За все своє життя Чуя чув безліч історій про неочікувані та хаотичні знайомства. Але ні в одну з них не вірив і гадав, що люди просто драматизують, коли насправді все було більш звичайно.
Можливо, це було із-за того, що в його житті все було набагато спокійніше, але Чуя відмахувався від цієї думки, тому що, ну, а навіщо йому це бурне життя? Він звичайний студент, який трішки втомився від навчання. Йому б поспати…
І, по суті, зараз хлопець може поспати, тому що він їде в метро і буде їхати ще хвилин двадцять. Але Чуя вважає, що це якось моторошно спати в людному місці, тому краще він просидить цей час в тіктоці.
Звісно, це не відпочинок, але час летить швидко. Чуя навіть не чіпляється за ту інформацію, яку йому дають короткі відео, і саме тому він дуже дивується, коли чує чийсь тихий голос зліва від себе, де сидів якийсь високий юнак в шапці.
— Ой, це ж треба, який неочікуваний збіг, — Чуя повертає голову до юнака і здивовано дивиться на нього. — Але я не проти.
І посміхається, продовжуючи дивитись в голубі очі Чуї.
Той, в свою чергу, і досі не розуміє що саме цей дивний юнак не проти зробити, а потім він знову дивиться на екран свого телефону і… Що ж, здається, він зрозумів.
Справа в тому, що в тіктоці Чуя дивився відео з надписом “не важливо де ти, поцілуй те, що знаходиться ліворуч”.
Який збіг, що незнайомець сидів зліва.
— Ти… — Чуя піднімає брову, будучи збентеженим чужою заявою, — взагалі охринів?
— Це не я, це відео так сказало, — юнак сором’язливо мне шию, але Чуя баче в чужих очах веселих чортиків, тому він не ведеться на ніяковість. — Взагалі, скажи дякую, що зліва від тебе не сидить якийсь дід старий, а навпаки, гарний, розумний і веселий хлопець.
— Дякую велике, — Чуя хмуриться