Махач на стіні і інше…

Знову темрява. Промінь світла. Моя майстерня. Якісь флешбеки, згадуються, уривки. Опам’ятався. Бачу мій замальовок маркерами, серед них впізнаю невисокого, але кріпкого рибалку. Намальованого абсолютно без думок, так і не означивши, хто він. Людина, чи напівгном з секірою, якого занесло рибу ловить. Так по-моєму я починаю згадувати, що відбулось. Дивлюсь в дзеркало, бачу позаду себе дівку яку я… Ні не їбав, але дуже хотів. Я її малював, так… Малював, але не їбав… Хм… Роздумуючи, я одночасно дивився навколо, і погляд зупинився на плакаті на стіні. З плям, акварелі, туші і ще якихось матеріалів. До речі теж мій малюнок. Вгадується на ньому лицар. Спалах!

Метушня, стіна, я так розумію фортеці. Навколо біганина і тріщання наплічників об кіраси. Я теж у залізних лахах. Відчуваю себе вище ніж у реальному житті. Бо багато хто на півтори голови нище. Приємне відчуття…Вогонь відчувається і смердить димом! Їблить мій хір об піхви для меча, та нас атакують! Не вистачало мені ще загинути! Тихо крокую до башти поки всі зайняті, яка стоїть між двома стінами. Прикриваю двері за собою зі скрипом і думаю як повернутись назад у майстерню Раптом мене хтось задає і притискає до стіни. І злісно дихає в потилицю. Шолом на підлозі… Дихання чомусь приємне. Може я того, садомазохіст думаю. Рука моя завернута, і чийсь лікоть при жав моє плече і шию до стіни так, що я об цеглу трішки поцарапав щоку, і дурні думки вивітрились враз.
– Ти що ховаєшся солдат!? – голосно прошипів жіночий голос.
– Та я того, цього… Ну… Полум’я боюсь і висоти.
– Що це ще за огида!? Всі бояться, але всі б’ються!
Я раптом відчув, що хватка послабла, і я можу поборотись. Не знаю як, але увертівся, виліз з обіймів шаленої панянки та… Якось я лежу на її вже. – Може поборімось по іншому?- питаю.
І отримую коліном по яйкосам. Добре, що не сильно, але цього досить щоб мене скрутило і вона вибралась з під мене. Направила свій меч на мене і показала на вихід.
– Добре. А ти шо будеш робити, дівка в обладунках і у темній кімнаті?
– Я лучниця, тут є бійниця. Ага?
– Ага, кажу. Хотів сказати – за ага єбуть біля берега! Але щось передумав. І без особливого бажання тягнусь до виходу. Знову на стіні. Нас атакують на драбинах, типу орки чи що, тільки якісь червоні, як дияволи у старих, західних казках. Тільки чорних рогів не вистачає. Типу евіііііл! Червонющий! Тіки без плащів і великої, специфічної виделки. Прямо зло, що аж пердить злом! Ех, знали б ви західні піпли, що таке справжнє зло, під назвою совок, чи пост-совок. Але не про те… Вогонь позаду нас, як сказав один такий же в бляшанках парубок; спричинив це летючий човен піратів, начинений вибухівкою. Наробило це дійсно багато шкоди. Пірати, які були на ньому заздалегідь з пригнули. На парашутах, але в них це називалося великими парасольками. Вони дрейфували теж хто на стіни, а хто за стіни на будинки та там створювали проблеми.. На моїй стіні все ніби більш менш було, вправлялись хлопці і дівчата. Мені лиш зоставалось стояти у стійці – руки в боки. Тягнути сміливу посмішку. А тут ще з башти почув звук пострілів, щось типу арбалета чи що. Це та подруга стріляла. І все було б добре, але на сусідній стіні трохи далі, за іншою вежею були справи не дуже. І хто горланив і керував обороною тут, почав частину людей зазивати за собою туди. Як я не старався уникнути цього, він вказав на мене. Ще й білявчиком назвав. Ну непогано… Пам’ятаю у дитинстві хотів білявим бути, типу того, що ворога Роккі зіграв у четвертій серії. Чи Чак Норісом, незнаю. – Що ж, думаю я, мій зоряний час. Вихопив меч з піхов і двинувся за іншими. Там теж хтось стріляв з арбалета, а потім друга стіна і почалось. В цілому, ми зажали тих чотирьох “дияволів” і я навіть рубонув пару разів, від чого мене обляпало фіолетовою кров’ю. Потім ще між зубцями стіни одна голова показалася, яку я зробив подвійною. Але, ніби у п’яному угарі, я не помітив, що на стіні між нашими ще два чортиська рубались і я отримав по голові. Добре, що тупою стороною чогось, а не гострою. Але не слабко.

Світло. Лежу на голові ганчір’я. Тану ялино-пали. Скільки можна цією головою пробивати собі шлях! Я загойдався по їй отримувати! Цього мені вистачало і в реальності! – думав я, і щось бубонів у слух.
– Що, солдат. Пройшов освячення боєм? – усміхнулась панянка, яку я ніби вже бачив. Ну голос точно чув.
– Ми відбились. Принаймні від цієї атаки. А ти тут, а не з іншими пораненими, бо мені сподобалось як ти зі мною поборовся.
– Он воно як, ну, будь ласка, – кажу.
Але тепер моя черга на тобі лежать.
– Оув, дівко, в мене взагалі-то голова болить.
– Знаю… Але в мене дещо є. Витягла пляшечку з фіолетовою водою. Намочила ганчірку і помазала мені місце на голові вище правого вуха. От думаю, фентезі так фентезі. По відчуттю, проблема не випарувалася, проте набагато краще стало і забій, а може і струс мозку мінімізувався значно. Цікаво, вода з крові супостатів, чи це збіг, – задумався я, але глянувши в очі дівці, погнав ці думки геть.
– Ну добре, почнемо з доброго, романтичного поцілунку!? – потягнувся я до її підводячись. Вона зупинила рукою і наказала лягти. Знову темнота. Розплющую з острахом одне око, друге, світло від факелів, стіни ніби в башті де я вже був. Руки ноги зв’язані. Я голий. Ну звісно, чаклунка, чи щось таке… – Ой, дорогенька, тільки не чіпай мою дупу, прошу як рідну! – мало не зневірившись просю я. То для мене занадто. Вона ж вийшла з тіні, майже гола, тільки самі цікаві місця прикриті шкірою і ланцюжками як у сучасних вебмоделей. Ну думаю, якщо у них є летючий корабель, точніше був, і пірати на парашутах, то шкіряні лахи вони якось начаклують.
– Шкода, на дупу теж плани були, – промовила вона трішки розчаровано знімаючи пояс з фіолетовим, прозорим, виблискуючи у світлі смолоскипів, штучним членом.
– Хм, фіолетовий… Та у них тут факіншіт, якийсь культ цього кольору чи що?… Вона залізла нахабно на постіль, чи що воно було, на мене точніше. У шкіряному подобі ліфана були отвори, крізь які виднілися її рясні соски. До того ж вона почала проводити руками пальцями, нігтями по моїм стегнам і на живіт. Вище до грудей і зупинилась на моїх сосках защимивши їх і потім відпустивши. Я відчув, що стояк ось-ось. Також я відчув, що в цього лицаря, яким я на цей раз був, здоров’я нічого так, і з тиском теж еге-гей. Я відчув, що можу осім’янити цілий табун кентаврих! А ще розмір у нього був явно більше за мій, хоч і не така крута голівка як в мене, але все ж. З такими потужностями можна мачо-запалювати, і зшибати бабла стриптизером, там, не знаю… Насамкінець вебмоделеро-меном. Від цього потоку думок мене відволікло, що десь зовні бабахнуло добре. Мій болт якраз у її руці був і вона ним гралася, і дражнила, але не смоктала.

– Нам певно доведеться поспішити, – бо скоро мій вихід, – мовила вона без настрою. Але у наступну мить її очі знову заблищали й усмішка хтива з’явилась. Я відчув як-то коли така дамочка смокче, і смокче ласкаво. Принаймні перші дві-три хвилини. Потім почався передьорг дорослий і ображання мене, за те, що я зараз безсилий, що я за солдат. Вивалив своє господарство… Безсоромний… Словом, щось на таке схоже. Я точно не розумів. Відчуття були вельми пікантні і я сконцентрувався на них. А ще час від часу звуки доносились зовні, що підсилювали відчуття екстриму. Буцімто це може закінчитись у будь-який момент. Що не хотілось. Не кожен десь тебе солодко катує чорнява стільниця з кріпкими рученьками. Постукує мій член об свій язичок і знову смокче. Ох і ах…Працює рукою. Дещо незграбно, що має тішити. Бо досвіду у її не так багато, отже і партнерів було не так багато як може здатися. Роздивився нарешті її. Сама чорнява, трішки смуглявенька. Очі, не розібрати… Може сірі, може карі, а у світлі приміщення іноді ніби червоні зіниці ніби у демонеси. Повна протилежність ельфійки, але не менш гаряча. Ось вона мене й осідлала. Виявляється отвори не тільки у ліфані, але і шкіряних трусиках. Знову крутить мені соски, потім вчіплюється у грудні м’язи пазурями та дряпає … Ох же це середньовічне bdsm-не.. Їй приємно. Та і мені зараз теж. А потім це буде проблемою… Буде дискомфорт. Ніби груди голив не станками, а не знаю, граблями маленькими.

Настрибавшись на жеребці, тобто мені, і огріваючи мене якимсь ремінцем, то там то сям, вона нахилилася до мене і почала ним мене душити і цілувати з язиком. При цьому не припиняючи мене гволтувати своєю пекельною квіткою, оточеною чорною, блискучою, шкіряною оправою. Я у її щедро закінчив. Вже пролив так пролив у її ніби востаннє у житті! Зовсім інші відчуття, думав я собі. Чи не зостатись в цьому типі назавжди? Але певно це не від мене залежить. Знову щипнула за мої соски. От дітько… А я з зав’язаними руками ні разу з її тітсиками не провернув таке. Зоставивши пару засмоків на моїй шиї, вона прийшла до тями і злізла з мене. Вчасно, бо погрюкав хтось, і зайшла якась пишненька у сукні схожа на прислугу і повідомила, що чорняву зве керівництво. Типу знову атака червоних мудо-звонів. До того ж і з піратами ще не все вирішено на вулицях… Диверсанти хрінові!
– То і мені може треба йти? – запитав я.
– Ти поранений, тож лежи й чекай мене! Вона клацнула пальцями і вмить на їй зявились обладунки. Щось прошепотіла пишечці та зникла за дверима.
– Звільни мене “рибки-рибки”, там і моя допомога треба жжжж…
-Звільню, – каже, крутячи ключики у руці, але зате ти мені відлижеш.
– Ох-ти ж хтива курва!- кажу я. Дивлюсь, а пташка ніби нічого, схожа на охоронницю з поганого Санти 2.
-Ота нема питань, тіки голову мені не розчави.
Довелось постаратись. Ну і пані “рибки-рибки”, теж захотіла поскакати на мені. І якщо на лиці вона сиділа і терлась акуратно, то таз мені ледве таки не розтрощила. Але за пару десятків хвилин я вже був на зовні. У одному плащі й з мечем, а так був голий, ще й обмазаний у синє щось. Певно пишка у пориві страстей у ягоди вимазала… Пікт, тай годі. Чи ще якийсь кельт з британських островів. Мало хто звертав увагу на мене, бо на вулицях була безконтрольна гулянка і поножів’я. Я узрів двох піратів, а вони мене, почалася бійка. Вони були нище зростом, і мечі у них були опецькуваті, тож я їх поклав кількома моцними рухами мечем від яких вони не встигли ретируватись. Ухилитись в даній ситуації… Продвигався до палацу, чи донжону. У денному небі лунали салюти. Певно десь загорілись склади з феєрверками. А може мене то накривало після поранення. І хоч вода зробила своє діло, але потім, своєрідне лікування войовниці і її служниці… Словом… Біля входу гукнула мені одна піратка. Ну з одягу було ясно. Чим саме не встиг зрозуміти. Я до неї, але ззаду мене хтось блись-їблиць по голові й темрява. Знову голова… С*каааа… Та скільки ж можна.

Додати до улюблених