Спокій у Тейваті

Ти народилася в світі Тейват, в бідній сім’ї Лі Ює. Твій батько помер в Разломі ще до твого народження, а мама покінчила з собою коли тобі було 12 років. Оскільки на роботу тебе не брали, ти збирала квіти недалеко від міста та продавала їх. Але темна смуга твого життя тривала не вічно.

В свої 16 років ти почала дуже захоплюватися Ке Цин. Тебе дивувала її наполегливість. І от, коли після ‘смерті’ архонта Цисин виступили з оголошенням, ти крикнула з усіх сил：
Пані Ке Цин, можна мені стати прибиральницею у вашому офісі?!!!
Всі люди замовкли від збентеження на кілька хвилин, але потім почали шушукатися періодично поглядаючи на тебе. Голосу Ке Цин ще не було чути. Але вона незабаром промовила：
Так публічно просити влаштувати себе на роботу простої прибиральниці… Перемогти свій страх і витримати приниження… Ризикнути репутацією… Таке зможе не кожен.
Але ми переходимо до головної теми－ Ке Цин продовжила своє звернення.

Коли Ке Цин з Гань Юй разом йшли до офісу, Гань Юй промовила
– Можливо, варто дати їй шанс? Ти сама казала, що вона…
– Ти маєш рацію. － перебила її Ке Цин.－В ній щось є. Всі хто так заявляли- хотіли мати посаду повище. А вона сказала про прибиральницю.
Я подумаю.

Наступного дня тобі прийшов лист. Там йшлося：
‘Доброго дня. Чекаю тебе сьогодні в офісі.
Від члена угруповання Цисин, Ке Цин’
Ти мало не втратила свідомість.
– Я стану прибиральницею!－Як би дивно це не звучало, але ти кричала це з великою радістю.

Ти вдягнувши своє нагарніше хань фу
пішла в напрямку офісу Ке Цин. Він виглядав розкішно. Заокруглені кути даху, споруда здавалася палацом. Глибоко вдихнувши ти зайшла всередину. Там було ще розкішніше. Пройшовши далі по коридору, ти побачила Гань Юй.
-Доброго ранку, пані Гань Юй.
-Доброго ранку. Ми з пані Ке Цин вирішили дати тобі шанс, тому якщо ти якісно прибереш офіс за 4 години, тебе прийнято.
-Дякую…Дуже дякую!
І ти швидко, немов блискавка стала прибирати. Спочатку стерла пил, а потім почала замітати та згодом мити підлогу. Рівно в 3：47 ти прибрала й не встигла підійти до головного по прибиранню, щоб сказати що закінчила, перед тобою з’явилася Гань Юй.
-Хм…А у тебе талант…－вона на пару хвилин задумалася－Зачекай тут.
І Гань Юй шуганула до головного офісу. Через кілька хвилин вона повернулася：
-Тебе прийнято.
Ти не могла стримати радості та захвату і вигукнула：
-Дякую! Дуже дякую!－і схилила голову кілька разів. Гань Юй усміхнулася тобі і пішла геть.
.   .   .
Минали місяці. Ти працювала і Гань Юй подобалася твоя робота. Ке Цин ти майже не бачила, а от з Гань Юй вже потоваришувала. Одного дня ти вирішила зробити обнову в гардеробі, тому купила кілька метрів тканини і почала шити. Ти шила 4 години після роботи, трошки намугикуючи пісеньку  і, нарешті, заснула десь о другій годині ночі.В тебе вийшло прекрасне хань фу з вишивкою гір. Прийшовши зранку на роботу, ти побачила Гань Юй：
– Привіт! Гарно виглядаєш!
-Дякую) Ти теж!
-Дякую. Пані Ке Цин ще спить, тому поки що прибирати не варто. Відпочивай.
-Добре.
-До речі, не хочеш чаю?
-Дякую! Я з радістю.
-Який?
-Зелений, якщо не важко.
-Добре. Мері, приготуй чаю. Один чорний, один зелений.
-Добре.
-Т/І, а ти можеш пошити мені хань фу з краєвидом лісу Мінлін?
-Так, звісно. Це для мене велика честь.
-Скільки воно буде коштувати?
-Для вас-безкоштовно!
-Ми ж перейшли на ти?
-Ой… Вибачт… Вибач!
Тим часом Ке Цин встала. Вона граційними кроками спустилася по сходах до вас.
-Доброго ранку!－Ке Цин сонно позіхнула.
-Доброго ранку!－сказали ви з Гань Юй в один голос.
-Мері, один зелений чай, будь ласка.
-Слухаюсь!
-Т/І гарно виглядаєш.
-Дякую!
– А де ти купила таке хань фу? Я раніше такого не бачила.
– Я сама його зшила.
– А ти шиєш хань фу на замовлення?
– Взагалі то ні, але для вас можу пошити.
– Тоді поший мені хань фу в моєму стилі, будь ласка. Я щедро заплачу.
– Це для мене велика честь. Але я віддам його вам безкоштовно.
– Я звісно звикла за все платити… Але добре.
Далі Гань Юй розповіла тобі план на сьогоднішнє прибирання, і ти завзято взялася за роботу.
Повернувшись додому ти швидко почала шити хань фу. Ти шила їх до пізньої ночі і, нарешті, закінчила.
На першому хань фу були вишиті гори в тумані, котрі здавалося, сягали самих небес.
На іншому ж － був якийсь незрозумілий пейзаж в фіолетових тонах.
Поглянувши на свою безперечно досконалу роботу ти лягла спати.

Наступного дня ти прийшла на роботу з пакунками. Тебе як завжди зустріла Гань Юй.
-Доброго ранку! Ось ваші хань фу.
-Привіт! Вау! Вони… Вони… найгарніші у світі!
-Дякую!
-Тобі дякую! Ану, зачекай. －Гань Юй кудись побігла. Повернувшись разом із Ке Цин у новому вбранні, Ке Цин сказала：
-Як вам?
– Ви… Прекрасна!
– Мені теж подобається. Тому, якщо ти не проти, хочеш зайняти посаду швачки?
Ти втратила свідомість. Не наскільки від шоку, наскільки від щастя. Ти і швачка Ке Цин－раніше ти про це навіть мріяти не могла, а зараз це було реальністю. Але роздуми твої тривали не довго, тому що Гань Юй приложила холодну, неначе лід руку до твого лобу і ти опритомніла.
– Фух… Я думала вже, що Бай Джу доведеться викликати!
-Дякую! Безмежно дякую!－хоча в очах все ще темніло, ти спробувала встати і у тебе вийшло.
Потім Гань Юй провела тебе до швацького офісу. Там було багато столів за  якими працювали десятки людей. Вона провела тебе до вільного столика і ти взялась за роботу.
.    .    .
Минали роки. Ти виросла. Відкрила свою крамницю, яка стала дуже популярною в Лі Ює. Ти більше не працювала у Ке Цин. Але ви залишалися друзями. В Лі Ює був мирний період. Не надокучали фатуї, не з’являлися древні боги. Всі вже забули про Гео Архонта та жили спокійним життям. Але Тейват －то не Тейват, якщо там немає якихось постійних проблем. Отож, в Монштарді та в Лі Ює почало холодати.
Одного досить холодного дня, до тебе в крамницю завітали Ке Цин та Гань Юй.
– О, привіт! – Ти мало не впала з стільця від здивування.
– Привіт! Як ви?
– Добре. А ти?
– Я теж. Що вас цікавить?
– В тебе часом немає якоїсь зимової колекції чи щось такого плану?
– Є. Але в мене є особлива колекція.
Ти завела Ке Цин та Гань Юй до кімнати, в якій ти працювала. Відкрила завісу і… Найкращі, найтепліші зимові костюми постали перед вашими очима.
– Це… Прекрасно! – Ке Цин не стримувала захвату. – Я такого ще не бачила!
– Я повністю згодна. Це чудові костюми! Дякуємо!
– Немає за що…- почала ти, але Ке Цин тебе перебила.
– Скільки вони коштують? – запитала вона.
– Ем…Е…- Ти ненадовго задумалась. – 5000 мори кожен.
– Це занадто дешево для такої краси.
Я заплачу 20000 за два.
– Але… Це забагато…
– Заперечення не приймаються. – різко промовила Ке Цин. – Ми з Гань Юй купляємо їх.
Вона віддала тобі гроші і пішла. Через хвилин 10 ти зрозуміла, що так і не спитала для чого їй потрібні були ці костюми. Просто так, чи Цисин щось задумали?
Трохи пізніше ти дізналася від людей, що Ке Цин з Гань Юй відправились у гори, адже були припущення, чому настав сильний холод. І вони були правдивими.

Тим часом перейдемо до походу Ке Цин та її вірної секретарки － Гань Юй.
Вони вже доїдждали до вершини монштардської гори. Аж тут десь здалеку потувся відчайдушний крик. Подруги сполошилися. Крик різко затих. Нарешті, карета зупинилися.
Далі маршрут доводилось пройти пішки.
Ке Цин та Гань Юй йшли дві години. Аж ось, на снігу почали з’яв лятися сліди та червоні плями.
Пройшовши ще трохи, вони побачили страшне видовище：
Було багато тіл рицарів, а ще більше － крові. Але найепічнішим в цьому видовищі було не це. Двійник Альбедо майже поставив голову Монштарду － Джинн, на коліна.
Вона опиралася з усіх сил, але що зробить одна вона проти неперевершеного двійника?
Дівчата побачили Ембер. Вона була дуже ранена. З її живота текла кров. Слуги швидко посадили її в карету, щоб трохи вилікувати. А Ке Цин з Гань Юй швидко, неначе блискавки. Битва тривала довго.
Альбедо був сильним, але його бездоганна копія － ще сильнішою. Ке Цин та Гань Юй викладались на повну. І навіть поранена Джинн старалася битися до останнього. І ось, нарешті, сили противника здавалося, закінчувалися. Ще кілька ударів － і знову настане мирне життя. Коли противник припав до землі, його остаточно переміг один могутній удар － це був Бенет. Він стікав кров’ю, але рука Рейзора закривала його рану. Двійник впав, нарешті назавжди.
Та Бенет схоже, теж.
Всі побігли до нього, але Рейзор міцно обійняв холодне тіло та не підпускав нікого. Здавалося, це був кінець.

Але в небі почувся потужний рик. Всі повернулися і побачили ви не повірете кого －Дваліна! Могутнє синє тіло спускалося до них. Але хто був на ньому… Силует нагадував Венті але… Це був не зовсім він.
На драконі сидів архонт вітру － Барбейтос!
Невже йому вдалося повернути своє серце бога? Але зараз була важливіша проблема.
Варбейтос  повільно зійшов з Дваліна.
І не сказавши ні слова почав грати. Його пісня була довгою та сумною. Але в останній момент вона почала веселішати. Аж раптом, Рейзор вигукнув：
– Його серце… Вона забилося!
Всі сіли біля трохи теплішого тіла Бенета. Він дихав!
Скоро Бенет розплющив очі, але одразу ж притулився до Рейзора.
Барбейтос ніжно усміхнувся, та, не встиг ніхто й оком моргнути, полетів на Дваліні кудись далеко-далеко.

Ке Цин з Гань Юй посадили Джин,  Бенета та Рейзора в карету і поїхали в Лі Ює.

Весь цей час  (тобто тиждень) ти чекала на повернення подруг. Аж ось, Ти почула радісні вигуки з вулиці та швиденько вибігла надвір. Там люди зустрічали Ке Цин та Гань Юй. Але ти помітила, що в кареті був ще хтось. Так так, це були Джинн, Бенет, Ембер та Рейзор.
Ти змовчала, адже було дуже багато людей. Нарешті дівчата почали своє звернення.
– Причиною такого різкого похолодання був двійник Альбедо. –
Люди почали перешіптуватися.
– Минулого разу він усе ж таки не помер, але цього разу точно так. Наразі звернення завершено, але скоро буде нове. – Ке Цин з Гань Юй пішли до офісу. Ти пішла за ними.
– Привіт! Як ви?
– Нормально. Головне, що в Тейваті знову настав спокій.
І вона пішла.