— Звучить прекрасно. Хотілось би побачити своїми очима.
Вони як завжди прогулювались містом після роботи. Щойно Чайльд згадав про прийдешній фестиваль-якихось-там ліхтарів і Джонлі виклав йому ледь не всю історію не тільки свята, а й самих ліхтарів і фестивалів взагалі. Хоча, відверто, гарно розповідати історії консультант вмів, якою б нудною не була інформація той завжди добре її подавав. Він би міг розповідати історії про казкових героїв замість того чоловіка в чайній, який постійно вигадує щось нове. Хоча, наврядчи Джонлі зміг би жестикулювати настільки ж жваво.
Чайльд посміхнувся картинці яка заграла в його уяві. Ні, Джонлі сам як той казковий принц з байок. Наврядчи розповідати історії подібного формату в нього вийде.
— Ти можеш — знайомий голос вивів його з роздумів.
— Перепрошую?
— Ти зможеш побачити це своїми очима. До фестивалю залишилось не так і багато часу.
Точно! Фестиваль! А він вже й забув про що вони говорили.
Не те щоб Чайльд не хотів подивитись, просто… Він все ще був на місії. Ходити по святкових площах і роздивлятись ліхтарі в небі не були частиною плану по вбивству бога камінців.
Але, якщо бути повністю відвертим, на роботі й не сильно була потрібна його допомога. Він як і сидів так і досі сидить без будь-яких зачіпок по місцезнаходженню Моракса. Єдина доступна інформація, яка й без того була відома кожній собаці, полягала в тому, що архонт виходив в люди раз на рік на спеціальній церемонії. Дуже хитро… Хоча, не йому було судити, Чайльд й сам не горів бажанням лишній раз розбиратись в проблемах підопічних. В будь-якому випадку доведеться чекати церемонії, а якщо зайнятись до того часу нічим, чому б не витратити вільний час на повну? Хіба він не може на кілька днів викинути всі плани й інтриги з голови, щоб просто відпочити?
Вирішено, він піде гуляти! Банк і фатуї прекрасно справляються зі своєю роботою і без нього. За якихось кілька днів точно не розваляться.
Джонлі терпляче спостерігав за внутрішнім монологом співрозмовника. Здавалось, він теж над чимось замислився. Чайльд не був певний, але йому як ніби здалось, що чоловік на секунду завагався. Проте, тільки на секунду, в наступний момент він абсолютно буденним тоном запропонував:
— Знаєш, якщо в тебе немає планів, ми могли б прогулятись на фестивалі разом.
Юнак всміхнувся у відповідь.
— Я думаю взяти пару вихідних. Не проти показати мені як ви розважаєтесь?