Будні у Бонтені

• Розділ 1: Брати Хайтані й пісні

– Як же нудно! – крикнув хлопець, невисокого зросту, який саме впав на диван від утоми.

– Ріндо, тобі недостатньо вибриків Санзу і перепадів настрою нашого лідера!? – інший парубок, значно вищий від нього, вдавав наче незадоволений, хоча ледь стримував посмішку.

–Ран, я не це маю на увазі! – незадоволено вигукнув Ріндо. – Просто це буденно і нудно. І так, мені вже набридли витівки Санзу і нестабільний настрій Манджиро!

– Та йой, не кіпішуй! Давай, якщо тобі реально так нудно, підемо нервувати Коконоя Хаджіме? – Ран розсміявся. – Уявляєш його пику, якщо в нього не вистачатиме якоїсь тисячі єн!?

– Ран, я серйозно! Може давай нарешті й без цих витівок?

– Ну гаразд, гаразд. Що тоді пропонуєш? – Ран кинув запитальний погляд на Ріндо.

– Та хоча б пісні якісь пошукаємо! – нервуючи, вигукнув Ріндо.

– Та ну… СЕРЙОЗНО!? – Ран був дуже здивований.

– Так. Пропоную взяти глобус. І на якій державі ми зупинимо його, то пісні цієї країни ми і шукаємо, домовилися?

– Ну… Це хоч і не нервування Коконоя, але це теж підійде. Зачекай, піду знайду глобус.

Ран рушив до комори.

Пройшло 20 хвилин.

– Нехай я тільки того Санзу побачу, я йому таких горіхів всиплю! – кричав Ран, несучи глобус.

– Що вже знову сталося!?

– Ти пам’ятаєш, що він шукав свої закладки минулих вихідних, і які концерти влаштовував,коли не знайшов їх!? Так ось, цей гад напхав частину з них у глобус. Уявляєш!?

– Стоп, але ж ти приніс нормальний глобус. – Ріндо став оглядати кулю.

– Виглядає добре тому, що я розірбрав цю бісову річ і витягнув звідти “запаси” Санзу! Але скласти назад той глобус виявилося величезною проблемою! – Ран сів, схрестивши ноги, на диван, який виготовлений з дуба і який обшитий оксамитовою тканиною. – Після цих пригод я не маю бажання щось робити.

– Ну, якщо все в нормі. – Ріндо перевів погляд з глобуса на Рана. – Думаю, можна починати.

Ріндо почав розкручувати кулю глобуса.

– Ране, тепер твоя черга. Давай, зупиняй!

І саме в цей момент Ран зупинив глобус.

– Так, і що тут у нас. – Ран прочитав уголос англійський напис. – Ukraine. Якщо не помиляюся, то це Україна! – Ран виглядав дуже задоволеним і радим. – Ох і знайдемо класних пісень!

Ріндо спантеличено глянув на Рана. – Ти хочеш сказати, що ми зможемо знайти багато пісень?

– Ти як знаєш, а я вже пішов шукати. – Ран взяв свій смартфон і почав шукати пісні. Перша пісня, яка його зацікавила це пісня “Путін Мурло”. – Ріндо, Ріндо, ти маєш це побачити!!! – парубок почав сміятися і ледь не гепнувся на підлогу.

– Включай давай! – Ріндо ледь не забрав телефон у Рана.

– Все, все включив!

*Грає пісня* Пройшло 15 хвилин. Тим часом Брати Хайтані:

– “Ой люди добрі маю що сказати

Стала чудесія в мене біля хати

Кричать гуси, кричать свині, кричить

Півень на драбині на усе село

Путін Мурло!

Кричать гуси, кричать свині, кричать жаби у долині, на усе село

Путін Мурло!

О-о-о-о-о, Путін Мурло!

На-на-на-на, Путіну Хана!

О-о-о-о-о, Путін Мурло!

На-на-на-на, Путіну Хана!”

– Ране, це просто супер! Оце так уява в українців! Пісня шикарна.

– Ріндо, якого біса ти вирішив розказати про свої враження після першого куплету і приспіву!? Не міг почекати!? – Ран жартома штовхнув Ріндо. – Пропоную пошукати ще якусь пісню! А то ми будемо вже цілий день співати!

– Чекай, чекай! Я хочу поставити цю пісню на рінгтон. – Ран почав сміятися. – Якщо я поставлю цю пісню на рінгтон, коли дзвонить Майкі, то скільки шансів, що я виживу?

– Нуль цілих одна тисячна відсотків від ста! – Ріндо теж засміявся. – Пропоную використати цю пісню на рінгтон, коли дзвонить Коконой. Або Санзу!

– Та ну, для Санзу є пісня така, що реально його описує. – Ран почав шукати цю пісню. – А ну, де це вона… Ось знайшов!

*Знову грає пісня*

– О божечки, це реально наче для Санзу пісня написана. – Ріндо аж розплакався від сміху. – Можеш нагадати, як називається пісня?

– Зараз, ще би я добре прочитав. Нарк*мани на городі. Виконавець~Жадан і собаки. Якщо хочеш, Ріндо, то я можу тобі скинути, щоб довго не шукав.

– Ран, в мене є ідея. Давай включимо цю пісню Санзу, нехай він оцінить. – Ріндо задумався. – Що скажеш?

– Ідея досить навіть не погана. Варто спробувати.

– Яка наступна пісня? – Ріндо підійшов до Рана.

– Ось ця!

*Ран включив наступну пісню (Party на Прикарпатті)*

Знову ж таки брати Хайтані:

– “Ми будемо гуляти горами, горами, горами!

Ми будемо співати горами, горами, горами!

Ми будемо губити голови, голови, голови!…”

Пісня обривається.

– От трясця! Світло відключили. – Ран підвівся і глянув у вікно. – Добре, що це не лише у нас, а то я думав, що ти, Ріндо, не оплатив електроенергію!

–Ну, нічого. Нам і так пора спати, а то ми співаємо пісні по декілька разів. А нам ще завтра на завдання. Краще не нервувати Манджиро Сано і все вчасно виконувати. Тому хорошої ночі,брате! – Ріндо направився до своєї кімнати.

– Тобі теж, брате! – Ран взяв навушники, і сівши на диван включив пісні, які встиг завантажити на телефон. За деякий час Ран поринув у сон.

У домі запанувала тиша.