Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

0.0

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

— Ерен, ти тут, щоб убити мене? – тремтячим голосом прошепотів Браун, дивлячись собі під ноги, не бажаючи перетинатися поглядом зі своїм давнім товаришем. У відповідь він почув лише приглушений смішок, який може будь-яку людину застати зненцька.
— Ти сам говорив, що вб’єш мене найжорстокішим і жахливішим способом… Єґер почав хіхікати собі під ніс, оскільки вже запланував досить цікаве проведення часу зі своїм, можна сказати, першим “коханням”. Райнер дивився з нерозумінням на старого друга.
— Ерен, ти тут, щоб убити мене? – тремтячим голосом прошепотів Браун, дивлячись собі під ноги, я часу зі своїм, можна сказати, першим “коханням”. Райнер дивився з нерозумінням на старого друга.
— хіба я говорив подібне? Зовсім забув, проте, у будь-якому разі, я не збирався вбивати тебе — з максимальною серйозністю відповів Єґер.
— чому? Я адже зруйнував стіну , саме через мене багато людей в Шиганшине залишилися без будинку , втратили рідних і близьких. Будь ласка, вбий мене, я сам собі огидний — благально вимовив Райнер, падаючи з тремтінням в усьому тілі на коліна. Він розташувався прямо біля ніг Ерен.
— Фалько, заплющ очі та вуха — наказним тоном проговорив Єґер.
Грайс же з подивом і нерозумінням перевів погляд на Брауна, який вже скукожившись від сліз, та почуття провини не міг здорово мислити та оцінювати ситуацію повною мірою.
— Фалько, благаю, роби те, що він каже – зі страхом відповів Райнер.
Хлопець зробив так, як йому сказали, він відчував, що негаразд у всьому цьому , адже обстановка ставала все напруженіше й напруженіше з кожною хвилиною.
— Я не збираюся тебе вбивати… Ми з тобою однакові, наші долі як єдине ціле, переплітаються і є відображенням один одного — прошепотів Ерен на вухо Брауну, запустивши потік свого дихання прямо у вушну раковину , змушуючи того здригнутися від їхнього надто близького розташування.
Хоч Райнер і говорив, що планував одружитися з Хісторією, це були лише відмовки та небажання визнавати свою суть, адже насправді він відчував досить теплі почуття саме по відношенню до Ерену з найпершою їхньою зустрічі. Він не міг зізнатися, що полюбив цього демона з острова Парадиз, загрозу всього світу , в чиїх жилах приховується сила первісного титану . Його серце билося в шаленому темпі, адже кохання всього його життя було так близько і шепотіла йому на вухо про їхню схожість і цілі, все це дуже гріло душу, навіть у такий напружений момент . Райнер розумів, що сподіватися на взаємність безглуздо, адже, як говорилося раніше, він зробив пролом у стіні Марія, став зрадником для своїх товаришів з острова, котрим він був певною мірою сім’єю. Але десь в глибині душі він сподівався, що, можливо, його зможуть полюбити, надія вмирає останньою як-не-як.
— Райнер,ми обидва стали шпигунами, які їли, спали і спілкувалися як ні в чому не бувало з ворогами, заради захисту своєї батьківщини — Ерен підняв підборіддя Райнера, стискав нижню щелепу злегка натискаючи і дивлячись йому просто в очі — Я завжди помічав дивність у твоїх діях і поглядах, хоч ти й говорив, що хотів би взяти Хісторію за дружину , але мені завжди здавалося, що це не схоже на тебе, ти насамперед брехав самому собі. Серце Райнера забилося частіше, з одного боку хотілося розкритися і побачити хоч якусь реакцію на свої почуття, які він відчував на протягом цих довгих років, а з іншого він зовсім не хотів бути знехтуваним, адже він розумів, що цей результат найімовірніший із усіх. Браун відвів погляд.
— Невже я здогадався? — Браун лише нервово підтис губи і прикрив свої очі.
— Райнер, відповідай!— жорстоко наказав Єґер.
— Так… — Браун розумів, що ще пара подібних провокаційних питань і його на більше не вистачить. На обличчі Ерена утворилася єхидна посмішка, яка була досить перспективною. Фалько стояв у кутку , приглушено чуючи два голоси, розбираючи деякі слова йому було цікаво, що вони там конкретно обговорюють, через що його змусили закрити очі і вуха,він згорав від цікавості тому і відкрив очі.
Перед ним постала дуже цікава картина: Егер, що тримав підборіддя Райнера котрий стоїть на колінах, погладжував вільною рукою потилицю блондина. Вони були на межі довгоочікуваного поцілунку , котрий так і не відбувся за можливий час. Інтерес Грайса миттєво зник, він повернувся до стіни і різко заплющив очі, щоб не побачити, що буде відбуватися далі.
— Райнер, ти ж у когось та тріскався з Парадіза?— поцікавився Егер з хитрою фізіономією.
— …… — Райнер знову відвів погляд, він не хотів говорити на цю тему .
— Бачу , що так, гаразд, це ми з’ясували, а тепер дай відповідь мені, хто ця людина? — серце Брауна шалено забилося, він продовжував відводити погляд.
— Райнер, відповідай — Ерен ніколи і нікому не зізнавався в тому , що він когось любив, а коли йому сказали про те, що Райнер хотів би взяти за дружину Хісторію, на нього хвилею накрили ревнощі, він і сам не розуміє, в якій момент закохався у нього. Правду кажучи, в Марлію він пробрався тільки для того, щоб з’ясувати щось про Райнера, а тут і можливість оволодіти молотоборцем. Можна сказати два зайця одним пострілом. Браун боявся відповідати, він міг лише сильніше підтискати губи, сподіваючись, що Егер відстане або сам здогадається про його душевний стан.
— Не хочеш говорити? Гаразд — Егер приєднався до його вологим від сліз губам. Дивно, як здавалося Ерену, але на поцілунок відповіли. Фалько, не почувши вже звичних голосів,сильно за переживав і наважився подивитися, що ж там трапилося. Він вже приготувався побачити труп Брауна, надто вже мертва була тиша, але побачив те, чого не варто було бачити. Хлопчик остовпенів, очі немов йому зрадили та не хотіли закриватися, він й уявити не міг , що ховається за цим “старі друзі”, йому ніколи б у житті не спало на думку , що він зможе побачити подібну картину: Райнера і Ерена, що страсно цілуються. Які видавали досить дивні звуки, схожі на гарчання та стогін.”Товариші”, якщо їх так можна назвати, ніжно стикалися один з одним, ніби намагаючись зробити поцілунок більш цнотливим, вийшло це зробити лише наполовину . Досить скоро, важко дихаючи, відсторонили порушником тиші став Браун.
— То мені не сниться?— тремтячим голосом засумнівався він.
— То ти теж весь цей час приховував свої почуття?— відповів питанням на питання Егер, який також приємно здивований взаємністю.
— Навіть якщо й так, ти швидше за все плід моєї уяви, будь ти й правда собою,
нізащо не став би цього робити! — стверджував Райнер.
Ерен лише відвів задумливий погляд, після чого наблизився до Брауна й обійняв , притягуючи того якомога ближче до себе.
— Райнер, я Ерен, не плід твоєї хворої фантазії, це по-перше, а по-по-друге, чому це я не можу тебе кохати? — прошепотів Егер і трохи відсторонився, не випускаючи Брауна з обіймів, адже йому було цікаво подивитися на обличчя коханого й на те, які емоції зображені на його обличчі. Райнер знову підтис губи, але цього разу слабше.
— Але ж я стільки наробив… — не давши завершити фразу Ерен поклав свої потерті долоні на щоки Брауна, тим самим не дозволяючи йому виразно говорити.
— Ех.. знову залагодив, звичайно, минулого вже не повернути, але вас з Фалько та багатьох інших кандидатів у воїни виховували в осередку пропаганди та антиутопії, щоб ви свято вірили в підступність та жорстокість “демонів” з острова Парадіз.
***
Якось, коли вони були ще кадетами 104 корпусу , Райнер з Бертольдом повели Ерена та Арміна до озера. Тоді був один із найкрасивіших місяців, який коли-небудь бачив Райнер, але прекраснішим цього небувалого видовища була лише світла посмішка Ерена, що відображає безтурботність та умиротворення. Браун ще з їхньої самої першої зустрічі відчував дивний потяг до Єґера. Тієї ночі, в ту саму мить, коли місяць освітив це вже до болю щире і радісне обличчя, він зрозумів, що остаточно закохався в людину , яка надалі, на жаль,виявиться причиною їхнього перебування на цьому чортовому острові.
***
З очей Райнера почали струмком падати сльози, що нагадують краплі весняного дощу , який з’явився після затишшя жахливої бурі.
— Енні та Бертольд намагалися мене вмовити відмовитися від цієї місії, але я наполягав на своєму, що і призвело до подальших втрат — сказав Браун
— Ерен, прошу, скажи мені, ти і справді мене любиш після всього, що сталося? – сльози з істерикою так і не припинилися, навпаки, посилилися. У Єґера серце стискалося від цієї картини.
— Райнер, я. — Ерен взяв того за руки, трохи погладжуючи їх і дивлячись йому прямо у вічі, — … люблю тебе.
З очей Брауна знову ринули сльози. Він не міг повірити в те, що відбувається, навіть уявити не міг, що його можуть любити, незважаючи на його минуле.
— Ерен, я … теж тебе люблю – пробурмотів стоячи на колінах Райнер.
Серце Єґера обливалося кров’ю, а погляд став теплішим. Він почав покривати поцілунками лоба Брауна, витираючи солоні доріжки зі сліз, які падали з його припухлих від довгого плачу очей. Райнер намагався зупинитися,але це не мало великого успіху , аж надто його переповнювали емоції.
— Гей, ну вистачить — як можна ласкавіше і ніжніше вимовив Ерен, цілуючи вологий куточок губ свого партнера. Блондин заревів ще більше та ткнувся носом у плече Єґера, вдихаючи знайомий манливий запах. Це було раніше не знайоме Райнеру почуття, плакати комусь у плече, у плече коханої людини, яка відповіла взаємністю на твої почуття. Про більше він і мріяти не смів, і все ж мрії збуваються через місяці, роки, десятиліття, але збуваються.
Ерен же гладив по голові, беручи за талію, своє плачуче диво. У цей момент він зрозумів, що йому все одно на те, що скажуть люди навколо. Браун був тієї ж думки, і вони обидва розуміли, що тепер їх вважатимуть зрадниками, навмисно показувати свої стосунки вони не будуть, але й приховувати вони їх не стануть, скільки не ховайся, все одно рано чи пізно їх можуть розкрити.
Бідолашний Фалько ж стояв у кутку й перебував в шоці від представленої перед ним картини. Все, що йому залишалося, це відкрити рот від подиву.
Все ж, через деякий час Браун заспокоївся й заснув на плечі Єґера. Тоді ж Ерен підхопив на руки свого коханого,повертаючись до Грайса
— Розповіси комусь про те,що ти тут бачив, й на легку смерть можеш не сподіватися – погрожуючи сказав Ерен
— Т-так — не голосно відповів Фалько дивлячись собі під ноги.
***
Браун прокинувся на м’якому ліжку. Подивившись навколо,можна було зрозуміти що кімната облаштована зі смаком, тут було дуже затишно. В ніс вдарив манливий запах з іншої кімнати, пахло чимось смачним. Піднявшись з ліжка,став прямувати туди звідки йшов запах. Зайшовши в кімнату Грайс побачив Єґера, що старанно готував за плитою. Браун тихо підійшов до нього і обвив його талію руками, кладучи голову тому на плече. Запах їжі, звичайно, був прекрасним, але, все ж таки, запах Ерена набагато приємніший, такий рідний й знайомий.
Егер надто захопився готуванням да так, що навіть не помітив, як Райнер підійшов до нього, тому затремтів коли Браун, обвив його талію та поклав голову на плече, він повернув голову й легенько поцілував Райнера в лоб.
— Добрий ранок. Сідай, зараз досмажу та будемо їсти — зі щирою, світлою усмішкою промовив Ерен. Райнерові стало тепло на душі від цього.
— Добре — пробурмотів трішки сонний Браун.
— Як спалося? — продовжуючи смажити картоплю відповів Єґер.
— Не погано, але з тобою спалось би набагато краще – буркнув Браун.
— Ехехе — з єхидною фізіономією промовив Егер, ставлячи тарілку зі смаженою картоплею. Ідеально просмажена картопля з золотистою скоринкою, що так і манила своїм виглядом, олія що ще не до кінця встигла стекти з картоплі переливалося у променях ясного сонця.

Браун зачаровано дивився на поставлену перед ним тарілку.
— Що так дивишся, не подобається? — Поцікавився Ерен
— Та ні, все чудово — Браун взяв вилку й наколов картоплю ідеального прожарювання, кладучи її в рот та смакуючи.
— Подобається?
— Мгм

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь