• Три роки по тому •
— Дженні! — гукнула в довгому коридорі дівчину Ліса.
—Що? — Кім обернулася і посміхнулася до своєї начальниці.
— Я знайшла час для твоєї групи по Heels, — вона хитро подивилася на Кім Дженні.
— Правда? — не вірячи своїм вухам через сторонній шум музики з різних студій, перепитала та.
—Так! Дівчата виявили бажання вчитися в тебе так еротично, — останнє слово дівчина підкреслила і своїми неоднозначними жестами та поглядом, а також рухами стегонами на напівзігнутих колінах. Добре, що коридор темний, і практично ніхто цього не бачив, — танцювати.
— Тц, — кинула Кім на таке пояснення молодшій.
— Група буде в середу та суботу на вісім вечора. Перше заняття буде безкоштовним, після чого ми вирішимо, який зал закріпити за тобою. Так, і щоб тобі було зручніше, я спробувала підлаштувати це і під інші твої студії, тому по суботах у тебе не буде перерви між початковою групою з контемпу і новою. Ти впораєшся? — у голосі була турбота та стурбованість.
— Загалом не проблема! — відповіла Дженні і подивилася на своє ліве зап’ястя, на якому красувався smart-годинник. —Чорт! — зірвалося з губ Кім, і та просто втекла довгим коридором практично в самий кінець, зупиняючись біля дверей, над якими висіла табличка з англійською літерою «Q».
• RYD – Alter
Сьогодні саме в цій великій залі Кім проводила одну зі своїх чергових годинних студій по контепорарі. Все проходило весело, як і зазвичай, хоч і тема хореографії досить складна. Саме сьогодні починався новий матеріал, і Джен намагалася донести свій задум до кожного у цій залі, а також зацікавити та навчити. Дівчина сама зацікавлена в успіху своїх учнів, адже приємно дивитися на те, як вони раділи, коли щось виходило. За два тижні у цієї великої групи буде зйомка для Youtube-каналу студії, тому всі викладались на повну. І година пролетіла зовсім непомітно як для студентів, так і для їхньої викладачки.
— Всім дякую за сьогодні! — Почала плескати в долоні Джен, що підтримали й інші. — Не забувайте ходити на стрейчінг, адже з кожним разом я ускладнюватиму позиції, які будуть просто підв’язані під вашу розтяжку.
— Дякую і тобі! — відповіли всі в один голос.
Студенти почали збирати свої речі та пляшки, які були розставлені практично по периметру всієї зали, а Дженні відключила свій телефон від музичної установки та трохи розчарувалася в рівні його зарядки. Кім просто кинула його в маленьку поясну сумочку, а сама взула кросівки та пішла у бік адміністративної стійки на вході до студії.
За тією самою стійкою стояла Ліса. Здавалося б, власниця цієї студії і працювала як адміністратор. Манобан це подобалося. Ці спілкування та енергія, які вона отримувала від клієнтів, які йшли завжди втомлені, але з усмішками на обличчях. Їй це неймовірно подобалося. Але дівчина бачила в цьому і вигоду для себе в плані просування студії та її покращення зсередини, адже саме адміністратори чули все, що відбувалося в холі.
— Я йду,— відзвітувала Кім перед Лісою, яка щойно відзначила заняття для чергового клієнта в його абонементі.
— Розпишись і перевір свої зали на неділю, — молодша простягла два різні аркуші А4.
— Чому для завтрашнього класу така маленька студія?
— Іншого немає, — розчаровано відповіла Манобан.
— Але там буде партерна частина, і більше п’ятнадцяти людей туди просто не помістяться, — почала роздратовано сказала Кім.
— Але нічого іншого немає, всі зали на завтра вже зайняті.
— Я проведу цей клас, якщо ви обмежите кількість людей до десяти. Інакше я просто відмовляюся вести тренування у цій залі.
— Можливо, завтра вранці щось скасують, але зараз нічого не можу зробити.
— Ах … Моя популярність не доведе цю студію до добра, — зітхнула Дженні.
— Не лести собі, — хитро посміхнулася співрозмовниця і вийшла з-за стійки, відходячи трохи вбік, щоб не заважати людям. — Якби не я, то ти ще довго вела б маленькі групи.
— І в цьому є правда.
— До речі, ти не знаєш, куди зник той хлопець? Джексон, якщо я не помиляюсь.
— Не маю жодного поняття. Він був крутий тоді, але потім просто випарувався, ніби його навіть не існувало, просто став легендою.
— А ти в нас жива легенда студії та модельного бізнесу, — засміялася Лаліса.
— Не перебільшуй, — трохи штовхнула співрозмовницю в плече Кім.
—Вип’ємо сьогодні? — хитро подивилася Манобан.
— На честь чого?
— Відкриття твоєї групи, успішного завершення вистави, до якої ти руку також доклала.
— І з чиєї ж подачі мене залучили до цього?
— Не треба мене звинувачувати, тобі ж там добре заплатили.
— Але ж я працювала за якимось рабським контрактом! Шість занять у студії, п’ять годин там, ночами вигадувала хореографії та ще й сама тренувалася, щоб відкрити нову групу. А з того часу, три роки тому, мене стали кликати на різні конкурси, на які ти мене підписувала без мого відома.
Лалсіса лише надула губи, але було видно, що вона була готова зірватися на сміх будь-якої миті від такого милого звітування з боку Дженні.
— Заїду за тобою о пів на одинадцяту. Будь готова. Поїдемо тусі-і-іть! Ця п’ятниця буде нашою!
І Ліса зникла з поля зору Дженні в тому самому довгому коридорі, наповненому людьми. Деякі тільки закінчили свої тренування і зараз прямували на наступні, деякі тільки прийшли і зустріли своїх знайомих, і зараз обмінювалися парочкою вітальних слів, інші просто пленталися в бік роздягальні або душу.
Кім же покинула приміщення і повільно пішла у бік автобусної зупинки, на ходу шукаючи трек, що підходив під настрій. На вулиці вже темно, а ліхтарі чудово освітлювали дорогу, якою йшла Джен. Їй подобалася ця атмосфера.
За якихось сорок хвилин вона дісталася своєї квартири. Роззулася і плюхнулася на диван у вітальні, а потім подивилася на годинник. Час не тішив, адже скоро приїде Лиса, яка вже надіслала назву клубу, до якого вони поїдуть.
Кім ліниво встала, поставила свій телефон на зарядку та вирушила в душ. Хвилин тридцять вона провела там, а потім пішла до вбиральні. У неї багато одягу для повсякденного життя, танців, але мало того, щоб вона могла одягнути в клуб або на вечірку. Ніякої коктейльної сукні, чогось яскравого. Але вибір Кім впав на шкіряні штани, що обтягують, чорну майку на тонких бретельках і довгу джинсосу куртку з дивним принтом на спині. Все це довершували досить яскравий макіяж, розпущене та недбало укладене волосся, а також босоніжки на дуже високій шпильці.
Хто б що не говорив, але на Дженні такий образ не виглядав дешево і вульгарно, вона не виглядала як дешева повія. Навпаки, це все виглядало настільки дорого і неприступно, що просто хотілося дивитися, але ніяк не чіпати, адже вона могла зламатися від одного дотику, як парцелянова лялька.
Час пролетів непомітно, і в обіцяні пів-одинадцятої Кім Дженні отримала гнівний дзвінок від Манобан, яка вже біля будинку старшої. Дженні лише шумно зітхнула, подивилася на себе в дзеркало перед виходом, схопила невелику сумочку, в яку поклала свій телефон, трохи грошей, а після виходу з квартири ключі. І вже за п’ять хвилин та сіла на пасажирське сидіння дорогого спорткару Ліси.
У приглушеному освітленні автомобіля можна було розглянути світле, рівне волосся Лаліси, сіро-чорне плаття на бретельках, яскравий макіяж і привабливу посмішку з фірмовим поглядом. Цей погляд означав, що ця ніч буде її, і люди запам’ятають її надовго. Та й бармен, особливо, ще довго згадуватиме дівчину, яка вип’є більшу половину напоїв.
— Ти готова? — задерикувато запитала Лисиця і завела мотор автомобіля.
— Готова, — усміхнулася та, і машина рушила з місця.
За п’ятдесят хвилин дівчата були у місці призначення. Машина була залишена на парковці, фейс-контроль пройдено, і настрій теж підскочив угору, коли дівчата потрапили в саму гущу подій після трьох коктейлів із немаленьким градусом.
Додати до улюблених