Цей клоун…

— Не плач, моє серце, не плач. Не муч свою душу картонну! — Гоголь крутився навколо Сіґми з цією піснею з того часу як взнав, що він хоче відвідати це місто.  І Сіґма, хоч убийте,не знав що робити з цим клоуном. Йому було важко зрозуміти Колю, але він старався. І схоже перестарався, адже в серці приємно поколювало кожного разу коли Гоголь, своїми ногами, а не з допомогою здібності, приносив на роботу Сіґми контейнер, забутого в попихах, печива.

— Колю, будь ласка, я працюю. — не витримавши пісні, на рідній Гоголю мові, промовив Сіґма. Він не розумів звідти ні одного слова крім назви міста, яке хотів відвідати. — Мені треба дописати звіт.

— Ми з тобою побачимось з того боку кордону! — на цих, знову незрозумілих Сіґмі, словах Микола положив на стіл якийсь конверт і зник в своїй здібності, продовжуючи співати.

***

Відкрити конверт Сіґмі вдалося лише в кінці робочого дня. В конверті лежала записка і щось, знову, запаковане в бумагу. Прочитавши записку губи Сіґми розтягнулися в ушмісці, а сльози наверталися на очі від щастя.

” Привітики, Сіґмусю

(⁠づ⁠￣⁠ ⁠³⁠￣⁠)⁠づ

Сподіваюсь ти не відкриваєш цей конверт в останій день, або взагалі запізно. Вибачатися за пісню я не буду, але можу порадувати гарненькою новиною. За ці три, які я пропадав, я зміг домовитися з директором Фукудзавою про відпустку для тебе за свій рахунок. Ніякої роботи тобі після не прибавиться, я готовий взяти ця величезну відповідальність на себе ᕙ⁠(͡⁠°⁠‿⁠ ͡⁠°⁠)⁠ᕗ Сподіваюсь ти зможеш насолодитися своїм часом в Україні. Я домовився з другом, від буде твоїм гідом і зустріне тебе як тільки ти прибудеш в Вінницю.

Люблю, цілую, твій Миколайчик (⁠ ⁠˘⁠ ⁠³⁠˘⁠)”

Чи зможе Сіґма передати свою радість словами? Точно ні. Він може і вмів гарно говорити, поки заправляв казино, але опис своїх відчутів ти тррзи інше.

Розраховуючи, як Сіґма зрозумів, квиток він поливився на дату рейсу. Наступний тиждень, в Середу і аж до після наступної Суботи.