Ефір янтарного сяйва. Мистецтво чародійства.

UTF-8 = 10.08.2020 01:00

script9. <beginning>

Уламки сонця. Зірки. Лучезар’я.

Лісові віртуози арфами грають мить.

Можливо, цей світ — юдоль відвертості, накреслена твоєю лілейною скрижаллю,

А, може, блаженне лоно безмовності, сплетене з інтриг, як небесна блакить.

Обсипане вельветовими пелюстками, хмельне медовим кульбабовим портвейном,

Що осяяли шлях заблукалого і привели його в божественний Едем.

І відгукнулась заповітна тайга в трепеті як крильця фей своєму чемном,

Щоб повстав із попелу повік небачений тандем.

І зірниці натхнення у джазовому фламенко

Розчинялися би в цьому тандемі, немов світлячки крізь тлінності туман.

І збуджень марева вважалися б у поезії відтінком,

Що був би гарячіше за ранкову палітру і чарівніше відчуття будь-яких нірван.

Це був би дифірамб мистецтву, новела феєричності та грації, схід,

У чиїй есенції василькова невинність і полум’я іскри шалені.

Коли знову лісова гуща темінню своєю очорнить лазурний небозвід,

Коли знову піднято буде не келих, а знамено.

І сповнені будуть очі, весняна роса і трель з осіннього листя,

Ефемерністю штриха, що піднесений таланом немов вишитий стіжок.

Як кинуті на вічність кісті і обтяжені жаданням піруети кистей,

Рівновага в мистецтві — загибель, і лише лібрація емоцій — зразок.

Хай буде бриніти лебедине перо на струнах тієї арфи,

Яка зачарувала фоліанти смертності, подарувавши їм нову ціну.

І курйозу вінець став бути одержимості шарфом,

Щоб потім задушити все мистецтво, що перетворилося на подібне нудотному вину.

Тому нехай квітне твоя казка, зберігає швидкоплинність моменту,

Як квітнули проліски в березневий вечір, як місяць у безхмарному липні сяйнув.

І в повір’я нехай ходить так само не вічна легенда,

Як заблукалий зійшов на трон Едема, як у лісовій фантасмагорії тонув.

Але рейс наш — вглиб, у долини букових алей та мереживних рапсодій,

Де томить завірюха пристрасть та мистецтва п’янкий бутон

У благоденстві пелюстки елегантності зводить

Коли ми змінюємо Всесвіт і наново підкорюємо небесний горизонт.

Уламки сонця. Зірки. Лучезар’я.

Лісові віртуози арфами грають мить.

Твій світ як юдоль відвертості, накреслена лілейною скрижаллю,

Твій світ — блаженне лоно безмовності, сплетене з інтриг, як небесна блакить.

script9. <ending>