Header Image

    Небо палає, земля — брудний попіл,
    Десь лиш над нами летить вільний сокіл,
    Щось споглядає, вдивляється в трупи,
    Які окупанти збирають у купи,
    Й кидають в глибоку ту братську могилу…
    Чи дійсно це все для сраного миру?

    Може, для “русскава міра” це й файно —
    Вбивати людей, палити потайно,
    А знимкувати лиш те, що сказали:
    Як “зелений коридор” малий дали,
    Хоча перед цим волонтерів вбивали,
    І людей ви не випускали;

    Як референдум “ми” влаштували,
    Хоча актори там тільки кричали;
    І як на ЧАЕС ви людей “рятували”…
    Стоп, актори роль знову грали?
    Чи як ви ракети на люд випускали…
    А, ой, то ж не для влади знімали.

    Та не важливо, і так все нам ясно,
    Як в “русскам мірє” жити прекрасно,
    Судячи з мертвих дітей, немовлят,
    І з зовсім маленьких тих янголят,
    Що світ лиш побачили, маму зустріли,
    І раптом…
    Хочу всім серцем, щоб ви вже згоріли.

    “Прастітє” — хтось писка роззявив,
    Мабуть, ти за роки щось проґавив,
    Та я підкажу: стаття Президента,
    Де пишуть, що з підписання момента,
    Кацапів вбивати — то добрая справа,
    І тепер є в мене на це повне право.

    “Прастой народ нє вінават”, але винні,
    Байдужі численні путінські свині,
    Що бояться омонівця ордою цілою,
    Коли той навіть не витягує зброю.

    “Ми малєнькіє люді”… Ви — може й так,
    Людьми ж не гоже звати собак,
    Які для стрибка чекають наказу,
    А скажуть: “Убийся” — то все буде зразу.

    “Я же протів вайни”, то де гроші?
    Для ЗСУ, для людей? Ви ж хороші!
    Ви ж проти війни й за Україну,
    І при цьому начхали на тую Руїну?

    Зараз ти, дійсно, мало поможеш,
    Більше поганого нам лише зробиш,
    Але от тоді, коли все починалось,
    І майбутнє страшне наближалось,
    Ти міг донатити, міг йти до бою,
    Міг на мітинги йти із ордою,

    Але залишився удома — на сраці,
    Або ж ти сумлінно брався до праці,
    Щоб гроші з податків йшли до путла,
    І живили численні війська,
    Що тепер в нас кидають блядські ракети…
    Думають, що їм будуть букети.

    Хіба що із куль, що в крові всіх загиблих,
    За волю й за право бути між вільних,
    За честь України, за нашу державу…
    Чекайте, кацапи, на блядську розправу.
    Кожна Княгиня вас заставить палати,
    А кожен козак — кров’ю стікати.

     

    0 Коментарів