Останього разу Мелфой молодший сидів у цьому покинутому кабінеті ще в минулому навчальному році, за декілька годин до того як було вбито Дамблдора, а він впустив у школу смертижерів.
В старий, покинутий кабінет, де зараз знаходилось дзеркало Яцрес Драко забрів випадково. Той, що нарешті помер ще на початку літа оселився в маєтку Мелфоїв отруївивши життя усім членам сім’ї. Люциус, який щойно повернувся з Азкабану, був наче мертвий. Нарцисса трималась, вона була справжньою господинею і зрештою змогла стримувати усіх пожирачів
І вот зараз, Драко знову плівся по старому коридорі, по якому ще декілька місяців тому клявся більше не йти. Навіть після смерті Воландеморт продовжував отруювати життя Малфоїв. Хоча завдяки Драко і Нарциссі Малфої залишились на волі, свій статус вони, втратили, здається на довгі роки. Стан Люциуса потроху покращувався, що давало Нарциссі більше часу на благодійність і допомогу по відновленню магічної Британії. Саме завдяки леді Малфой та знаменитому Гаррі Поттеру , Люциус не втрапив до Аскабану, а залишився під домашнім арештом лише з можливістю відвідувати Мунго.
Ще один поворот ліворуч і всього 7 кроків до класу, 7 кроків до дзеркала, 7 років які він витратив марно. Тримтячими руками хлопець стягнув пильне простирадло, скидаючи те до долу. Він не одразу підвів очі, деякий час він просто дивився на шматок білої тканини на підлозі, Драко і сам не знав скільки часу він ось так простояв. Так і не взглянувши на своє відображення, Малфой поспішно накинув простирадло, знову зховавши дзеркало від самого себе. Кабінет він покинув швидко, так само швидко він повертався до вітальні слизерину перш ніж хтось його окликнув. Власника знайомого з дитинства голосу він знайшов на рамі однієї з картин, старий посміхнувся.
– Воно зведе вас з розуму, містер Мелфой, воно вже зводить вас з розуму, як і…
– То не ваше діло. – Не бажаючи слухати і далі старого професора, Драко продовжив свій шлях до спалень, молясь щоб ніхто з студентів не зустрівся йому по дорозі.
***
З поверненням на повторний 7 курс, курс Драко зрозумів 2 речі. Перша, його ненавидять майже усі учні Гогвартсу. Друга, він здається довіки буде в боргу перед тією частиною, яка рятувала його від першої. Здається, вічно веселі і щирі Гаффелпафці стали найжорстокішими студентами закладу. Саме вони перші, хто загнав Драко до кутку напавши на нього. Наступного дня виявилось, що напали не лише на Мелфоя. Ще декілька студентів Слизерину, а саме діти смертижерів разом з Драко опритомнились в крилі мадам Помфрі. Це був пеший і останій випадок нападу на дітей смертижерів, але ж Драко і сам був смертижером, колишнім смертижером. Уже через тиждень у Мелфоя були усі шанси опинитись в медичному крилі знову, його врятували 3 дівчини, що саме йшли з бібліотеки. Не важко й здогадатись, хто саме були ті рятівниці, але я все ж їх відрекомедую. Луна Лавгуд – найрозумніша та найпривабливіша староста Ревенклоу, Джинні Візлі – староста Грифіндору, яку боялись та поважали усі одногрупники та славнозвісна Герміона Грейнджер – староста школи, найрозумніша відьма століття та й просто чудова дівчина. Звичайно вони опинились там не випадково, привиди замку доповіли про підозрілих осіб головній старості , тож та без вагань поспішила на місце «злочину». Герміона назначила нападникам відпрацювання у Гагріда. З тих пір саме це трійко відьм, Невіл та старости деяких факультетів “рятували” Мелфоя.
Слизеринці, яким колись належала вся слава і увага, стали вигнанцями. Звичайно, найбільше дісталось Мелфою, на факультеті залишилось не більше 10 студентів, які б наважились заговорити з Драко, але його і далі боялись.
Саме через самотність Драко знову повернувся до покинутого кабінету через 4 дні, Дамблдор був правий, це зводить його з розуму. Він намагався, чесно намагався пересилити себе, але програв.
Близько години Мелфой сидів на підлозі перед дзеркалом, загіпнотизовано дивлячись на своє відображення, але чи лишень на своє?
***
У великій залі було шумно, та це і не дивно. Через декілька днів відбудеться різдвяний бал, а наступного дня майже всі студенти відправляться по домівках. Ідея провести бал прийшла на думку новій директорці Гоґвардсу ще на початку року. Макґонеґел довго обговорювала та готувала усе зі старостами, для покращення настрою студентів.
– Хей, Луна, а з ким ти підеш на бал? Тебе уже хтось запросив? – допитувалась у найкращої подруги руда відьма. Драко чув усю їх розмову, адже увесь час сидів до них спиною за сусіднім столом. Чув як тихенько сміялась Грейнджер, а Лавгуд щось бубніла.
– Чесно кажучи, мене запросив Теодор. – Все ж зізналась подругам чарівниця.
– Нотт? – здивовано вскрикнула Герміона. – Нарешті він відважився тебе запросити!
– Ми так раді за тебе, зіронька. – Луна зашарілась і по черзі обійняла подруг.
– А тебе хтось запросив, Джинні?
– Насправді, це мала бути таємниця, але… – дівчина хитро посміхнулась і блище нахилилась до подруг – Гаррі, я йду разом з Гаррі! Професорка Макґонеґел дозволила йому супроводжувати мене на бал, але то таємниця, тож ви маєте пообіцяти що будети мовчати! Заприсягніться!
– Присягаємось! – одночасно відповіли подруги і зал заполонив дівчачий сміх.
– Герміоно, – руда накрила долоню подруги своєю – буде лише Гаррі, Рональда не буде.
– Джинні, ми розійшлись з Роном ще на початку вересня. Я не боюсь його побачити, не тому залишаюсь на ці канікули в замку. – Останнє речення дівчина сказала уже тихіше, а пошибки додала:- Ви ж знаєте…
– А з ким ти підеш, Герміоно? – перервала тишу Луна.
– Сама.
– Я все ще не можу зрозуміти, чому ти відмовила Кормаку і Майклу.
– Ми тебе зрозуміли Джинні,я просто, не знаю. З Кормаком я навіть не можу розмовляти, він ще той нарцис, а Майкл…
– Грейнджер. – Хриплим голосом гукнув її Мелфой, який більше не зміг винисти їх розмови.
– Тобі сьогодні прямо щастить на нарцисів. Що Мелфою, хочеш запросити Герміону на бал? – хитро посміхнулась Джині переводячи поглад то на подругу, то на Мелфоя. – Ай, Герміоно! Не щіпайся!
– Я, типу,не йду на бал, я просто приніс графік чергувань і список студентів шо залишаються на різдво. – Драко не відводячи погляду від Герміони протягнув їй декіляка сувоїв.
– Чому? Буде весело! – все невгамовулась Джинні.
– Я впевнена, ти навіть не запросив нікого. – Долучилась до розмови Луна.
– Навряд чи хто погодиться йти з колишнім смертижером. – Відповів Мелфой паралельно пояснюючи щось Герміоні.
– Можу запропонувати тобі прекрасу кандедатуру.
– Кандитатка і правда прекрасна, та я боюсь, що інші претинденти можуть добряче зіпсувати моє обличчя. – всміхнувся Драко і в останнє глянувши на Герміону покинув залу.
– Джинні!
– Герміоно, досит щіпатсь! Я ж, напевне, просто пожартувала. І не потрібно розказувати, що він тебе ненавидить. Він тобі щойно комплімент зробив.
– Досить, Джинні! Це маячня.
– Як скажеш, подруго, як скажеш.