так хочу додому.
там мелодія вітру ніжніше,
повітря куштує смачніше,
там простягнулося небо додолу…
тут… я живу темнí тихі ночі,
бачу в дзеркалі чéрвоні очі,
чую, як серденько боляче ниє
кождого разу, як сонце сповиє
мене наче тую дитину,
що гуля’ самотньо біля тину.
і без тої м’якої землі,
без бурштинового жита та вологої ранкової трави
я гину.
гину на чужи́ні, як в неволі птах.
і бачу в снах
високі тополі, просторий зелений гай.
бачу рідний край.
Додати до улюблених
💔🥺…
гарно але збиваюсь коли читаю(не знаю чия се проблема моя чи ваша), надіюсь ви будете любити тую місцину(доречі можна назву) і після настання миру(мир це не відсутність війни, а відсутність москви).
Лю вас з неперевешених сонячних ванн Маневиччини.
Бережіть себе і Україну в собі.
дякую за відгук! назва місцини дуже проста: Канада. Лю Вас навзаєм)
Тобто ви хочете повернутись в Канаду? Чи ви туди тимчасово переїхали і хочете повернутись назад?
Тимчасово тут, хочу в Україну. Вірш був саме про це.
Бажаю вам цього)