_________
[від автора]: Це мій перший свідомо опублікований фік, тому прошу віднестись з розумінням до моєї творчості, я дуже хвилююся. Дуже надіюся, що моя пунктуація не виколить нікому очі (мені ніби ок), якщо що – повідомляйте.
Хочу одразу наголосити на примітці АЛЬТЕРНАТИВНА ІСТОРІЯ. Я не сребуковий райтер і не збираюсь переписувати серіал. Я хочу показати нову історію, яка влізла в мою голову і не відпускає вже більше року.
!Фік для шанувальників пейрингів Деймон/ОЖП та Елейна/Стефан. Бідна-бідна Керолайн.. чи ні?.
_________
– В нас знову поповнення кількості населення? – як тільки Елейна увійшла в Містик Гриль, її погляд притягнула пара за одним з столиків біля вікна. Вона ніколи не бачила цих людей і була в цьому впевнена.
Це була середина літніх канікул. Останніх літніх канікул, в якості учнів старшої школи, для Елейни Гілберт, Боні Бенетт, та Керолайн Форбс. Подруг, яких поєднує не тільки спільне минуле і роки дружби а й спільні таємниці, про які більша частина мешканців міста навіть в легендах ніколи не чула. Сонце вже почало припікати, а хмари тільки зрідка збиралися на небі, посилаючи на землю трохи тіні. З Елайджа покінчено, Кетрін в бігах, а подруги та їх знайомі можуть спокійно жити. Поки не з’явиться нова загадка, яку вони муситимуть розгадати. А може вона вже з’явилась і сидить за столиком біля вікна?
– Зараз і дізнаємось.
– Стій, Керолайн. Ти не можеш отак підійти до незнайомців! – прошепотіла брюнетка, що сиділа поруч, та не дала подрузі встати з-за столу.
– Але ж можу! Ми маємо дізнатись одразу хто вони, щоб потім не було несподіванок. – і піднялась з стільця, на якому сиділа. – Якщо не хочете – не треба зі мною йти. Сама все дізнаюсь і розповім вам.
Зі сторони видавалось, що дівчата за столиком біля бару сперечаються про повсякденні речі. Так воно й було, якщо брати все загально. Але подруги просто були обережні. Так, саме обережними треба бути в цьому загадковому місті, особливо якщо за вашою спиною стільки досвіду, що у цих підлітків. А може місто не було аж таким загадковим? Може для когось воно навіть передбачуване? Така людина мусить існувати. Хоча б в минулому.
Новою парою за столиком біля вікна були Ашер та Кларис. Брат та сестра з темним, рудим волоссям.
– Так, ми лише сьогодні приїхали. Хотіли з’їхати від батьків. – Мило посміхаючись пояснював блондинці.
– І як можна далі. – перебила брата синьоока дівчина, копіюючи його доброзичливу усмішку. Вони були до неможливості схожі, наче близнята, – А дім в Містик Фолз був в числі родинного спадку.
– Проблеми з батьками? – занадто швидко запитала блондинка. – Ой, вибачте, я, мабуть не в своє діло лізу.
– А в якого підлітка їх немає? – з майже сумною посмішкою відповіла Кларис. – Вибачте, ми вже збирались йти. Може порозмовляємо іншим разом?
– Може ми влаштуємо пікнік в честь нашого переїзду? – відізвався брат Клариси, – Погода обіцяє бути чудовою, а в нас є задній двір, що пустує, і гриль.
– Думаю, це чудова ідея, ми з подругами можемо допомогти з організацією та приготуванням. – ожвавилась на очах Керолайн.
– Тоді завтра о 14:00. Будемо раді познайомитися з усіма сусідами! А зараз пробачте, але нам правда пора. Гарного дня!
І вийшли. Керолайн повернулася до подруг та переказала інформацію, яку їй вдалося дізнатися.
– Ну, якщо вони запрошують до себе всіх сусідів – можна надіятись, що не задумали нічого поганого. – дійшла до логічного висновку Керолайн, але зустрілась з недовірою в очах подруг.
– Або навпаки – готуватись до того, що задумали щось жахливе. – копіює інтонацію подруги Бонні, – Ти впевнена, що пікнік – це добра ідея? У нас все ще на голові Клаус і його поява – це тільки питання часу.
– Якщо не ми то Стефан чи Деймон точно зрозуміють, якщо щось буде не так. – відізвалась Елейна. – Я вважаю, що пікнік це непогана можливість дізнатися більше про нових сусідів. Та й не кожна нова людина в місті мусить бути сторічним злом або його магом – помічником.
– Але останнім часом все саме так і є і ми не можемо цього ігнорувати.
– Тому ми будемо обережними і обачними. Все буде добре, Бонні. – старається заспокоїти подругу Керолайн, – і я думаю, що тисячолітній вампір, який хоче смерті Елейни, не запросив би на гриль всіх сусідів.
– А може він любить посиденьки під деревом та велику компанію? – піддалася Бонні.
– Так, а ще котиків та спів птахів рано. – тепла посмішка розцвіла на обличчі Форбс, а потім і на обличчях її подруг.
– І що це було? – руда, здається, якби могла то б вже проткнула брата стрілами, які випустила б з очей, – Двір пустує? Ми ж домовились, що не хочемо привертати до себе занадто багато уваги, Аше! Якщо ти хотів привернути увагу тієї блонді – міг би просто запитати телефон.
– Вона вампір. – склав руки на грудній клітці хлопець.
– Вампір? Ти впевнений?
– Не на всі сто, тому і запросив їх
– Якщо вона вампір то приведе і інших.. Тому і пікнік, ми не муситимемо нікого запрошувати в дім. Ашере, ти геній! – дівчина обняла брата.
– Так, а ще я старший і саме тому ти мусиш слухати мене і перестати думати, що я можу зробити щось настільки егоїстичне не порадившись з тобою. – обійнявшись вони вирушили додому. – ти єдина близька мені людина, Кларис, і я зроблю для тебе все.
Додати до улюблених