Одного разу у Мондштадті

Мондштадт із самого світанку гудів у приготуванні до святкування на честь дня себе коханого. Звідусіль носилися лицарі, ремісники, звичайні городяни і, звичайно, діти. З боку механізм виглядав цілком злагодженим, і тільки пильне око людини, яка прожила тут не один десяток років, могло помітити, як хаотично все відбувається.
Ембер недослухала Сару і помилково принесла шашлички з риби замість шашликів із курки. Сахароза настільки захопилася створенням феєрверку, що мало не підірвала всю центральну площу. Альбедо задивився на метелика і забув, що мав надати вітальний плакат ще годину тому. Клі… просто Клі.
Магістра Джин очікувано не було в її кабінеті. Беннет пішов за вовчими ягодами для коктейлів ще вчора і досі не повернувся.

Капітан Кейа та Майстер Ділюк…

…приймали гостей, запрошених на свято.

Мандрівник, який кілька днів тому повернувся з Лі Юе, запросив відвідати Мондштадт свого хлопця свого друга Сяо, колишнього Архонта під прикриттям, «який проводить відпустку під ім’ям Чжун Лі», і, як не дивно, Тарталью.
Останньому, як одному з Провісників Фатуї, були не дуже раді, але довірилися словам і вибору Ітера.

Кейа як завжди займався збором інформації, уважно спостерігаючи за кожним рухом та словом гостей, а Ділюк, як останній адекватний та відповідальний представник цієї богадільні, пригощав їх виноградним соком на веранді винокурні.

— Я консультант бюро ритуальних послуг «Ваншен», — відрекомендувався Чжун Лі, неквапно потягуючи з келиха сік.

— Радий знайомству, — у звичній манері відповів Ділюк, відсилаючи служниць і сідаючи навпроти.

— Я власник цієї винокурні.

Кейа, з екстазом святої Терези на обличчі, чемно проігнорував пропозицію випити, продовжуючи спостерігати за світською бесідою цих двох.

Тарталья «кол мі Чайльд» спочатку намагався вклинюватися, але потім зрозумів, що це марно, і почав грати у переглядки з Кейєю. За кількістю змін виразів їхніх облич можна було писати мімічний словник.

Чжун Лі та Ділюк зі звичними похерфейсами навіть не звертали на них уваги. Рибалка рибалку…

Ітер був зайнятий тим, що наполегливо умовляв Сяо не вмотувати назад у Захмарну Межу ще з перших 10-ти секунд знайомства.

Загалом ранок проходив спокійно.

Ближче до обіду, коли теми для розмов ще не вичерпалися, а екскурсії по околицях винокурні вже були проведені, хлопчики остаточно занудьгували.

Капітан Ордо Фавоніус, що вже встиг на ментальному рівні побрататися з Чайльдом, люб’язно запропонував тому піти прогулятися Долиною Зіркопадів. Той погодився.

Ділюк, як завжди дуже пильний і вкрай чуйний, кинув капітанові навздогін, що вчора там бачили групу хілічурлів. Несподівано для всіх схаменувся Сяо.

— Тоді я також піду.

Чжун Лі з Ітером розуміюче кивнули: де це бачено, щоб Адепт упустив нагоду боротися зі злом. Винороб та лицар хоч і переглянулися, але зупиняти нікого не стали. Екскурсія — значить екскурсія.

***
— Отже, Лі Юе є одним із головних торгових портів у Тейваті, — багатозначно підсумував Чжун Лі.

Ділюк кивнув, чухаючи пальцями підборіддя, і майже натхненно відповів:

— Я давно думав урізноманітнити меню в барі напоями з екзотичних інгредієнтів. Буду дуже вдячний, містер Чжун Лі, якщо Ви порадите мені парочку надійних постачальників.

— Само собою, — кивнув чоловік у відповідь, смакуючи вже другу чашку незвичайного мондштадтського чаю.

Мандрівник просто відпочивав.
Принаймні це він називав відпочинком.

За кілька годин він встиг допомогти прибрати сухе листя на прохання Аделінди, через доброту душевну допомогти з розвантаженням партії закатників Таннеру і двічі нагодувати вічно голодну Паймон.
А решту часу він відпочивав.

О п’ятій годині вечора Ділюк запропонував висуватися в Мондштадт, адже о шостій розпочиналася концертна програма за участю Барбари та інші веселощі.

— Упевнений, з рештою ми вже зустрінемося там, — запевнив супутників він, випереджаючи питання.

***
Мондштадтці справді постаралися на славу.

Незважаючи на всі казуси та негаразди, місто було охайно прикрашене, той самий вітальний плакат висів на воротах у місто, столи та ятки ломилися від частування. Джинн знайшлася в натовпі разом з Клі, Беннетом і Рейзором. Вовк знайшов бідолаху, що заблукав, в лісі під Вольфендомом і привів назад, залишаючись на святі в якості ще одного гостя. Гостя, який серед усієї пишноти гулянь помічав лише одне.

— М’ясо… Рейзор голодний, — коротко пояснив він, тягнучи Беннета у бік гори стейків. Той намагався чинити опір, але незабаром здався, кидаючи спроби буксирувати під натиском голодного звіра.

Трійці «богатирів» на площі не знайшлося, і Ділюк похмуро покосився у бік «Долі янголів».

— Як це називається? — поцікавився Чжун Лі, показуючи пальцем на щось у натовпі.
Винороб, будучи трохи нижче зростом, змушений був відволіктися і придивитися, починаючи роз’яснювальну розповідь про місцеві традиції та святкові ігри.
Про зниклих на якийсь час забули.

Концерт видався в буквальному значенні вогненним.
Запрошена з Лі Юе Сінь Янь запалила в буквальному сенсі слова, і якби не Барбара, що перетворила палаючі вимпели на спецефект диму, Мондштадт втратив би перспективу бути підірваним Клі в майбутньому.
Від малого до великого, святом насолоджувалися всі, знаходячи собі заняття до душі. Ця тепла затишна атмосфера дозволила розслабитись навіть вічно напруженому Ділюку, дозволяючи ненадовго забути про тяготи життя.
Ненадовго.

Ближче до ночі, коли веселощі з офіційно-захоплених змінювалися неофіційно-напідпитковими, компанія попрямувала в бар. Побачене там перевершувало всі очікування.

— Та я!.. я йому всі дороги на винокурню від хілічурлів захищаю, я до нього в бар щовечора ходжу, а він!

Захмелілий Тарталья з розумінням ляснув новоспеченого друга по плечу, злегка промахуючись і чіпляючи рукою погано прикриті смагляві груди, і перекинув у себе n-ий келих.
— Розумію.

Убитого в мотлох Сяо вистачило тільки на те, щоб здавлено ікнути.

— Кейа… — від низького рику Ділюка волосся дибки вставало у всіх, крім п’яної трійці і Чжун Лі. І сам так може, як то кажуть.

Синьоволосий пиячок, який ще пару годин тому був бравим капітаном Ордо Фавоніус, обернувся на знайомий голос, розпливаючись у п’яній посмішці.

— Ділюку, братику! — просяяв він, — у тебе рука димиться, хе-хе.

— Та ні, це меч! — схаменувся Тарталья, матеріалізуючи водні клинки.  — Бийся зі мною першим!

— Нема диму без вогню, — філософськи підсумував Сяо, піднімаючи осовілий погляд і демонструючи всім перли нагромадженої за 2000 років мудрості.

Ділюк прикидав, де закопати щонайменше два трупи, міцніше стискаючи клеймор.

Чжун Лі зі стоїчним спокоєм зітхнув, складаючи руки на грудях.

Ітер з Паймон обмінялися панічними «що робити» поглядами.

— Чому ви мокрі, — суворо спитав Рагнвіндр, збираючи в кулак залишки самовладання.

У відповідь дуже бадьоро відгукнувся Провісник.
— Я вбив за раз 17 слаймів!
Погляд його був спрямований на Архонта, наче Чайльд чекав на похвалу.

Ну, ну ж, скажи який я неймовірно сильний і класний!

Але Чжун Лі відгукнувся, щоб констатувати наступний факт.

— Ви виглядаєте так, наче потрапили у шторм.

Нетверезо погойдуючись з боку на бік, піднялася рука Сяо.

— Йа намагався в-сушити, — коротко і лаконічно.

На цей раз фейспалми ловив Ітер.
— Але чому тоді ви всі сині, як смертники?

Дві пари, блакитних і золотих, очей глянули на Кейю.

— Та що я! — сердито вигукнув той, — вони самі хотіли подивитися на «Крижаний вальс»!

На цей раз руки накрили обличчя всіх трьох, і навіть Паймон.

— Але ж ти не замерзаєш від власного льоду, — терпець Ділюка висів на волосині від підпалу власного бару.

Наче по команді, одночасно відгукнулися Чайльд із Адептом.
— Помста.

Махнувши рукою на це неподобство, винороб поспішив зайняти місце за барною стійкою, перевіряючи залишки алкоголю, до якого ще не встиг дістатися Кей. З усього того багатства, що Чарльз приніс сюди ще вранці, залишалися справді залишки.

Ділюк неголосно вилаявся, відбираючи у капітана пляшку і починаючи натирати келихи, уважно стежачи за п’яницею. У нещасного Адепта, вино в келиху якого було недопите вже з годину, судячи з того, як встигло нагрітися, відбирати алкоголь він не став. Провісник також нічого не вимагав.

— А тепер він ще й вино у мене відбирає! — продовжував скаржитися на життя синявий, укладаючи буйну голівоньку прямо на стійку.

Чайльд, намагаючись будь-що висловити свою дружню підтримку, робив як умів.

— Ну, а хочеш, я йому морду наб’ю? Я можу, ти тільки скажи, — запевняв він товариша по чарці, обома руками утримуючи обличчя того близько до свого. Збоку все виглядало так, наче…

— Я тебе першим по землі розмажу, — справді жахливий зирк у бік Провісника мав спонукати того відпустити Кейю, але ефект був зворотній.

Чайльд підвівся, нестійко похитуючись, але швидко збираючи себе до купи назад. У Сніжній не таке вино наливали. Кріо-мечник, немов принцеса з еротичного роману, був піднятий на руки і «дбайливо» облапаний тим, хто намагався зручніше його перехопити.

— Тоді я заберу його з собою! Хуйовий з тебе брат! — розгнівався рудоволосий.

Сенс останньої фрази був приблизно зрозумілий усім, але незнайома лексика змусила Ділюка і Чжун Лі зиркнути на Мандрівника з німим запитанням.

— Ну, — невпевнено зам’явся той, — мондштадтською буде щось на зразок fucking bad brother?

У Дилюка рипіли зуби від гніву і червоні очі наливались люттю.
Ах, так, ще Чжун Лі.

— Не впевнений, що в мові Лі Юе взагалі знайдуться аналоги, — знічено почухав голову блондин, — але те, що він хотів висловити, схоже на те, що схоже з 坏蛋*.

Губи Архонта трубочкою склалися в “о”, а потім чоловік сильно насупився.

— Вихованим людям не належить так висловлюватись.

Тарталья, вперше бачачи Чжун Лі настільки розсердженим, миттєво відпустив Кейю, якого ревно схопив червоноволосий бармен, укутавши у свій верхній одяг.

— Вибачте, містере Чжун Лі, — ледве не плачучи промовив Провісник.

Брюнет милостиво пробачив, сідаючи поруч і продовжуючи повчати нерозумного молодика, що дивився на нього п’яними закоханими очима.

Ітер розтормошив Сяо, який встиг заснути на барній стійці, який зовсім розімлів від стресу і кількості випитого. Адепт спробував підвестися зі стільця, але ледве дістав кінчиками взуття підлоги, а тому, не довго думаючи, закликав спис, спираючись на нього і зісковзуючи вниз по держаку.
Так еротично і витончено на підлогу в цьому барі ще ніхто не опускався.

Кейа, очевидно, стривожений можливістю втратити титул головного спокусника всіх часів і народів, сполошився, вириваючись із рук Ділюка і махом перестрибуючи через барну стійку.

— Я можу краще! — заявив синьоволосий, і під дружне улюлюкання глядачів почав описувати кола навколо запозиченої жердини. Якби Ділюк включив ці танці в програму платного шоу суботнього вечора, на ранок неділі половина Мондштадту залишилася б без гроша за душею.

Майстер Рагвіндр, не в змозі спостерігати це непотребство, махнув через стійку слідом, відібрав у Кейї спис і закинув чоловіка на плече, наче мішок з картоплею.

— Чарльз, доглядай за баром, — кинув наостанок він, голосно грюкаючи за собою дверима. Натовп шоковано стих, але через кілька секунд бар заповнили регіт і сальні жарти про те, що сьогодні «об’їжджатимуть» сера Кейю.

Коли Чжун Лі з Чайльдом озирнулися, приходячи до тями після побаченого, Ітера, Паймон та Сяо в барі вже не було. Мандрівник із щирим занепокоєнням хвилювався за Адепта, на пару з Паймон тягнучи того відсипатися до себе додому.

 

То що ж ми маємо?
Для початку, візьміть депресивну китайську півторашку витримкою в 2000 років, додайте до нього 2 метри молодого 22-річного гопника зі Сніжної та алкаша-капітана кавалерії, «кінь» якого не бажає, щоб його сідлали. Останнього на око.

Змішайте.
Відійдіть на чорта від цього «коктейлю Молотова», якщо поблизу немає гео-татуся, сина маминої подруги із підвищеним рівнем емпатії та агресивного мондштадтського цундере.

 

*坏蛋 – дослівно у перекладі з китайської “погане яйце”; негідник.