Це було 04:48 звичайної середи.
Оскар зрозумів, що він сам удома, зовсім один.
Це не було б проблемою, якби не факт того, що він не живе сам. Останні чотири місяці Оскар та Ландо жили разом.
Після року відносин вони зрозуміли, що вже час.Вони знайшли для себе чарівну квартиру в Монако, не дуже велику чи малу та з ідеальним розташуванням. Не надто далеко від центру міста, щоб їм потрібні були машини аби їздити всюди, але це також було досить далеко, тому папараці та вболівальники не могли їх так легко знайти.Ще, багато з їх друзів та інших пілотів жили не більше ніж в п’ятнадцяти хвилинах від них.
Оскар та Ландо жили ідеальним домашнім життям- або настільки домашнім, наскільки може собі уявити пілот формули 1. У них була своя святиня, де вони могли втекти від хаосу світу та знайти спокій та тишу.
Ні для кого не було секретом, що Ладно любить розважатися. Він завжди любив ходити на вечірки і в клуби з голосною музикою,гарними коктейлями та з людьми з усього світу яких ти ніколи більше не побачиш. І також не було секретом, що Оскар не поділяв такого ж ентузіазму.
Молодший хлопчик завжди думав, що немає нічого кращого, ніж затишок його будинку. Звичайно, він іноді виходив на вулицю і встигав насолоджуватися, але все одно… це не було його справою. Зазвичай Оскар просто йшов супроводжувати Ландо, який вмів переконувати.
Однак, коли настали зимові канікули і закінчилися святкування, Ландо почав зникати все частіше й частіше. Він не був ревнивим або надто турботливим хлопцем і не турбувався про це – якщо Ландо був щасливий, то й він теж.
Але все має межу.
Зараз Ландо ходив на вечірки майже щодня, не був удома до раннього світанку, і найбільш тривожним для Оскара було його надмірне вживання алкоголю.
Ви ніколи не зрозумієте, як важко відрізнити когось, хто п’є – кількість, яку суспільство вважало б нормальною – від людини, яка має проблеми з алкоголем, доки ви не побачите, що це відбувається з кимось, кого любите.
Оскар ненавидів це. Він ненавидів день, коли дійшов такого висновку, сам. І ненавидів те, що нічого не міг зробити, найважчим було усвідомлення того, що хтось, кого ти любиш, перетворюється на алкоголіка.
Коло повторювалося постійно.Ландо йшов,а Оскар не міг спати, охоплений хвилюванням. Його ночі було сповнені тривогою, коли він з нетерпінням чекав повернення Ландо.Колись спокійна гавань, яку вони побудували разом перетворилася на місце переповнене важкою тишою, питаннями без відповіді та не висловленими страхами.
Останнім часом у них почалися суперечки, поступово вони ставали все дедалі гіршими та серйознішими.
Ландо ставав на коліна,обіцяючи,що виправитися, що він любить Оскара і все заради нього зробить.Оскар був позбавлений сну та сліз,який вирішив повірити в свого хлопця,оскільки в тихі хвилини примирення Оскар ростив надію, що їх кохання може перемогти.
Але надія, якою б гарною та приємною вона не була, має свої межі.Цей тиждень був просто жахливим…
Ладно йшов кожного для. Вони майже не бачилися -до вчорашнього вечора. Ландо пішов пити ще до того як Оскар прокинувся. Коли Ладно повернувся, знову повторилася та сама стара п’єса, але цього разу Оскар справді вірив, що все буде інакше.
Інакше дійсно було, тому до після знайомих криків та сліз вони лягли спати разом. Ладно замовив їжу в улюбленому ресторані Оскара, вони разом дивились фільм і обіймались, доки не заснули в обіймах один одного.
Але Оскар помилився.Знову.
Ладно пішов з будинку посеред ночі, навіть не лишивши записки.Також, він не відповідав на свій телефон.
Оскар сидів.Сидів сам у вітальні та вкотре набирав номер Ладно очікуючи дива.
Тому що Оскар любив Ландо. Він любив його довше, ніж хотів би зізнатися, і більше, ніж можна було б пояснити словами. Ландо був для нього цілим світом, але він не міг жити так далі.
Чекав.Сидів,чекав та кохав це … це просто розбивало його серце.
Пройшла не одна година перед тим як Оскар нарешті почув звук відкриття дверей.
Серце Оскара стиснулося полегшенням і тривогою, коли він спостерігав, як старший увійшов до їхнього колись улюбленого дому — він вже почав відчувати запах алкоголю.
“Де ти був?” – стомлено запитав Оскар, його голос був важким від втоми.
“О, привіт, крихітко! Я думав, ти спиш.” Ландо відповів, спотикаючись о двері, його слова були невиразними, а очі затьмарені серпанком сп’яніння.В його руках Оскар побачив напів порожню пляшку текіли.
“Дай відповідь на моє запитання, будь ласка” Оскару знадобилася кожна унція самоконтролю, щоб не почати плакати прямо там. “Де ти був?”
“Я вийшов з хлопцями…”
“З хлопцями..” Оскар вимушено посміявся “Чому ти пішов з ними, Ландо?”
Ландо почав йти до австралійця, і коли він спробував випити текілу з пляшки в руці, рефлекси Оскара спрацювали швидше, і він вихопив її в нього.
“Більше жодного алкоголю – сказав Оскар, намагаючись зберегти спокій у голосі. “Ти обіцяв мені, не пройшло й семи годин, ти обіцяв мені! ”
“Мене покликали, Оскар! Що ти хотів, щоб я зробив?” Лендо вже кричав.
“Я хотів, щоб ти залишився!Мене тобі недостатньо!?” Голос Оскара тремтів від емоцій та болю “Ми були щасливі – Учора у нас бляха була чудова ніч! Але ти вирішив піти і зруйнувати ще й це, чи не так?”
Додати до улюблених