Ця ніч не передвіщала нічого особливого. Поруч – чай, ароматизатор із маслом лаванди, навушники та ноутбук. Все, чого ти хотіла в ці вихідні – це дивитися улюблені фільми на Нетфліксі й просто проводити час із самою собою. З початку нового семестру ти пахала на всіх заняттях: завдяки низькій успішності на першому курсі, ти твердо вирішила, що у наступному році навчання станеш сумлінною і все буду в твоїх руках. У тебе був свій план, свій розклад дня і ти їх суворо дотримувалася. Так, іноді це негативно впливало на твоє особисте життя, але… це ж, на краще, правда?
Та, і що ж такого могло відбутися в цьому році?
В кімнату увірвалася твоя сусідка Хітч, перервавши твої роздуми.
– Йоу, привітик, – промовила вона, закриваючи за собою двері.
Та, не дочекавшись від тебе якої-небудь реакції, скинула одяг і прийнялася за пошук нового вбрання.
Забавний факт – коли ти живеш із Хітч, то бачиш її часто, дуже часто оголеною. І не важливо, хочеш ти цього, чи ні.
Але, якщо без гумору, це не могло не приваблювати. Вона була у повній гармонії з собою, любила те, що бачила в дзеркалі, була досить самовпевненою. Це круто.
– Що, черговий вечір в цій барлозі? – піддражнювала дівчина, кинувши швидкий погляд на твоє розпоастане на ліжку тіло.
– Так. А у тебе? Черговий вечір у чиїйсь барлозі? – відповіла ти їй, на що Хітч забавно показала тобі язика.
На першому курсі в тебе була інша сусідка. Вона була спокійною та трохи замкнутою, завжди трималася сама по собі. Але тебе це не бентежило: ви ладнали, і тебе це повністю влаштовувало. Але потім вона змінила учбовий заклад, і до тебе підсилили іншу – Хітч. Хоча вона тобі подобалась, дівчина досить сильно відрізнялася від колишньої сусідки. Зовсім не спокійна і точно не замкнена. Їй подобається спілкуватися, навіть, коли тобі хочеться тиші, а її головне вподобання – бути в курсі всього, що відбувається у тебе в житті.
Розпитування про події у тебе на “любовному фронті” відбувалися тоді, коли Хітч не втікала на нічні вечірки, або ж не приводила в вашу кімнату різних хлопців та дівчат, а таке було… нерідко. Коли вона “проводила час” з кимось у вашій кімнаті, то чіпляла свої резинки на ручку вхідних дверей, щоб ти розуміла, що заходи зараз – не краще рішення. Тому твоїм другим домом була бібліотека.
Ну… у неї хоча б вистачало совісті не приводити кого-небудь, коли ти спала. Хоча, це ще не факт: зазвичай, коли вона приходила, ти вже бачила десятий сон.
– Дідько! Ні, це плаття мені не подобається! – Хітч почала сваритися собі під ніс, а потім навшпиньках підбігла до корзини з білизною та вивалила звідти кілограм п’ятдесят одягу.
Ти похитала головою, прикусивши язика, аби не сказати чогось зайвого, хоч і знала, що Хітч було начхати. Тому залишалося тільки повернутися до поставленого на паузу фільму, в надії додивитися кінострічку у тиші та спокої.
Але Хітч мала інші плани.
– ТАК! ІДЕАЛЬНО!
Твої очі ледве на чоло не вилізли при вигляді шматочку тканини, схожого на кроп-топ, котрий дівчина називала платтям. Сусідка швиденько натягнула на себе цей жах, а потім поприскала на нього та себе великою кількістю парфуму. Побачивши твій погляд, вона підморгнула, а потім схопила косметичку та влаштувалася на твоєму ліжку.
– Ну, що за фільм у тебе сьогодні на меті? – запитала Хітч, покриваючи вії тушшю.
Ти подивилася на сусідку з легкою посмішкою, одночасно дивуючись та жахаючись того, як неохайно виглядала дівчина. Її волосся сплуталося так, ніби вона щойно повернулася з вечірки, і ти, звичайно ж, не могла дозволити Хітч піти у такому вигляді.
– Щось із ТОП10 від Нетфлікс, – відповіла ти, віддаючи дівчині гребінець.
Дякую, люба, – Хітч взяла гребінь у руки. – Котрий з блисків обереш? – вона показала тобі два флакони, котрі, чесно кажучи, якщо і відрізнялись, то на тон-два максимум.
Ти кивнула в бік більш рожевого і Хітч похвалила твій вибір, схопивши тебе за щоки.
– Ти ж знаєш, що запрошена разом зі мною? – проспівала вона.
Розчісуючи дівчині волосся, поки вона наносила на повіки клей для вій, ти занурилась у міркування.
Ти заздрила Хітч. Незважаючи на те, що сусідка жила вечірками і спала з усіма підряд, вона все одно мала заробіток, не пропускала пари, а її середній бал не міг не дивувати. Ні, справа навіть не втому, що ти не ходила на вечірки… Перший курс був насичений веселих подій і повністю тебе задовольняв. Але після провалу по всім предметам можливість повернутися до такого життя зникла. Цей рік буде не веселим, тобі доведеться прийняти це, не зважаючи на свою заздрість.
– Ало! Земля викликає…
– Що? Я тебе чула, просто не відповіла.
Хітч приклеїла вії і почала активно їми кліпати в твій бік.
– Я в курсі. І кажу ще раз, що ти запрошена.
Вона схопила тебе за руки і приклала їх да своїх грудей.
– Люба, ти юна, горяча, вільна, розумна. І я можу сказати про тебе ще багато чого. Ти заслуговуєш іноді повеселитися . Сходи зі мною хоча б на цю вечірку. Будь ласка, – вона бачила, що ти задумалася. – Я тобі навіть макіяж зроблю! – сусідка благала. – І… у мене є для тебе вбрання!
– Воно хоча б чисте? – посміхнулася ти.
– Ха. Ха. Ха. Дуже смішно, – Хітч зітхнула. – СТОП! Ти що, погодилася?
Ти відвернулася. Це рішення було складним. Потім кивнула.
Сусідка злізла з тебе і почала плескати в долоні.
– Але… – раптом промовила ти. Хітч з жахом поглянула на тебе, боячись, що ти передумаєш. – Сама намалюють. Одяг також свій одягну.
– Дідько, та як скажеш! – радісно закричала вона.
Хітч кружляла по кімнаті, щось друкувала в телефоні, і на її обличчі була намальована чиста, непідробна радість, що в цю вечірку ви увірветесь разом. Схопивши свою сумочку для душу, сміючись, ти повільно похитала головою і попрямувала у ванну, щоб хоч би сполоснутися перед виходом. Вечірка, на яку тебе притягла Хітч, була в будинку братства, яке славилося найкращими тусовками за всю історію університету. Як і всі студенти, про ці вечірки ти чула, але, звичайно ж, ніколи не була на них. Сам будинок братства був неподалік гуртожитку, тому Хітч вирішила прогулятися, а не їхати транспортом.
Через це весь шлях ти тихо матюкалася собі під ніс при кожному пориві вітру. Твоя сукня була не така коротка, як у Хітч, але вона все одно була класною. Тому, коли ти закінчила з укладкою та макіяжем, сусідка свиснула і почала обсипати тебе з ніг до голови компліментами. Навіть пожартувала, що сьогодні на вечірці їй доведеться обмежитися лише дівчатами, адже всі хлопці будуть твоїми.
Збрехати складно це дуже підняло тобі самооцінку. Ти вже давно не незаймана, що червоніє від кожного дотику протилежної статі, але й згадати, коли востаннє тебе добре трахали, було складно. Недавній секс із незнайомим хлопцем, з яким ви разом ходили на англійську літературу, був… жахливим. Варто було хлопцю ввійти в тебе — і він уже скінчив, навіть не спромігшись доставити тобі задоволення. І з того моменту ти поклялася, що більше випадкових перепихонів у твоєму житті не буде, щоб не згадувати потім це з огидою та розчаруванням.
Прийшовши на місце, ви з Хітч помітили чи не сотню людей, що проходять у будинок, який здригався від музики. Деякі індивіди вже лежали відключенні на газоні поруч із пивними бочками. Незнайомий тобі член братства – неприємний тип – присвистував побачивши кожну дівчину, що заходить у будинок, тому Хітч, відчувши, як ти помітно напружилася, взяла тебе за руку і пройшла вперед, закриваючи тебе своєю спиною. — Не звертай уваги на цих недоумків, — пробурмотіла Хітч, дивлячись на тебе через плече. — Вони всі або першокурсники, або просто намагаються здатися крутими.
Ти захихотіла і подякувала всім Богам за те, що в цей момент з тобою поруч саме вона. Хоч вона й постійно сувала свій ніс у твої справи, ти знала, що має велике серце і вона по-справжньому дбає про тебе. Від цього на душі ставало тепло. Всередині будинку братства тобі здалося, що ти потрапила до банку консервів. Ні правда. Людей було так багато, а місця так мало, що всім доводилося, як сардинам, тертися одне про одного. Але, здається, людям це й подобалось. Якщо вони не пили, то агресивно цілувалися посеред танцполу, і це давало тобі величезний дискомфорт. Тому Хітч ще міцніше стиснула твою руку і нахилилася до вуха.
– Не хвилюйся, із цими ідіотами ми тусуватися не будемо. На щастя, я знаю президента братства. Він тут не зависає, – вона хмурилася, коли ви протискали крізь натовп і стикалися з парочками, які мало не поїдали один одного. Ще кілька кроків — і ось ви вже біля приміщення, яке було зачинено для входу звичайним смертним. Біля дверей стояв брутальний блондин великих розмірів. Хітч мило тобі підморгнула і витягла свою руку з твоєї, прямуючи до вишибали.
– Здоров, Райнер. Будь ласка, скажи-но Жанові, що я тут. Зі мною ще подружка, нічого ж? — вона повільно провела пальцем біцепсами здоров’яка і посміхнулася.
Райнер посміхнувся їй у відповідь і кивнув. Ти ледве стримала сміх. Не дивно, що чари Хітч могли розтопити лід навіть такого похмурого на вигляд хлопця, як Райнер. Ти могла заприсягтися, що після розмови з нею він більше не хмурився і став виглядати дружелюбнішим. Райнер підніс до вуха щось, подібне до рації, і почав дзвонити… Діну? Джину? Або …
– Він дзвонить Жану. Президенту, ніби прочитавши твої думки, прошепотіла Хітч.
– А-а, точно! – хихикнула ти, неоднозначно заглядаючи їй у вічі.
– Ну чого? Так, ми перепхнулися раз-два, — знизала сусідка плечима, — і було просто охренено. Зрозуміло, я розраховую на ніч з ним і сьогодні. Чорт, я тобі зобов’язана розповісти про те, як суперськи він мені одного разу відлиза …
— Ви двоє, проходьте, — перебив Райнер Хітч, хитаючи головою у бік проходу.
Ви кивнули, проходячи повз нього, а за дверима побачили сходи, які вели до якогось свого роду підвалу. Хітч тримала тебе за руку весь час, як ви спускалися.
Ну нічого собі.
І якщо до цього ти дивувалася тому, який будинок братства таки величезний, то зараз у тебе просто дихання перехопило від того, що підвал був разів у п’ять більший. Він був таким же просторим, як і вітальня, з якої ви прийшли, але зі своєю кухнею, двома ванними та декількома зачиненими дверима, які, напевно, вели у спальні. Музика тут тобі також більше імпонувала — суміш R&B з альтернативою. До того ж, тут було набагато менше людей. Напевно, це було місце для високопоставлених членів братства та їхніх друзів. Загалом, казка.
— Тут живуть президент і віце-президент, — хихикнула Хітч, розглядаючи твою особу.
— Хм-м, дай-но вгадаю. З віце-президентом ти теж переспала?
– Ти чого?! – Відкрила рот у шоці сусідка. – Ні звичайно! Він бабник до мозку кісток. Ніколи не спатиму з ним. А якщо ти розумна дівчинка, то теж ніколи не опинишся в ліжку.
– Е-ем, – промимрила ти, – а хто він вза…
– Йоу, Хітч! Радий тебе бачити! – пролунав незнайомий голос за вашими спинами.
Ви обидві обернулися і побачили високого, світловолосого хлопця. Він прямував у ваш бік, і тому, як Хітч і він усміхалися один одному, ти припустила, що це Жан.
– Жан, це моя сусідка! — представила тебе Хітч, хитаючи головою в твою сторону.
– Вітання. Сподіваюся, тобі тут сподобається, – сказав він тобі з милою усмішкою. — Вибач за те, що було нагорі. У мене і так купа турбот щодо цих сімдесяти ідіотів… я їм як нянька, тож сьогодні у мене вихідний. Нехай веселяться.
Жан скаржився на друзів, упираючись руками в стегна, наче розлютована матуся, що не могло не викликати в тебе і Хітч сміх.
– Все гаразд, Жан. Спасибі за запрошення, – усміхнулася ти. – Та без проблем. Друзі Хітч – мої друзі. Дівчата, якщо захочете випити, он наш легендарний бармен Конні, — він повернув корпус праворуч і вказав на напівлисого хлопця, який хаотично змішував щонайменше чотири пляшки алкоголю з чимось незрозумілим.
Складно було зрозуміти, що це, проте ви всі втрьох насупилися, а Жан почав похитувати головою, зображуючи огиду.
Ти задумалася… Він що, лікер із шампанським змішував?!
— Ну чи… У нас є напої в холодильнику на кухні, — закінчив Жан, прочитавши емоції, намальовані на наших обличчях.
— Ну, дякую, — видихнула ти з полегшенням.
— Звертайся, — відповів Жан, ще трохи роздратований.
Було неважко помітити, що Жан уже готовий був зірватися з місця, щоб поговорити з Конні, але Хітч схопила його за плече, почавши щось шепотіти, після чого хлопець помітно розслабився.
— Люба, ми відвернемося на мить. Ти не проти? — мило спитала Хітч, беручи хлопця за руку і проходячи вперед.
Вона непомітно прошепотіла “будь ласка”, так, щоб тільки ти помітила, і почала вип’ячувати очі, подаючи сигнал, на що ти розсміялася та кивнула. Ну а хто ти така, щоб позбавляти сусідку члена?
– Я буду в порядку. Давайте побачимось.
– Окей, люблю тебе! — прокричала Хітч, хихикаючи і відводячи Жана за собою.
Було ясно, що вони прямують до його кімнати. Вони мила пара. Незважаючи на те, що вона залишила тебе тут одну, тобі нема з ким поговорити і ти, швидше за все, будеш одна до кінця вечірки, ти була дуже за них рада. Коли вони зникли, ти рішуче попрямувала на кухню за напоями та їжею. Чорт, та цей підвал як ціла квартира!
На кухні ти не побачила нікого, крім дівчини, яка з насолодою висипала собі в тарілку цілу пачку крендельків. На барній стійці за нею розташувалися, здається, сотні упаковок чіпсів, крекерів та інших закусок, а поряд стояла вода. Ти пройшла повз дівчину з милою усмішкою, і ти приємно здивувалась – на секунду ти нарешті залишилася одна.
На жаль, у прямому розумінні на секунду.
На той час, як ти розшукала в холодильнику єдиний напій, від виду якого тебе не крутило, ти почула, як хтось із шумом увійшов на кухню. Ти швиденько повернулася до входу спиною, щоб уникнути неприємних та недоречних розмов, і почала молитися, щоб той, хто тепер тут разом із тобою, не був балакуном Ти просто хотіла побути в тиші, насолодитися напоєм і скуштувати смачні чіпси.
– Ерен, захопи мені воду! – Почула ти. Чорт.
– Ні, Конні, сам візьми. Я, бля, на кого схожий? На няньку твою? – відповів хтось. — Ідіот, — продовжив бубонити чоловік, проходячи на кухню.
“Будь ласка. Чи не відкривай рота. Не говори зі мною. Будь ласка», — думала ти, заплющивши очі і стиснувши пальці.
– Гей, привіт, – сказав чоловік.
«Як же мені завжди щастить, вау!»
Ти повернула корпус у бік голосу і зітхнула з полегшенням. Ти ніколи не бачила цієї людини до цієї секунди. Супер. Отже, легко від нього відв’язатися. Одягнена фігура була в чорні штани, кросівки та білу футболку.
Відразу зрозуміло, що на цю вечірку він прийшов не для того, щоб перед кимось випендрюватися. Його волосся було зібране в неохайний пучок, що тільки підтверджувало твою минулу здогадку. І важко було не помітити його яскраві, зелено-блакитні очі, погляд яких без тіні сорому тинявся по твоїх оголених ногах. Таак.
Його очі були напівприкриті, трохи червоні, і до твоїх ніздрів дійшов легкий запах трави, що виходив від хлопця. Коли ваші погляди зустрілися, він обдарував тебе зухвалою, але водночас милою усмішкою.
– Не думаю, що ми знайомі. Я Ерен.
Ти представилася, і він повторив твоє ім’я щонайменше тричі, а потім знову посміхнувся. “Хм, надто він милий для члена братства”, – подумала ти.
– Приємно познайомитися, – Ерен заліз на стільницю і заглянув тобі в очі. Він був так близько, що його стегно майже торкалося твоєї руки, — чому ж я тебе ніколи до цього не бачив? Новенька?
– Ні, просто до цього не була на вечірках братства, – відповіла ти, знизуючи плечима і відкриваючи пачку чіпсів.
– Ага. Не любиш вечірки. Ну так, логічно, ти й не виглядаєш як тусовщиця, – він нахилив голову в інший бік, вивчаючи твоє обличчя.
Про що він, блять, каже? Ти була на великій кількості вечірок. Минулого року їхнє число було не перерахувати на пальцях. Так, вони були не такими масштабними, як ця, але якого біса він тут сидить і засуджує тебе?
— Я не говорила такого, — ти почала захищатись, роблячи крок назад, подалі від нього.
– Гей, спокійно! – Ерен посміявся. — Я не говорю, що це погано. Просто це не твоє, я зрозумів.
Ти знову відійшла від нього подалі, невимовно роздратована тим, що він сидів тут і робив якісь висновки про тебе. Який же… дивний. Ніби милий, але зараз…
– Я сказала, що ніколи не була на вечірках братства. Хіба ж я казала, що взагалі не ходжу на вечірки?
– Серйозно? Цікаво, чи ми колись зустрічалися на інших вечірках, — продовжував випробовувати тебе Ерен. – Думаю, тебе б я запам’ятав. Я ж не ходжу на вечірки лише братства. А ти була на вечірці Флока минулого тижня?
Ти закотила очі. Який же він набридливий. Він завжди так багато балакає? Ти вже збиралася відкрити рота, щоб сказати щось, що спустило б його з неба на землю, але тут Ерен вкрав одну з твоїх чіпсинок прямо в тебе під носом і засміявся від твого ошелешеного обличчя, відкидаючи голову назад. У цей момент ти помітила срібний пірсинг на язиці. Це було несподівано, але ти подумки наголосила, що йому дуже йшло.
— Думаю, твоя відповідь — ні? — спитав він із набитим їжею ротом.
– А ти завжди такий? – зірвалася ти. Замість відповіді Ерен знову простягнув руку до пачки чіпсів, але ти швидко сховала закуску за спиною.
– Який? — невинно парирував він, хмурячи брови і знову нахиляючи голову.
– Нестерпний.
– Правда? — Ерен в жаху широко розплющив очі і поклав руку собі на груди, вдаючи, ніби твої слова його жахливо ранять.
Ти була готова йому відповісти, але хтось перервав вас, покликавши Ерена. Ти не знала, на краще це чи ні.
– Зараз прийду! – відповів Ерен.
Він зліз зі стільниці і знову заліз рукою в пачку чіпсів, обдаровуючи тебе найширшою усмішкою, поки ти гнівно дивилася на нього. Він жував украдену в тебе їжу голосно. Спеціально голосно. А потім простяг руку до води, що стоїть за тобою. Він був дуже близько, але водночас не дозволяв собі зайвого дотику. Здавалося, ніби він поважав твої особисті межі, але все одно відчував тебе.
— Ну… Неважливо, тусівниця ти чи ні: все одно було приємно познайомитися з тобою, — сказав він, а потім вимовив твоє ім’я з широкою усмішкою.
Після цього він залишив тебе на кухні одну.
І ось знову.
Додати до улюблених