Тоні сидів за столом і дивився на те, як жінки та чоловіки писали його другий тест. Він почувався, так, неначебто він професор та слідкує за студентами, які пишуть важливу контрольну роботу від якої залежить їхнє життя. Старк вже жалкував, що погодився на все це. Йому не подобалося, що тут не було ніякого алкоголю. Він пообіцяв Стейну, що нічого не буде пити поки йде конкурс на вакансію особистого наукового асистента. Може і взагалі такої професії не існує? Може то тільки Обедайя придумав? Нічого, він ще відіграється на за це все.
Старк поглянув на людей сиділи за столами і тримали в руках планшети. Кожен вирішував свій варіант перевірочного тесту. Тоні гарно попрацював над задачами, щоб все не було так просто, як здавалося. Йому потрібно було відсіяти всіх. Тоні дивися на задумливі обличчя і його знову привернула до себе якась жіночка, яка виглядала занадто молодою і яка із повним спокоєм на обличчі швидко тицяла по екрану планшета. Ні, якби не вік, який у всіх тут був від 21, то Тоні навіть подумав, що то перед ним сидить якийсь підліток. Але всіх перевіряв особисто Джарвіс. Старк не міг доручити роботу комусь іншому. Мабуть, їй постійно говорять, що вона виглядає як дитина. Тоні пригадав, як одного разу перестав з чудовою в ліжку акторкою, якій було за 30, а вона вмудрялася виглядати на 17. Ось тому Старк завжди перевіряв у інших паспорта та дані. Про всяк випадок.
І зараз він не втримався та відкрив на власному планшеті список всіх хто сьогодні був присутній на тесті. Тоні за декілька секунд знайшов дівчину, яка виглядала як підліток. В файлі було фото, на якому вона виглядала трохи старше чим в реальності, під фото підпис: “перший тест — 100% правильних відповідей”. Все як і має бути. Старк на другий етап дозволив прийти тільки тим хто прийшов тест, що дав йому Стейн, на 100%. Далі було написано ім’я дівчини — Маріель Вест. 21 рік.
Все правильно їй 21. Тоні знову подивився на дівчину, оглядаючи її чорне волосся та світлу шкіру. Її таке дитяче обличчя.
“То вже параноя” — подумав Старк і перевів погляд на Стейна, який сидів в кінці приміщення та щось читав в телефоні. “А говорив, що допоможе” — подумав Тоні та подивися на Пепер Потс, яка ходила між столами та слідкувала щоб уж точно ніхто не списував. “На неї завжди можна покластися” — подумав Старк і знову вернувся у своїх думках до алкоголю. В який сьогодні варто сходити бар, щоб відсвяткувати провал Стейна підсунути йому якогось там асистента?
Тоні не помітив, як пролетів час. Джарвіс сам перевірив на правильність виконання завдань. Залишилось всього троє людей, які змогли набрати 100% на цьому етапі.
Старк цьому був не задоволений. Троє людей! Так багато! Хоча блондинка, виглядала шикарною… Може… Ні, точно не потрібно робити її своїм асистентом. А ось познайомитися на одну ніч — не поганий варіант.
Хлопець, що був другим, був якимось таким непомітним і тихим, що якби Тоні пройшов повз нього, то він би зовсім не звернув уваги на нього.
І третьою, чи першою, якщо говорити, по швидкості виконання завдань, була дівчина з дитячим обличчям. Тоні навіть вже хотіла запитати, можливо вона чимось хворіє? Але це було б так не ввічливо.
Дівчини та хлопець сіли ближче до Старка. Двоє стривожено дивилися на нього, дівчина з дитячим обличчям із захватом.
“То вона просто не знає, що її очікує, тому вона в такому захваті від мене” — подумав Тоні, а в голос сказав:
— Вітаю вас на третьому етапі співбесіди. Я вам прийдеться ще відпочити на декілька питань, щоб я краще зрозумів що ви знаєте, а що ні.
— Хвилиночку, — сказав Стейн. — Які ще питання? Для чого? Ми ж начебто домовлялися про два провірочних…
— Я не можу довіряти всяким там тестам. На них можна і навмання відповісти. Може просто повезти, — відповів Тоні.
— Та для чого? Це ж просто асистент. Потрібно швидше, ось мене вже чекає інша робота.
— То ти йди. Я і сам справлюся.
— Роби, що хоч, — махнув рукою Обедайя.
— Ось так і зразу. Так на чому ми зупинилися? — Старк знову подивися на своїх жертв. — Отже, третій етап. Я зараз придумую вам кожному особисті задачі і хто відповість їх на 100% правильно за 30 хвилин, то й і стане моїм асистентом.
Геній взяв листочки та ручку, що були на столі та став писати задачі. Він був повністю впевнений, що ніхто їх не вирішить, тому що йому самому знадобилося на це декілька тижнів. Так, йому зовсім не потрібний асистент і зараз він покаже всім яка прірва між ним та іншими.
Додати до улюблених