Три хвилини

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Три хвилини.

Дейв знає, що закохався за три хвилини. От тільки за які саме?

Чи було це тоді, коли він вперше переписувався з Каркатом і поранив його почуття, за що йому потім було соромно, хоча розуміння того, що десь там сидів червоний від його витівки троль, і досі приносить йому задоволення?

Чи було це тоді, коли він влаштував їм з Джоном той меморандум, де називав себе експертом з романтики, хоча було очевидно, що Вантас не має жодного досвіду в цьому і він цнотливий?

Чи було це тоді, коли вони вперше побилися при зустрічі і ледь не повбивали одне одного?

Чи було це тоді, коли Страйдер почав насолоджуватись переглядом ромкомів під однією на двох ковдрою та жартувати з сюжету так, що в них потім животи боліли від сміху?

Чи було це тоді, коли Каркат почав повторювати його треки, мугикати й тупцяти ногами в ритм, очевидно насолоджуючись результатами творчості Дейва, хоча й приховуючи це?

Чи було це тоді, коли він вперше відчув, наскільки гарячіші долоні у тролів через їх температуру тіла, в той раз, коли мутант зігрівав його після забавок під дощем?

Чи було це тоді, коли він вперше заколисував Вантаса, який навіть власні істерики і плач переживав мовчки, переховуючись, і червоні сльози його були схожі на кров, через що троль нагадував янгола-мученика, який постраждав від грішного світу?

Чи було це тоді, коли Каркат обійняв його, наляканого, після жахіття, яке наснилося так невчасно після їхнього рішення ночувати в одній кімнаті?

Чи було це тоді, коли Дейв вперше побачив почервонілого від зніяковіння троля і подумав, що той дуже милий і його хочеться зацілувати?

Він не певен.

Страйдер певен лише у тому, яке саме це почуття. А також в тому, що це мабуть найкраще, що з ним траплялося.

***

Три хвилини.

Каркат знає, що закохався за три хвилини. От тільки за які саме?

Чи було це тоді, коли Дейв жорстокими словами змусив його згадати нещодавню рану від неможливості кісмесісу з Джоном та зніяковіти? Це було неприємним тоді, і лише зараз троль може сказати, що то було необхідно.

Чи було це тоді, коли він влаштував той меморандум, аби зробити вигляд, що знається на романтиці, але як завжди осоромитись?

Чи було це тоді, коли вони влаштували бійку і Каркат побачив рівного за силою(якщо вже зовсім чесно, то за навичками) супротивника, якого можна не боятись і в той же час з яким можна не стримуватись?

Чи було це тоді, коли він почав сміятись з Дейвових жартів під час перегляду ромкомів, хоча ніколи не сприймав і не любив таке?

Чи було це тоді, коли він почав ловити ритм Страйдерових треків та мугикати й тупцяти під них?

Чи було це тоді, коли він вперше зігрівав альбіноса після дощу, під яким хотілося танцювати в парі, і той розслабився в його руках, довірився мутанту, а він вперше відчув, наскільки це приємно?

Чи було це тоді, коли він вперше дозволив комусь бачити його слабким та замученим? Вперше сам відкрив комусь таємницю, від якої буквально залежить усе його життя?

Чи було це тоді, коли вони вперше вирішили переночувати разом, і він побачив, хоч і випадково, Дейва таким само слабким і захотів підтримати й захистити його?

Чи було це тоді, коли Дейв раптово зацілував його, зніяковілого, червоного по самі вуха, змушуючи ледь не муркати віл задоволення і розуміння того, що він нарешті потрібен тому, хто потрібен йому?

Він не певен.

Вантас певен лише у тому, яке саме це почуття. А також в тому, що це мабуть найкраще, що з ним траплялося.

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.