Туман на місто спускався,
Холодний густий та димний.
Умань м’яко оборонявся,
Ліхтар – зброя, щит – шум машини.
Кілька будинків вже пали в бою.
Залишись тіні лиш сірі.
Ця доля чегає на нас з тобою,
Ми втечемо в мури надійні.
На це місто спустилися хмари,
Хочуть з собою забрати на небо.
Але ми з тобою втікали,
Нам здавалось що так воно й треба.
Сіра хмара поглинула місто,
І ми закуті в ній аж до обіду.
Бо до сонця довго летіти,
Гінцям сповіщати про битву.
Коло знає що Умань не встоїть,
І чимдуж побіжить рятувати.
І лиш тоді коли настане пік Сонця,
Не ми, хмара вже буде втікати.
Примітка:
У́мань — це місто в Черкаській області де я навчаюсь.
Щиро дякую усім хто читає оцінює чи коментує мої роботи. Ви надзвичайно мотивуєте❤️
Додати до улюблених