Тепло

У Бакі безлад в квартирі, загострення ПТСР, синдром неспокійних ніг, який він не може вилікувати, бо приймає СІЗОС в дозах, що можуть зрубити слона. А ще він постійно мерзне. В нього мерзнуть ноги та ніс. Хоча через підвищений метаболізм та регенерацію, в нього б мав бути кращий кровообіг. З ранку в нього поганий настрій, в обід не ліпший, а під вечір настрій псується остаточно. Ввечері йому дзвонить Сем по фейстайму, каже своє звичайне “ти знов витріщаєшся” та сміється. На обличчі в Бакі, ніби примара з’являється посмішка, яка так само швидко зникає. Він буркотить на приятеля: Не люблю спілкування по новим гаджетам. І останнє слово, він ніби випльовує. Сем зітхає нескінченно довго та потім швидко говорить, що приїде. Бакі саме відволікається на якийсь звук чи може просто не хоче це чути. Тому вранці після чергового жахіття Бакі бажає лише одного спокою, але стук наполегливий в його двері це йому не гарантує зовсім.

– Хто там? – питають нормальні люди. Бакі ж дістає зброю з сховку та прикидує за кроками, якої ваги супротивник.

Як раптом.

– Бак, агов не дури це я, – знайомий голос.

– Срака-мотика, – прохоплюється він крізь зуби.

– Ти знов лаєшся, наче старий дід? – питає Сем.

Двері блискавично прочиняються, він ледь встигає відсахнутися.

– Чого ти приперся? – невдоволено чухає Бакі щетину.

– Я теж тебе радий бачити.

Бак дивиться сурово та просто в обличчя Сема, з подивом помічає нові зморшки, поріз від станку для гоління майже непомітний, чорну цятку. Сем починає нервувати від такої надмірної уваги.

– Витріщаєшся.

– Можу собі це дозволити, – похмуро каже він.

– Мене це нервує.

– А мене нервує твоя присутність в моєму помешканні, – відповідає йому Бакі та йде на кухню.

– Кава в тебе є? – питає Сем та окидує поглядом кухню та досконалий порядок.

– Мені не можна, – буркотить Бак та намагається згадати чи є в нього щось окрім пива та питної води в холодильнику.

– Мене влаштує навіть зелений чай, – Сем сідає на стілець, задіває ліктем цукорницю.

Бакі морщиться на це та повертає її на місце.

– Вона там стояла.

– Ти старий дідусь, – Сем посміхається.

– МенІ понад сто років, звісно я старий дідусь, – нервує він.

Сем потайки розглядує Бакі, той відкриває верхню поличку. Тягнеться живою рукою, щоб дістати чайник.

– Не сиди без діла, постав чайник, раз хочеш чаю.

– Навіть буркотиш, як дідо, – здається Сему подобається так його називати.

– Якщо це відсилка до того, щоб я був тобі татком, – бгикає Бакі.

– Фу, як ти міг, – Сем піднімає очі від раковини та чайнику, щоб подивитись в примружені сміхом очі друга. Від його очей розходяться смужки зморщок. І коли він щиро посміхається можна розгледіти передні зубі, що схожі в нього на ікла. Сему стає ніяково, бо він раптово розуміє, що йому подобається Бакі в естетичному плані, приваблює його. Його приваблюють чоловіки, але білий чоловік його приваблює вперше. Але можливо вся справа в тому, що це ж Бакі, він друг Стіва. Він завжди бурчить, завжди витріщається і якщо посміхається то завжди щиро.

Бакі дивитися в очі Сема та його засмоктує в цю пітьму, але вона не ворожа, вона огортає наче тепла ковдра. І мабуть це в нього вперше, те що його приваблює чоловік, тим більше чорний. Але так вже склалося. Він робить два кроки вперед, забирає з його рук чайник на мить відчуває, які в Сема гарячі руки, як тої здригається, але не відсувається. Його запах мускусний, важкий та тепло від його тіла. Бакі бажає покласти на його плече голову, і щоб Сем погладив його по волоссю. Він затримується біля нього найдовше і Сем помічає це. Бакі кліпає очима, ніби велика сова від раптовості та недоречності цього бажання.

Сем кладе свої руки йому на плечі повільно та обережно.

Бакі хоче якось пожартувати, щоб прибрати цю недоречну ніяковість. Але він мовчить та спостерігає за Семом з під насуплений брів. Він притягує його до себе, гучно втягує його запах біля скроні.

– Ти ж мені не зацідиш в вухо?

Бакі повільно ставить чайник на мийку і каже: – Ні.

З полегшенням розуміє, що ось руки Сема в його волоссі, тендітно торкаються скронь та потилиці, кінчики пальців пестливо проходять по маківці. Бакі обіймає його, повільно і заплющує очі. І йому нарешті так тепло.