в пошуках. І нічим вони не скінчились, окрім розчарувань. Ці двоє вперше були настільки  уважні до прецтавників протилежної статті. Жодненької “потвори”, натомість в Гоґвортсі стільки красунь.

Одна з них підійшла сама. Пенс показала жестом Кребові нахилитись і спитала пошепки, як колись питала, скільки в нього коштує грам.

-Їбатись хочеш?

В кімнату на вимогу тепер не можна, але для швидкого перепихону і вбиральня підійде. Якось швидко, все це відбулось. Жодних хвилювань, нервів чи якихось особливих відчуттів та емоцій, хоч це було приємно. хлопець думав, що в перший раз у нього не встане, але все пішло, як по маслу. Він взагалі уявляв собі це геть інакше: Не зараз після закінчення Гоґвортсу, коли він повернеться до дому і заживе серед  маґлів ментально він був одним з них, і жодна магія цього не змінить. В теплому ліжку, поки за вікном злива чи йтиме сніг з якоюсь маґелкою, яку можливо кохатиме.

Тільки вони вийшли з кабінки, чоловічого туалету, в слизеринцеві прокинулась цікавість.

-А чого я?

-Нууу, ти високий,- зараз Пенс було складно пояснити, своє бажання спробувати кожного слизеринця.

-А чого не Ґойл?

-А ти думаєш з ним не було ?

-Як ? З ним?- Так, для нього це було дійсно несподіванкою, чомусь він думав, що друг мав би ділитись з ним подібним.

А її, це щире здивування потішило, то ж вона вирішила розповісти.

-На підвіконні! прям біля кімнати на вимогу. Каже, “там вічно зайнято, а біля неї, ніколи ні кого” Я й погодилась.

-А в кого хуй більше, в мене чи в нього?

-У тебе.

-А з ким в тебе ще було?

-Ти, краще спитай з ким не було- гордовито промовила дівчина.

Це змусило змовкнути його на хвилину, Паркінсон відверто тішилась, що на неї дивились з таким інтересом і після траху. Тож продовжила сама.

– Гаразд, скажу з ким було. З усіма нашими !( Звісно, вона змовчала про Драко, який встиг до неї збайдужіти, ще до того, як все мало дійти до діла.) Болісний спогад, про, який вона була ще не готова розповідати.

-З усіма з Слизерину?

– З усіма, після 14 і з одним до!

-Матір Василева, яка ж ти жриця, а в кого з усіх хуй більше?

-У тебе.

-Ой, як приємно,- Креб сказав це грайливо-удавано.- А якщо чесно, то в кого?

-А ти думаєш, я міряла?

-Ок, а з ким було найкраще ?

За цей час вони встигли дійти до Слизериньскої вітальні та сісти на диванчик. Пенс розійшлась на повну. Вона вже розповіла про кілька разів, які їй особливо запам’ятались. А Креб не перебивав, але по ньому дійсно було видно, що йому цікаво. Такі розповіді пробуджували в ньому меланхолію. Він згадував дитинство, будинок, який батьки перетворили на притон, шваль, яка вічно там ошивалася. З усього того люду Вінсент найбільше любив повій. Вони завжди поділялись на два типи- одні були з ним по-материнськи турботливі, а інші ненавиділи всіх чоловіків, незалежно від того, чито клієнт-збоченець, чито семерічний хлопчик. Перші частенько розповідали йому історії про своїх клієнтів. І не рідко на ніч, замість казки.

-Ну, як захочеш ще, звертайся!- так дівчина закінчила історію про трах з Забіні у душовій, та подалась у справах. В неї значно піднявся настрій, вперше їй дали наговоротись досхочу, вперше її слухали з такою цікавістю.

В неділю, Креб з Ґойлом розділились, але всеодно пошуки закінчились нічим.

А понеділок почався з Зрізу знань по настійках. То ж над казаном в бронзового тріо кипіла не робота, а обговорення подальших дій. Всеодно вчитель їх не займатиме.

-Кароче дами, тепер кожного дня ми в кімнатку бігати не будемо, а тільки раз на тиждень, по-п’ятницях, бо Снейп сказав що багатозільна довго вариться, і це просто фізично не реально.

-Не називай нас дамами- мало не прогарчав Креб

-А що не так?- Драко промовив це ніжно, з усмішкою на обличчі, дивлячись просто в очі співрозмовнику.

Бляха, як же це принизливо, стояти біля цього виродка та тішити його самолюбство своєю безпорадністю. І Вінсент відчув в собі лють. Мелфой зі своїми 1.75 виглядав просто жалюдно, проти його 2-ох, але насправді все було навпаки. Бо ні зріст, ні фізична чи магічна сили, не змінять того, що Драко отримав над ними абсолютну владу і робитиме з ними все, що захоче поки її матиме.

-НІ, закрий їбало, закрий їбало.

звертався з натиском білявий вже до другого посіпаки, коли помітив, що той надто довго дивиться на Снейпа, але це не допомогло.

-Пане Професоре, Пане Професоре!

І Ґойл сам до нього рушив, коли вони порівнялись, то говорили з хвилину зовсім тихо, а потім на весь кабінет:

-ҐРЕҐОРІ, ЙО Б, ТВОЮ МАТЬ,  ТИ ЇЇ, ЩО ЗАМІСТЬ ВОДИ П’ЄШ?!

І тут змовкли всі, крик Снейпа боляче вдарив кожного по вухах. Завжди хотілось зникнути, якщо це адресувалось тобі, і завжди хотілось, бути поряд, коли комусь іншому.

Але учень продовжував напівголоса про, щось просити. Викладач глянув на нього типу “Ну добре” і показав рукою йти за ним і вони разом рушили з кабінету.

Коли за ними закрилися двері полегшення відчули всі, тож стало голосно, як у вулику. Особливо добре, було ґрифіндорцям, що до шуму домішали сміх, і за 5-хв відсутності Снейпа, були на розслабоні. За 10 видихнути з полегшенням і Слизеринці, і почали займатись своїми справами.

До Пенс підійшов, хтось з зелених та вдарив по дупі, так, що аж в повітрі зазвеніло, але дівчина лиш посміхнулася через хвилину вони вийшли з кабінету.

Що ж, якщо одним, можна то чого не можна іншим? І з уроку, почали виходити всі ті, хто вважав, свої справи важливішими. На щастя Снейп не прийшов навіть під кінець.

Лишилось менше 10-ти хв Ґойла ніхто чекати не став, але він всеодно порівнявся з Драко та Кребом, біля кабінету історії магії.

-Я от думаю, а що якщо в Гоґвортсі, нема потворних дівчат, томущо, жінки-чарівниці взагалі не можуть бути потворними? Типу, може, є якийсь закон, що це пояснює.

-А я бачу, на хлопців це правило не діє.- пирхнув Драко, навіть не повернувшись до співрозмовника обличчям.

Як же ж, це звично, Ґреґорі дійсно більше нагадував троля ніж людину і не кепкував з цього тільки лінивий. Часу з першого класу  було достатньо, що б припинити ображатись. Але дивно, що зараз Мелфой говорить такі банальні речі. Ця теорія не зацікавила Креба, то ж він лишився просто мовчати.

Що ж, добре що сьогодні не п’ятниця, але і вже не понеділок. Час невблаганний, мов велетенський механізм, що займає собою все місце, та рухається вперед виштовхуючи тебе, хоч попереду лише прірва. Так Ґойл мав рацію. Дійсно пошуки закінчено, нема серед учениць “потвор”, хоча можливо вони є, лиш слизеринці менш старанні, бо деморалізовані тим припущенням.

Але прикольно спостерігати за Пенс. Креб вже встиг помітити, що її здебільшого гукають одні й ті самі. І сьогодні він буде одним з них. Затягти її до вбиральні чи зачекати, поки всі звалять на сніданок, і лишитись у вітальні?, А часу подумати доки він до неї йде. А що робити далі він вже знав. Просто підійти вдарити по дупі, як і всі до нього. Пенс посміхається і йде за ним. Так, більшість вже в обідній залі, максимум 10 хв, і вони лишаться самі,

Креб сів на диван, і тоді ж Пенс, мов кішка стрибнула йому на коліна. Вони до цього не говорили і хлопець думав, що й без слів обійдеться. Але це вже було занадто. У вітальні досі лишались люди, а вона вже відтягувала свою спідницю. Але 5-ро осіб, що досі лишались не проявляли до двох на дивані жодного інтересу. Єдине, що їх цікавило, це швидше поладнати свої справи та йти їсти.

Він вже збирався гаркнути на неї, як неочікувано, зачарувався. Її білі тонкі ніжки, з під спідниці яка, тепер прикривала лише трусики. І Вінсент поклав, на одну з них свою велику, мов медвежу лапу руку. Здавалось він однією лодонею міг обхопити її ляжку. Паркінсон затягла його в поцілунок. Цей контраст збуджував. Він 2м, вона чито 1.45, чи то 1.50 і важить певно, не більше 40 кг. Вона взагалі легенька і це відчувалось. Рука ковзала по ляжці і перші 5-хв цього було достатньо, далі рушила під спідницю.

Тканина трусиків під тиском пальця стала ніби щільнішою, але вона все ще була сухою, тому рука повернулась на ляшку, а друга обмацувала цицки. Звісно, він ще кілька разів перевіряв наскільки вона волога, але жодного результату.

-Яке ж ти сонечко,- вона заради цих слів перервала поцілунок, що б продовжити знов.

Дівчина дійсно, була зворушена такою турботою. А Кребові це +10 до самооцінки. То ж саме тому не впало його завзяття і він просто вирішив діяти інакше. Щойно Пенс помітила, що з неї знімають трусики, вона сама допомогла. Було достатньо витягти лиш одну ногу, тому, тканина приємного ніжно-блакитного кольору продовжувала висіти на її лівій нозі.

Далі рука знов потяглась під спідницю. Цього разу лиш палець, що спочатку опинився між великих статевих губ. Доволі банальний напрямок вперед-назад вперед-назад, але потім, він став цікавішим.

-Розстав ноги ширше.- Це він прошепотів їй в шию.

Але не допомогло. Всі жарти про клітор виявились правдивими. Його дійсно нереально знайти. Пенс трохи змокла від очікування, вона дійсно хотіла цього, але не дочекавшись сама показала де. І тоді напруження трохи спало, але рухи були зовсім не вмілі й це значно відрізнялось від того, як вона сама себе пестила.

-Тисни сильніше.

-Швидше.

Всеодно, довелось йому показувати, як саме, але дійсно стало краще, стало гаряче. Його самооцінка росла, як мокла її квітка. Через кілька хвилин він запхав, туди свій палець. Було так класно, відчувати, яка Паркінсон з середини. Креб продовжував масувати клітор, але тепер він періодично запихав всередину. Ще трохи і він буде готовий всадити в неї свій прутень. Вже темп швидкий, ще хвилину і буде розстібати шириньку і…

-Здрастє,- Драко намалювався ні звідки.

-І на нього ти мене проміняла?- в голосі поки нічого окрім образи.

-А що не так?- Голос Креба був ніжний, а посмішка щирою. І він показово вирвав з голови дівчини волосину.

-Просто від’єбись, не треба цих сцен,- дівчина теж пригадала блондину одну з його цитат.

Як ти могла?-Мелфой продовжував корчити з себе праведника.

-Ооо німий заговорив,- дівчина з удаваним здивуванням хлопнула в лодоні,- Драко, ти їбанувся? Ти півроку зі мною навіть не вітаєшся, і реально думаєш ніби я тобі щось вина? Ти хоча б в курсі, що зі мною було за ці півроку?!

Ммм, як цікаво. Спочатку Креб хотів звалити, поки ніхто не звертає на нього увагу, але лишився і потім, ніколи про це не шкодував. На дивані він вже сидів напівлежачі спостерігаючи за цим шоу. Цікаво було дізнатись, що його керманич, минулого року через 2 тижні стосунків просто заігнорив Пенс. І, що вона тільки не робила, що б хоча б зрозуміти, на що він образився ( тоді вона думала, що він так ображається). Просто сама вирішила з ним не балакати, але через місяць вона не витримала. І потім просто намагалась, хоч якось звернути на себе увагу. Кричала на вухо, паскудила речі, говорила всіляку гидоту про нього і при ньому. Вона навіть розійтись з ним по-людьски не змогла. Драко так добре, її ігнорив, що вона навіть припинила розуміти, чи реально він її чує. У дівчини почався через це нервоз. А все скінчилось тим, що Пенс застала його, коли в нього на колінах була інша слизеринка і все, що він тоді їй сказав: “Просто від’єбись, не треба цих сцен”. Про все це кричала лиш чорнява, бо блондин просто лаявся, і поливав її лайном, бо йому просто не було що сказати, жодного аргументу в свою користь, він так і не знайшов. У Вінсента піднявся настрій, надто це його захопило, тому він не помічав, своєї усмішки. Таким жалюгідним Мелфоя він ще ніколи не бачив. Зазвичай, всі почувались чмонями поруч з ним, а тут таке диво.

І тут різко, Драко глянув на диван.

-Тобі пізда,-і він повільно попрямував до свого посіпаки.

-Ти дійсно цього хочеш Мелфою?! – і Вінсент спеціально встав і попрямував йому на зустріч.

Драко, зробив найтупішу помилку, яку міг зробити чарівник на емоціях. Він підійшов надто близько. Майже впритул. Кребу знадобилось кілька секунд, що б висмикнути в керманича палицю.

І тепер він безброїний відчуває, як його ноги відриваються від землі, бо за комір взяли великі, мов медвежі лапи, руки. Кілька секунд вони просто дивляться одне одному в очі. В сірих нічого окрім страху, а карі мов свято переповнені мішаниною з почуттів та збудження, але це не передбачає нічого доброго. Дзвінкий жіночий голосочок мов з іншого світу:

-Їбаш його блять!

Вінсент кидає, керманича на підлогу, і перш ніж тіло встигає торкнутись її, б’є його ногою. Від чого він відлітає в бік. Навіть не треба нагинатися. Просто добити ногами.

З чарівниками все так просто, особливо з чистокровними. Забрав палицю- і все, вважай переміг. Єдиним винятком, про який знав Креб був Ґойл. Хоча це було у них спільне. Добре бились навкулачки. Могли будь-якому маґлу один-на-один  їбало набити. [Маґли фізично завжди сильніші за чарівників, бо не покладаються на магію, а все роблять власноруч]

Драко навіть не пручався, просто прикривав, обличчя руками, але це йому не допомогло. Всеодно воно в кінці було все в синцях. А скінчилось все раптово, коли Вінсент нахилився до нього і взяв за волосся, яке забруднилось кров’ю, що б дивитись супротивнику в обличчя і з усмішкою та ніжним голосом промовив.

-А що не так?- і кинув “позичену” паличку.

Його супротивник навіть не потягнувся за нею, бо спльовував кров. Далі Вінсент розвертається і зникає, часу поки він йшов до отвору в портреті було достатньо, що б зрозуміти, що вони лише в двох. Пенс вже мабуть прямує на урок.

Більша ймовірність застати Ґойла з пачкою презервативів в руці, ніж зі словником, бо його лінь була більша за його потворність, але факт лишався фактом. Це була маленька чорна книжечка.

На історії Магії було нормальним, те що учні займаються своїми справами. Як би професор не був би привидом певно він і сам заснув від свого однорідного бубоніння.

-А що це в лісі здохло?- Жартівливо поцікавився в друга Креб та тицнув на річ в його руках.

Перш ніж сісти біля нього. Вони завжди сиділи разом, або ні з ким. Було щось символічне в тому, що якщо сидить один, то місце біля нього завжди вільне для другого. У Креба був чудовий, настрій, саме такий, що б помічати такі сентиментальні дрібнички, але зараз не про це. Так хотілось поділитися тим, що сталось у вітальні.

-Бач, кросворд вирішую!

Дійсно на парті лежала газета, але якась дивна не “Щодений Віщун”, не “Базікало”, і навіть не маґлівска. Зображення на ній ворушились, але дизайн був якийсь чужий, екзотичний. Вінсент з роду таких не бачив.

Він взяв її в руки без дозволу і закрив, там де був вже початий кросворд. Він швидко прогортав глянув на картинки. Жодних зачепок, що це таке, крім однієї- мова, якась чудернадьска, точно не англійська, але букви латинські. Його погляд затримався на одній букві- Ü [ це читається, як “У умлаут, але Креб цього не знає]. Щось знайоме, але він ніяк не міг пригадати, що саме, а поки він думав то гортав, але цього разу не акуратно. Й з газети впав листок А4 зігнутий в двоє та розписаний з двох сторін.

Ґойл майже одразу схопився та зловив аркуш перш ніж той встиг торкнутись землі. Він поклав його, а потім поставив на нього лікоть, і сам сперся на нього, Ґреґорі шкіривсяв він щойно згадав, таке чим хотілось поділитись.

-Не хочеш пожити у мене в літку? Мої, саме звалили до Європи, і будуть ой, як не скоро.

-А це типу сувенір?- і в центрі уваги двох хлопців знов опинилась газета невідомого походження.

-Та ні, це ми типу так спілкуємось. У мене хуйпойми, який дядько по-мамі, редактор газети. І вони з татом зараз у них. Мені відправляють таку от газету, з листом всередині. Я типу заповнюю кросворд і відправляю назад, але вже зі своїм листом.

-А чого прямо не можна сов ганять?

-Вони не хочуть, що б, хтось знав, що вони в не в Британії, Той-Кого-Неможна-Називати, подумає, що втекли, і все- пізда. Нам ж мітку ніхто дати не може, чи нехоче.- Ґойл повернувся, що б перевірити, чи ні хто їх не підслуховує, але заду нікого не було.

Настрій його друга впав, так стало смутно, через цю історію з мітками, бо йому самому її не дадуть, а у Ґреґорі хоча б був шанс, але чи краще це: житти в страху та непевності, час від часу міняючи їх на надію без жодних гарантій чи знати, що ти здохнеш, одразу, як станеш не потрібен, бо в новому прекрасному чистокровному світі, тобі нема місця. А у Ґойла настрій лишався піднесений, як то кажуть сміятись, що б не плакать.

– Вони ж думають так, як я закінчу це завдання, то або Той-Кого-Неможна-Називати, роздобриться і дасть мені мітку, і тоді вони теж вернуть, бо якщо мені дали то і їм дадуть, або ні, і вони заберуть мене до себе.

Він згадав, що ця тема болюча для друга, тільки тоді, коли глянув в його кисле обличчя. Треба змінити тему:

-А ти як?

-Наставив Роги Мелфою!- і Креб розповів усе, що з ним сталось за сьогодні.

Поки він розповідав, до нього повернувся хороший настрій, він навіть захопився своєю розповіддю. А от тоді, їх реально почали підслухоувати, Ґреґорі помітив, що коли розповідали цю історію парти біля них стихли, але хай слухають, це вже не так серйозно.

-Вітаю, тепер в твоєму житті почнеться піздець, особисто від Мелфоя.

Але широкоплечий лиш відмахнувся.

-А чого ти мені не сказав, що теж був з Пенс?

-А що в цьому такого?- Ґойл байдуже знизав плечима.

Якось це було не зрозуміло. З такою зовнішністю він мав би, бути цнотливим до кінця життя, а тут такий подарунок долі, і він ні краплі не радий.

-Ну ти ж тепер не незайманий.

-І що?-його тон лишався байдужим.

-Реально, на підвіконні?

-Ага.

-І як?

-Таке собі.

-Ну це ж, краще ніж давити вужа самому!

-Що то хуйня, що це хуйня.

І як ти йому поясниш, як що воно не нерозуміє? Це ж треба відчувати. Креб ніколи не думав над тим, що серед чарівників, можуть бути асексуали і ця думка його захопила на всю перерву, всеодно Ґойл, звалив майже одразу, як почувся дзвоник.

 

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.