Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Партнери

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

 

Чон Чонгук був відомий як найкращий учень у кількох сферах. У нього були одні п’ятірки, він чудово займався спортом, умів робити практично все, і до всього іншого мав гарну зовнішність. У середній школі він мав славу, тому багато його однолітків захоплювалися ним. Чонгук був просто ідеальним. Але навіть незважаючи на всі ці великі здобутки, у нього був недолік – хоча він ніколи не визнавав його. Чонгук не мав друзів, жодного.

Як взагалі можливо, щоб такий популярний хлопець був без друзів? Однією з причин може бути те, що він ніколи не вписувався в суспільство, принаймні не в тому віці, в якому він навчався. Через свою надмірну геніальність у юності він пропустив один клас, і з того часу школа не була для нього колишньою. Пропустити клас було рівносильно тому, щоб стати новою дитиною: ти залишаєш усіх, кого знав, і потрапляєш у нове середовище. Але це було багато років тому.

Чонгук навчався у першому класі середньої школи, і мав лише одну мету – він планував виступити з прощальною промовою. Освіта та оцінки стояли на першому місці у його списку пріоритетів, це було все, що мало значення. Тому він повністю зосередився на навчанні, працюючи так старанно, що він не залишав вільного часу на розваги після уроків.

Перші кілька тижнів у школі пролетіли швидко, і Чонгук вже досяг чималих успіхів, здобувши найвищі бали в класі за всі тести, які вони складали. Все йшло гладко за його планом, принаймні доти, доки сьогодні вчитель не зробив оголошення.

– Уся школа вирушить у подорож, – оголосив учитель. – Це буде хороший спосіб розслабитися, адже ви всі так багато працювали, – сказав він з ентузіазмом. – Поїздка триватиме три дні, тому підпишіть і віддайте, будь ласка, бланки дозволів на поїздку.

Вчитель вручив Чонгуку бланк, і той швидко переглянув його.

 

_____

Поїздка в Йонгін, Південна Корея

Студенти вирушать до Йонгіна на три дні та дві ночі з 15 по 17 вересня. Поїздка проводиться з метою навчання та розваг, тому є необов’язковою. Потрібно взяти з собою одяг, туалетне приладдя та будь-які інші предмети, які студенти захочуть взяти з собою для власної розваги. (Алкоголь та заборонені предмети не допускаються)

Вранці студенти йдуть до школи і поїдуть о 6:15 ранку автобусом, а повернуться 17-го числа приблизно о 7:00 вечора.

Вартість поїздки: $350,000 (Ці гроші покриють витрати на транспорт, гуртожиток, харчування та інші необхідні речі)

День 1: Відвідування традиційного народного села
День 2: Водний парк “Карибська бухта”
День 3: Парк розваг Еверленд

Студенти житимуть прилеглому гостьовому будинку Ханок, футони будуть надані. Від усіх очікується дотримання правил.

… і т.д.

[Автор: ₩350,000 = $330.61 USD]

_____

 

Чонгук зітхнув, навіть не дочитавши до кінця. Чому вони влаштовують нам екскурсію на початку року? Подумав Чон. Зазвичай в середині року вони мали невелику одноденну поїздку, іноді вони залишалися на ніч, якщо їм щастило. Але триваліші поїздки призначалися для старшокласників як нагороди випускникам. Для молодших класів таке було нехарактерно, а тим паче для всієї школи.

У школі дуже люблять витрачати гроші на найнепотрібніші речі. Роздратовано подумав Чонгук. Він не звернув уваги на бланк і продовжив читати свою книгу, щосили намагаючись відгородитися від шуму, створюваного його занадто схвильованими однолітками. Всі інші були в захваті від несподіваного оголошення і вже обговорювали розваги зі своїми друзями.

Один із учнів підняв руку.

– Ми житимемо в одній кімнаті? – Запитала однокласниця. Вчитель кивнув.

– Так, мало не забув, у кожній кімнаті буде по дві людини, тож усім треба розбитися на пари. Але пам’ятайте, дівчата та хлопці мають бути окремо! – Наказав він. Чонгук незадоволено зітхнув. Коли у нього були проекти або завдання, він завжди вважав за краще робити їх наодинці, уникаючи групової роботи, коли це було можливо. Тепер, коли вибору не залишилося, Чонгук зрозумів, що йти йому нема куди. Всі вже мали друзів і перебували у своїх гуртках, а він, навпаки, ніколи не спілкувався зі своїми однокласниками, навіть не знав їхніх імен. Чонгук просто сидів на своєму місці, поки всі інші схоплювалися і бігли до своїх друзів.

Але в будь-якому разі Чонгука ніколи не турбував той факт, що він один. За останні кілька років він навчився любити свою незалежність, як він хотів би це назвати. Він був один, і йому було байдуже. У його світі йому не треба було покладатися ні на кого, окрім себе. Чонгук просто продовжував читати свою книгу, не звертаючи уваги на верески та схвальні вигуки однокласників. Однак, коли вчитель підійшов до його столу, його приватна бульбашка луснула.

– Чонгук, в тебе немає партнера? – Спитав учитель, уже знаючи про нездатність свого зіркового учня взаємодіяти з іншими.

– Ні, – відповів Чонгук, навіть не відриваючи очей від сторінки. Вчитель уже міг сказати, що з ним буде важко впоратися.

Зітхнувши, учитель обернувся обличчям до класу. Якщо Чонгук не хоче приймати рішення, йому доведеться зробити це за нього.

– Хтось готовий  стати партнером Чонгука? – Дюжина рук піднялася в повітря, але це тільки змусило вчителя зітхнути. – Ні, пані, ви не маєте права брати участь у цьому, – нагадав вчитель, змусивши майже всі руки опуститися в розчаруванні. Усі руки, крім однієї.

Остання рука, що залишилася, належала хлопчику на ім’я Кім Техьон.

Якщо Чонгук правильно пам’ятав, Техьон був найулюбленішою людиною в їхньому класі і досить популярним. Але Чонгуку було байдуже, йому було наплювати на соціальну ієрархію у школі. Але найдивніше в цьому хлопці було те, що він встиг потоваришувати майже з усіма в їхньому класі. Минуло лише кілька тижнів з початку навчального року, а Техьон вже був широко відомий у школі. Він спілкувався практично з усіма, але була одна людина, з якою йому так і не вдалося поговорити.

Чон Чонгук.

Щоразу, коли Техьон намагався підійти до нього, Чон ігнорував його або був занадто захоплений навчанням, щоб помітити. Але, незважаючи на це, Техьон продовжував наполягати. Йому стала цікава холодна аура Чонгука, тому він підняв руку і зголосився стати його сусідом по кімнаті під час поїздки. Можливо, це шанс дізнатися про тихого хлопчика.

Але не зрозумійте неправильно, не те щоб у Техьона був мізерний вибір, насправді їх було чимало. Всі хотіли жити з ним в одній кімнаті, але, будучи хорошим хлопцем, він не погоджувався ні на чиє прохання, побоюючись, що через його дії може здатися, що він вибирає улюбленців. Тому, коли вчитель зробив цю пропозицію, Техьон з радістю погодився. Це виглядало як безпрограшна ситуація. Він не стоятиме перед вибором, з ким із друзів оселитися в одній кімнаті, а також матиме шанс поспілкуватися з Чонгуком, потенційним новим другом. Тепер він нізащо не зможе втекти від мене! Подумав Техьон.

– Дякую, що зголосився допомогти, – вчитель зітхнув з полегшенням, радіючи, що проблема швидко вирішилася.

Чонгук, навпаки, навіть не підняв очей, щоб подивитись, хто його вибрав. Я просто пропущу це, я нізащо не піду. Він вже ухвалив рішення. Це буде лише марна трата часу, оскільки він міг би використати вихідні дні поїздки для навчання.

– Добре, тоді кожен сядьте зі своїм партнером, щоб я міг написати список, – наказав учитель. Парти зашелестіли, люди почали пересуватися, щоб сісти поряд зі своїми партнерами. Техьон різко поставив свою парту поруч із партою Чонгука, зачепивши її і змусивши здригнутися від удару. Хлопець похитнувся і, нарешті, підняв очі зі своєї сторінки.

– Привіт, цікава книга? – Спитав Техьон, його голос звучав дивно низько для його віку. Чонгук уп’явся в нього порожнім поглядом, наполовину оглядаючи, наполовину оцінюючи його. Чому цей хлопець зголосився добровольцем? Чому з усіх людей це був саме він? – Ти мало говориш, так? – Техьон сперся ліктем на парту Чонгука, вже заробивши жовту картку.

Чонгук закрив книгу і стиснув зуби, стримуючи бажання закотити очі. Він вже звик до цієї фрази.

– Справа не в тому, що я не розмовляю, а в тому, що я волію цього не робити, – відповів він. Брова Техьона злегка підвелася від подиву, а губи розтяглися в усмішці. Відповідь його потішила.

Чонгук нарешті вперше заговорив із ним.

 

***

 

Шкільний день закінчився миттєво, і Чонгук вийшов зі школи, як тільки пролунав дзвінок. Він попрямував до свого будинку. Коли він увійшов до своєї оселі, поставив рюкзак на підлогу і зняв взуття. Він збирався відпроситися зі шкільної екскурсії, як завжди робив раніше. Йому було трохи шкода (не зовсім) кидати свого однокласника Техьона, але він був певен, що той швидко знайде собі іншого партнера.

Коли Чонгук йшов коридором, його мати виглянула з кухні і посміхнулася.

– Як пройшов твій день, Чонгук? – Тепло запитала вона. Чонгук відвів очі, йому треба було швидко піднятися до своєї кімнати.

– Добре, – відповів Чонгук, намагаючись пройти повз неї. Але його мати підійшла та перегородила йому шлях.

– Не так швидко, тобі треба зняти піджак, – сказала вона і допомогла йому це зробити. При цьому з кишені випав аркуш паперу. Мати підняла його і розгорнула, прочитавши виділені жирним шрифтом слова зверху. – Екскурсія в Йонгін? – пробурмотіла вона. Чонгукові очі розширилися, і він спробував вихопити папір з її рук. Вона це побачила?

– Чон Чонгуку, ти намагався приховати це від мене? – Суворо спитала вона. Чонгук нічого не відповів, він відвернувся, намагаючись зобразити невинність. – Чон Чонгук, не думай, що я забула, як отримувала всі ті фотографії зі шкільних поїздок, на яких тебе не було, – так його мати завжди дізнавалася, що він пропускає поїздки.

– Але мам, я не люблю шкільні подорожі, ти ж знаєш.

– Чонгук, ти ніколи нікуди не ходиш, навіть у вихідні. Раніше я турбувалася, що ти занадто часто виходиш із дому і потрапляєш у неприємності, але тепер я починаю турбуватися, що ти ніколи не вийдеш із цього будинку! – Вигукнула вона. Чонгук відвернувся і зітхнув. Дякую мамо…

Невже це справді так погано, що він не хоче їхати? Зрештою, поїздки були необов’язковими, і Чонгук не гаяв час на ці додаткові дні, він навчався. Чому його мама не була вдячна йому за те, що він докладає більше зусиль, щоби добре вчитися?

– Чонгук, ти поїдеш на цю екскурсію.

В голові Чонгука завили сирени, коли він почув ці слова.

– Але мама… Я не… Це дорого! – Цього разу він намагався переконати її фінансовими аргументами. Вона похитала головою.

– Це для твого ж добра, тобі потрібен такий досвід. У тебе є хоч один друг? – Запитала його мати, підписуючи форму та дістаючи гаманець. – Я просто турбуюся, чи ти зможеш функціонувати в реальному світі. Взаємодія з іншими людьми – ключовий момент у суспільстві в наші дні, – Чонгук застогнав.

– Але…

– Більше ніяких “але”. Якщо ти спробуєш викрутитись, не здавши анкету, я сама увійду в твій клас і віддам її вчителю. Зрозумів? – Спитала вона. Чонгук кивнув, зазнавши повної поразки. Він ніколи не міг виграти суперечку проти своєї матері. Вона хотіла йому тільки кращого, він знав це, але це не означало, що він хотів цього.

Бурчачи, Чонгук піднявся до своєї кімнати, і його охопило почуття жаху. 3 дні та 2 ночі – це занадто довго. Він плюхнувся на ліжко і застогнав у подушку. Поїздка була наступного тижня, і він не хотів їхати.

_______________________

Примітки:

Класи в яких знаходяться учасники BTS:

10 клас – Чон Чонгук, Кім Техьон, Пак Чімін.

11 клас – Чон Хосок, Кім Намджун

12 клас – Мін Юнгі, Кім Сокджин.

[Автор: У корейських середніх школах лише три класи]

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь