Драко Малфой ,як і завжди за останні два роки, сидів на могилі Гаррі. На надгробку писало :
Гаррі Джеймс Поттер
1980-2003
Ти помер у двадцять два ,рівно в перший день весни. Пори року якої чекав найбільше ,але так і не дожив. Пам’ятаєш ,як пообіцяв мені поїхати до Франції на мій день народження? А я як дурень вчив французький ,навіть книжки купив маґлівські. Тобі завжди здавалося це кумедним і ти ніколи не розумів мого дотошного планування. Ти вроджений імпровізатор ,Поттер ,і я цього терпіти не міг.
Ми обидва знали чим закінчаться наші відносини ,але не могли зупинитися. Боляче сильно закохалися один в одного ,але моє чітке «я тебе люблю» ти почув лише один раз. Першого березня ,два роки тому ,коли ти вже помирав і я зрозумів ,що тебе не повернути. Мені було мало цього життя щоб сказати як я тебе люблю.
Я ,як і завжди ,приніс тобі лілії на могилу. Вони нагадували тобі маму і ти купляв весь час ці бісові квіти в бабусь на вокзалах ,хоча я тобі говорив ,що можу їх начаклувати. Їхній запах завжди дратував мене ,а для тебе він був як ковток свіжого повітря. Нестерпно і незрозуміло.
Я знову дивлюся на надгробок та бачу цей ,спалюючий серце ,напис.
«Я був вашим дивом»
Я пам’ятаю як ти казав це мені коли я сумував.
— Драко ,ну не журись. Все добре чуєш? —Гаррі зібрав подушечками пальців сльози на щоках Малфоя ,— Я поруч ,ти впораєшся. Хочеш ,я буду твоїм дивом? Восьмим дивом планети. Тільки для тебе. Та хоч повітрям твоїм стану ,якщо тобі стане легше. Стану снігом за вікном і буду падати до твоїх ніг. Тільки не сумуй ,прошу тебе.
Як іронічно і смішно. Тепер кожного бісового першого березня падав сніг ,наче це дійсно ти. Такий пухнастий ,як і твоє волосся.
Ти дійсно зробив диво ,Гаррі. Ти навіть не повинен був ставати повітрям ,я жив тобою. Кожен момент ,кожен проклятий день. І нащо ти помер? Щоб я перестав дихати? Я хочу нестерпно кричати ,але для чого? Нащо робити щось без тебе? Я ніколи не зрозумів тебе ,Поттере. Ніколи.
Твоя упертість просто вражає. Навіть якщо ти ходиш по краю ,ти все одно впираєшся як козел. Якщо б не ця твоя риса характеру ,ти б зараз сидів зі мною вдома ,пив чай і розповів цікаві історії. Тепер я не заходжу до того будинку. Орендував квартиру подалі від місця ,де ми провели три роки разом. Чи хотів забути ,чи подумав ,що буде легше.
Чому ти пішов на роботу за викликом в той день? Я завжди сказав ,що твоя робота — це суцільна небезпека. Ти міг просто втекти від місця перестрілки або краще захиститися. Але ні ,ти ж знаменитий аврор — Гаррі Поттер ,який ні про що не піклується. Тобі ,мабуть ,і на себе наплювати. Так ,я запроторив того виродка в Азкабан за твоє поранення. Я будь-кого посадив би заради тебе. Для свого дива. Ти ніби-то навчив мене жити ,удруге ,з самого початку.
Мені здавалося, що в моїх руках всі карти ,але життя раптом вирішило зіграти зі мною в шахи.
Я так люблю тебе ,Поттере ,що всі мої слова звучать жахливо банально. Але ти червонів навіть від простого «чудово виглядаєш». Я відчуваю себе останнім дурнем ,тому що мало коли казав який же ти красивий. А ти кожного ранку говорив як скажено мене любиш ,а я взамін дарував тобі якісь нікчемні обійми. Я завжди думав ,що ти заслуговуєш на краще ,але ніколи тобі цього не говорив.
Ти перший ,хто насправді любив мене ,і мені дуже шкода ,що так мало говорив як я це ціную. Але ти ,як завжди ,був дивовижним. Навіть по моєму погляду ти все розумів ,без зайвих слів і звуків. Це дійсно так видно? Коли я перестав тримати обличчя? Напевно тоді ,коли зустрівся з тобою. Ти робив щось таке ,від чого моє серце почало божевільно битись ,наче хотіло вистрибнути з грудей.
Я завжди любив тебе і все ще люблю. Якщо людина померла ,її просто неможливо перестати любити ,чорт тебе візьми. Особливо ,якщо вона була краще всіх живих.
Пам’ятаєш ,як ми пішли в якесь кіно? Ми дивилися щось про любов ,і я зрозумів ,що у нас все по іншому. Я завжди знав ,що маґли спроможні робити лише непотріб. Тоді ти був жахливо ображений на мене. Я сказав тобі ,що наші відносини взагалі не такі як у фільмі. І ти ніколи вже не дізнаєшся ,що мені не сподобалась та пара і сам фільм. Мені подобався ти. Тут і зараз ,але тебе не повернути і від розуміння цього стає важко дихати ,немов в мене забрали кисень і насипали в легені ріжуче скло.
Пам’ятаєш ,ти сказав мені ,що любов — це чудове почуття? Так от ,ти помилявся. І навіть дуже сильно. За останні два роки я не зміг відпустити тебе. І навіщо я так до тебе прив’язався? Для того щоб потім ти помер? Ти ж цього хотів? Якщо так ,то знай ,що я доволі настраждався! Мені просто хочеться зникнути. Раз і назавжди. І більше ніколи не існувати.
Чому саме я Драко Малфой? І чому саме я закохався в тебе? У мене так багато питань ,але ти десь там ,у землі ,і навіть не чуєш мене. А шкода ,Поттер. Я з радістю б розповів який ти кретин. Страшенно ненавиджу тебе і люблю. Мені здається ,я просто сходжу з розуму. Так чому і я не можу померти? Було б добре ,якщо б не одне «але». Я пообіцяв тобі вижити в цьому марному світі. За будь-яку ціну ,заради тебе.
Ти знаєш чому ніхто досі мені не допоміг? Тому що ,коли я відчуваю себе погано — я починаю мовчати. Мені легше закрити біль у собі. Без шкоди іншим. Мене не хвилює ,що вона повільно їсть мене зсередини. Мені плювати ,що я з кожним днем все ближче до смерті. Так ,це тепер не має значення для мене.
Я втратив вагу ,бо не їв цілими днями. Твоїм друзям навіть вдалося відвести мене до лікаря. Зараз я маю багато діагнозів і боюся ,що банально не доживу до своїх двадцяти п’яти. Список великий. Депресія ,РХП ,алкоголізм ,в результаті яких відмовляють нирки і багато чого іншого. Але погодься ,краще померти від вогневіскі ,ніж від горя. Цей старий чаромедик каже ,що у мене може розвинутися анорексії ,якщо я не почну їсти принаймні щось. У мене є багато таблеток вдома ,але я не п’ю їх. Я вже не переймаюсь цим. Помру чи ні ,не цікаво. Вже і так пізно боротися ,з таким станом мене буде тяжко врятувати. Вибач мені ,Гаррі за те ,що не зміг стримати обіцянку ,але я вже втомився від виживання. Тому ,на кінець своїх днів ,я вирішив написати книжку. Про нас. Я уявляю ,як ти будеш лаяти мене і я ,обійнявши тебе, сміявся б тобі десь у потилицю і розповідав тобі всілякі нісенітниці. Та тепер кожен буде знати про нашу історію довжиною в три щасливі роки. І ця книга закінчиться цим моментом ,коли я сидів біля твоєї могили та писав цей лист.
Коли хтось зникає з твого життя і ти ніколи не побачиш його більше ,але хотів би сказати йому те ,що не встиг ,щось дуже важливе ,ти береш чистий аркуш паперу та олівець і пишеш лист. Він може бути довгим або ,можливо ,в одне словом. Ти пишеш тому ,кого більше немає. Але не надсилаєш ,а просто складаєш ,підносиш до вогню і спалюєш. А вітер відносить з собою попіл і ту біль ,яка була всередині тебе. Цього разу я вирішив залишити листа на могилі. Раптом, хтось із твоїх друзів прийде ,прочитатає і з’ясує чому я помираю або ,можливо ,вже помер. І вони у гніві до самих себе ,почали б рвати на собі волосся. Ну так я уявляю ,принаймні. Можливо вони не придали б цьому значення ,можливо вони не прийдуть взагалі ,але я хочу щоб про нас знали. Про трагедію блондина з очима кольору срібла ,що повністю втратили своє забарвлення. Назавжди. Я буду кричати в усе горло як тебе люблю. Кричав би ,якщо це було б в моїй силах.
Дякую тобі ,Гаррі ,моє восьме чудо світу ,мій восьмий колір веселки ,мій білий березневий сніг ,який дав мені свою любов і тепло. І ,можливо ,я кажу тобі це востаннє.
— Я тебе люблю ,— хрипким голосом тихо сказав Драко.
Додати до улюблених