— Питання в тому, — сказала Аліса, — чи змусите
ви слова означати все те, що вам заманеться.
— Питання в тому, — сказав Шалам-Балам, —
хто над ким пануватиме. І все!
Лбьюїс Керрол
«Аліса в Задзеркаллі»
Гнів — почуття, яке змушувало кров дубіти в жилах. Від вирію емоцій тіло аж трясло, а серце пришвидчувалось у відбиванні барабанного ритму. Воно зжималось в спробі встигти калатати кожного разу, як робився видих. Здавалась, кожна клітинка мозку націлена лиш на ейфорійну лють всередині. Розривалась в бажанні виплеснути тиск. А в середині все хололо…
Сон був дивним.
Тіло Сандри наче пережило дивну метаморфозу: було витягнутішим, крепшим, інакшим… вона рухалась плавніше, наче змія, оглядала тісну кімнатку, що тонула в темряві… приміщення було настільки маленьким, що зламавши стіну — впаде вся будівля… меблі були просочені сирістю, а вікно сильно продувало…
Сандра відчувала справжнісіньку лють, якої не бачила ніколи… трощила предмети, які трапились їй на очі і вони уламками розлітались в різні сторони… гепнула кулаком об стіну і кров потекла по руці… спалах болю, який пронизив її тіло не завадив піддаватись емоціям, а навпаки — був оглушливим, майже приємним… схопилась за, незвично, коротке чорне волосся, вириваючи кілька жгутів… очі налились кров’ю. Вона бачила навколо себе мерехтіння, якісь предмети, власний багряний слід, що тягнувся донизу…
Сандра знала, що їй мало. Цей біль був замалий, лише маленька крупиця, якою не зможе насититись її кровожерливість… озирнулась… за обдертими дверима хтось стояв, прислухаючись до звуків всередині… дівчина спеціально змовчала, очікуючи дій людини… за мить двері без стуку відчинилися. Образ жінки був розмитий, контури ледь-ледь просвічували крізь пітьму… вона заворушилась, хотіла щось запитати… пошарпана сукня і туго зібране волосся — жінка була одночасно такою знайомою і такою ж далекою. Сандра зрозуміла, що це її шанс…
Лиш сліпий гнів керував нею в той момент… вона була готова на будь-що, або втамувати власний голод. Прошептала зовсім не своїм голосом, а майже шипінням:
— Круціо.
Жінка навіть не зрозуміла, що сталось, як її охопив нестерпний біль… вона майже забула, де перебуває… закричала так, як ніколи раніше, а з рота ледь не текла піна… Сандра пошатнулась, зробила крок назад… вона спостерігала, як жінка корчиться і стогне… не відводить погляду… тільки пильно вдивляється у каплі поту, що течуть по її обличчю, руки, які несамовито трясуться.. Голова загуділа. Простір почав віддалятись, а білі тіні перекривали огляд на кімнату… дівчину наче викидало із власного життя, переводило в астрал… паралельну реальність…всі звуки опинились на задньому плані — точно це був фоновий зневажливий галас…тиша спантеличила.
Сандра розплющила очі. Тіло завалив холодний піт. Здавалось, голова от-от вибухне — настільки жагуче було прийти до тями.. Вона охопила її руками, помічаючи на кистях мілки забої та шрами, які, зрештою, її не хвилювали. Було важко навіть думати через пекучість — мов сотні розпечених ножів впивались їй у шкіру. Одночасно.
Погляд розрізнив білу стелю крізь ледве видячі очі, в яких все розмивалось і плавало. Вона була ще блідініше звичайного, а по щоці текла майже висохла сльоза. Дівчина зрозуміла, що прокинулася від болю і стражденно насупилась. Буквально за кілька кроків чулись тихі голоси, але зосередитись на них здавалось неможливим випробуванням. Нажахано прокручувала в голові реалістичний сценарій, який щойно побачила. Це було не сновидіння — щось більше, аніж звичайні вимисли мозку під час сну. Сандра відчувала справжні емоції: гнів, збудження, насолоду… Вона ніби пережила все це на яву, брала участь у діях. Наче була тією людиною. Голоси стали гучнішими та більш виразними лише через кілька хвилин роздумів, коли шум у вухах повністю стих.
— Я розумію, який це тиск, Радаман, але й ти мене зрозумій, — нетерпляче видихнув чоловічий голос, — Ми нічого не можемо вдіяти — закон є закон. І чим раніше ми розберемося, тим раніше…
— «Розберетесь»? Мерлін би вас побрав, ти серйозно? — гримнув батько хриплим голосом, — Маркусе, це ж просто маячня!
Сандра зашарілась, прислухаючись до нервового діалогу. Обвела швидким поглядом незнайоме приміщення, неодразу помічаючи наскільки важко було навіть дихати. Вона виявила себе на вузькому лікарняному ліжку із білосніжними покривалами і накрохмаленою текстурою. Нав’язливо відчувався терпкий запах трав та медикаментів, якими, по мимохідних прогнозах, її будуть пічкати ще не один тиждень. Руки покрило сиротами.
— Досить! Така система діє не одне століття і ти про це чудово знаєш, — голос чоловіка неровово сіпнувся. Здавалось, у обидвох співрозомовників зовсім скоро урветься терпець, — Я не можу нічого вдіяти, Радаман. Цим керують аврори, а не працівники Чарверсуду. Я маю повноваження вплинути на ситуацію тільки під час суда.
— Ну то вплинь! — сердився Радаман, — Хіба не для цього тебе було обрану на таку посаду, га?! Я вважаю недопустимим, що таке відбувається при живому-то міністрі! А ти! Нагадати, чого ти мені завинив?
— Я прекрасно пам’ятаю свій борг, — зціпивши зуби, пробурчав він, — І прекрасно розумію твій бік у цій справі, але заспокойся, будь ласка. Якщо ти будеш такий нервовий під час засідання, то я одразу виставлю тебе за двері, — чарівник втомлено зітхнув, — Я буду намагатись робити все можливе, але в даному випадку ви дійсно не в найкращому становищі. Сандра.. я б не сказав, що знаю її, проте я знаю тебе, Радаман і я тобі довіряю. Випадок важкий і потрібно буде прикласти багато зусиль, щоб не надати цьому розголосу, адже суспільство потребує гучних справ. Особливо в такому скрутному становищі нашого Міністерства. Ти готовий витрачати ресурси?
— Шляк би його трафив, звичайно! — валаявся Радаман, — Все що потрібно. Я стану на її захист.
Сандра повільно сповзла із ліжка, відчуваючи прохолоду підлоги. Стояти було фізично важко — голова паморочилась, пускаючи ток білих плям. Руки злегка тремтіли навіть в розслабленому стані, а в горлі пересохло, тож вона з гіркотою ковтнула слину. Безвучним кроком підійшла до ширми.
Розмова була емоційна та проходила на підвищених тонах, проте вловити суть було важко. Що за борг у цього чоловіка перед батьком?
— Час покаже, — відказав незнайомець, — Дивлячись, як справу сприймуть члени суда, а це вже важче. Не думаю, що виникнуть проблеми із Елфіасом Беррі і Андерсон — перший це заступник Лапчинського, голови відділу магічної співпраці, друга — колишня невимовниця, яку взяли до візенгамоту. Дивна жінка, але справедлива. Гоуп також певне стане на ваш бік, адже він просто терпіти не може, коли судять неповнолітніх. За інших поки сказати не можу, —промовив він, — А ось з ким можуть виникнути проблеми, так це з Джорджією Барретт. Та ще стерво.
— Верховна чарівниця? — уточнив батько з легкою зневагою в голосі, — Хіба вона не збиралась у відставку?
— Загалом — так. Її термін на посаді закінчився. Проте Спенсер-Мун не назначив нікого іншого, —зауважив чоловік, — Не довіряє решті і надто переймається через власну посаду, — усміхнувся він, — І не дарма, еге ж?
— Ага, — неуважно відказав Радаман, — Отже, з Барретт можуть бути проблеми? Невже так хоче насолити?
— Не в тому діло, — заперечив незнайомий голос. Діалог нарешті прейшов у більш спокійне русло, — В останні роки вона вела себе дещо жорстко: тих, хто скоїв злочин, одразу кидають в Азкабан, без розглядів справи та розголосу; тих, хто виступає проти дій міністерства негайно притискали; а що вже говорити про прибічників Ґріндельвальда.. сам розумієш. Дехто із складу суда підіймали питання, стосовно вироків Джорджії, але до серйозних вирішень так і не дійшло. Вона має досить.. радикальні методи вирішення проблем, інколи навіть не зовсім законні.
— Але якщо Спенсер-Мун зійде з поста міністра, то Барретт без проблем можна буде усунути, чи не так? — неуважно відзначив батько.
— А ти в політику не лізь, — строго зкомандував той, — Ціліший будеш. Та й не допоможе, там уже все сплановано. З судом я тобі допоможу, але не висовуйся, Радд. Принаймні кілька наступних років.
— І ти туди ж?! — скривився батько, — Мовчати збираєшся?
— Не сприймай все буквально, — порадив чоловік, — Ти ж слизеренець. Вміння крутитись у вас в крові.
— А ти ґрифіндорець, — відказав Радаман, — Хто знає, чого від тебе чекати.
Сандра насупилась, вловлюючи суть розмови. Отже, хтось прибув із міністерства сюди, в Святого Мунґо. щоб повідомити про судове засідання. На інше було б безглуздо сподіватись — вона порушила основний закон магів Великобританії, проте серце всеодно болісно пропустило удар. Це так несправедливо. Навіть у такий момент, коли життя в будь-яку мить могло змінитися смертю вона повинна була думати про кодекс, а не про власну безпеку. Коли вона ризикувала усім, що має задля того аби врятувати Фоулі і витягти її з-під заваленого від бомбардування будинку, з-під тонни поламаних фасадів і тіл, які секунду тому ще дихали; переживши весь цей кошмар на яву, від якого міністерство їх не оберегло, це саме міністерство привселюдно засудить її, щоб суспільство отримало видимість про так звану добросовісну роботу системи. Сандра лиш використала магію для власного захисту. Для того, щоб вижити серед механічних ракет і вибухових хвиль. Ця думка викликала більшу печаль, аніж війна. Задля чого це все, якщо судити будуть її, а не тих, хто стріляє? Не тих, хто чинить геноцид. Не Ґріндельвальда чи німецьких нацистів.
— Що сталось? — обидва чаклуни здригнулись, почувши її сиплий шепіт, коли Сандра відсунула ширму. Радаман миттєво змінився в обличчі. Виглядала вона відверто погано: хворобливого тону шкіра, яка втратила колишню блискучість та рум’янець; опущені плечі та сльозисті очі. Темне волосся сплуталось і тирчало в різні боки, поки завжди цупкий погляд обдивлявся співрозмовників. Батько пригорнув дівчину до себе, наплюючи на правила етикету. Від нього пахло свіжістю і кавовими зернами, поки теплота тіла зігрівала моральний дух. Сандра дозволила собі на мить безпечно прикрити очі, перш ніж озирнутись на ще одну людину в палаті. Чоловік стримано стояв поблизу стільців для відвідувачів, мав русяве волосся і худорляву постать. Його яскраво-червона краватка та розп’ятий шрам впродовж щоки були більш, ніж упізнаваними. Ніхто не знав, звідки той його отримав — чаклун ніколи не займався справою поєдинку, а віддавав перевагу мирному вирішення проблем інтелектуальним способом. Сандра раптом виявила пред собою Маркуса Флечера — голову відділу дотримання магічних законів і члена Чарверсуду. Він одразу схаменувся.
— Міс Вишневецька! — неголосно вигукнув він, — Як ваше самопочуття?
Відпустивши доньку зі своїх обіймів, Радаман втомлено скуйовдив собі волосся. Темні кола під очима і такий схвильований стан були йому не притаманними. Дівчина відповіла, чемно кивнувши.
— Могло бути краще, — хрипло зізналась вона, — Що відбувається, містер Флечер? Не хочу здатись грубою, але навіщо Ви тут?
Маркус переглянувся із батьком і Сандра насторожилась. Щось не так. Він вдивлявся у неї кілька секунд, перш ніж відповісти:
— Я мав обговорити дещо з твоїм батьком, Сандра, —пояснив Флечер, — А знайти його можна було лише тут.
— Дещо сталось, — втрутився Радаман.
— То поясніть, — вона піджала губи, а потім раптово кивнула головою, — Хоча, здається, я розумію. Це через моє використання магії, так? Ви ж голова дотримання магічних законів.
— Майже, — підтвердив Маркус, — Але все набагато складніше. Скажи мені, Сандра, — він підійшов ближче та нахилився. Відчувся пронизливий запах хвої та ягод, — Як ти ставишся до ідеології Ґріндельвальда? Його дій?
— Різко негативно, — швидко випалила Сандра навіть без роздуму, наче зазделегідь знала свою відповідь і мимоволі сіпнулась через спалах болю в голові. Запитання спантеличило.
Чоловік ще раз обвів її уважним поглядом, а потім тепло посміхнувся. Лише зараз дівчина помітила, як він ховає чарівну паличку у глибоку кишеню мантії із вільним пошивом. Радаман це також помітив:
— Що це ти там робив? — буркнув батько, — В такому стані людину не можна зачаровувати.
— Все буде добре. У неї ж не магічні травми, — зазначив чаклун, — Я всього-навсього використав Верітасіум.
— Закляття правди? — здивовано підняв брови батько, — Воно ж в більшості випадків не діє.
— Якщо людина заслабла — може подіяти, — заперечливо відказав Маркус, — Хотів пересвідчитись.
— Я не розумію, — хитнула головою Сандра, — Що взагалі відбувається?
— Діло в тому, що тобі пред’явлено звинувачення у порушенні головного закону Магічного Кодексу Великобританії, — роз’яснив Маркус. Він поставив шкіряну сумку, яку дівчина раніше не помічала, на стілець неподалік, витягнув Міністерського листа на жовтоватих пергаментах і протягнув їй, — Тут описано детальніше, ознайомишся. Двадцять восьмого липня о 18:03 ти двічі використала закляття «Редукто» в присутності кількох десятків маґлів у маґлівському Лондоні. Це грубе порушення закону про обмеження використання магії поза школою чарів Гоґвортс для неповнолітніх, а також порушення Міжнародного Статуту про секретність, що строго карається законом. Потрібно буде явитись у Чарверсуд, де буде відбуватись засідання.
— Мене справді будуть судити? — зойкнула Сандра, — Але це ж була небезпечна для життя ситуація.— Так, — погодився Флечер, склавши руки в замок, — В таких випадках передбачається використання магії при маґлах, тому я вважаю, що із цим проблем не буде.
— Але до чого тут Ґріндельвальд? — Сандра сперлась на перекладину, щоб позбутись тяжіння у ногах. Голова ще трохи паморочилась.
— Річ у тому, що над місцем, де вибухнула будівля наші аврори виявили його знак. Ви із міс Фоулі були єдиними чарівницями у тому місці, тому ваші палички забрали на перевірку. Коли на твоїй паличці застосували Пріор Інкантато, то останнім закляттям було те, за допомогою якого прибічники Ґріндельвальда помічують власні злочини. Зараз ведеться розслідування, тому твоя паличка залишається у Міністерстві, як слідчий доказ. Тобі пред’явлено звинувачення у державній зраді, — роз’яснив Флечер.
Із кожним словом Маркуса Сандра все більше відчувала слабкість у тілі. Розум затьмарило сотнями запитань, а серце навіжено калатало. Це вже не була несерйозна справа про використання чарів неповнолітніми, це — величезні проблеми. Сандра інстинктивно обійняла себе руками, наче хотіла закритись від таких обвинувачень. Батько стурбовано покосився на неї.
— Це якесь божевілля, — прошепотіла Сандра із невидячим поглядом, — Я не уявляю, як таке можливо… Ні я, ні Єлена навіть не знаємо такої магії, не кажучи вже про підтримку Ґріндельвальда.. Державна зрада? Це ж маячня! Звідки аврори знали, що там вичаклували мітку?
— Вони, так-то, й не знали. Аврори прибули в Лондон, щоб зафіксувати акт використання тобою чарів при маґлах, а потім вже виявили знак, — лінійно пояснив Маркус. Він був дуже терплячою людиною, — Спочатку всі дуже нажахались. Подумали, що Ґріндельвальд проник на територію Британії та скоїв вбивство. А потім почалось розслідування і ти сама розумієш, що було далі.
— Що ж нам робити, Маркусе? — здавлено запитав Радаман.
— На суді маєте право вимагати використання Верітасерум чи перегляд спогадів Сандри для пред’явлення доказів невинності, — чоловік повернувся до батька, — Але я вам рекомендую ще найняти детектива. Можливо, ще є шанси знайти винуватця. Хтось явно хоче для тебе проблем, Радамане.
— Я не думаю, що це дасть якісь результати, — втрутилась Сандра, — Ця ситуація не була спланованою, адже зловмисник діяв інтуїтивно, підлаштовуючись під мене, а я просто йшла за Єленою. Отже навіть як би й були якісь зачіпки, то за стільки днів вже все пропало.
— Проте не можна забувати, що за цим хтось стоїть, — наполягав Флечер, — А, отже, є шанс вийти на замовника.
— Мізерний, — хитнула головою дівчина, — Такі люди роблять все пішаками.
— Правда. Проте й ми маємо козрині в кишені, — по-доброму підморгнув чоловік Сандрі й знову втупився у Радамана.
Вони кілька секунд переглядались, а тоді містер Флечер ввічливо відкашлявся.
— Я вже повинен йти, маю багато справ, — сказав він та обтрусив власну мантію від невидимого пилу. Яскраво-червона краватка виділялась на тлі чорної тканини, — Ти більше не маєш питань, Сандра? Я певен у найближчі дні з вами будуть зв’язуватись ще інші спеціалісти.
— Чи зможу я Вам написати у разі чого? — згадала вона, — Якщо мені знадобиться допомога чи просвітлення в якихось питаннях.
— Звичайно, — погодився чоловік.
— Я маю твою адресу, Маркусе, — сказав Радаман.
— Отже, розібрались, — розуміюче кивнув Флечер, — Тоді на все добре. Одужуй, Сандра.
Як тільки чоловік покинув лікарняну палату, приміщення поринуло в передбачувану тишу. Ніхто із присутніх не волів починати розмову першим, адже вона безумовно буде серйозною. Тож перші кілька хвилин вони думали про щось своє, занурившись у глибокі роздуми.
Отже, поки вони з Єленою валялись десь у підвалі з десятками маґлів хтось зверху вичаклував мітку Ґріндельвальда. Його знак — відомий на всю Європу трикутник, який має в собі круг та палицю посередині. Знак Смертельних Реліквій — однієї із найвідоміших чаклунських легенд… його часто помилково відносять лише до діяльності Темного Мага, не враховуючи філософію замислу. Сандра не вважала знак поганим, адже якщо його використовує зла людина, то від цього він не стає злим. Лише асоціації… Ґелерт використовує його, як мітку — ось жахлива теза. Створюючи чергову катастрофу для громадян, катуючи чергових невинних, замордовуючи цілі сімейства, вони викарбовують відзнаку, як підтвердження власного божевілля. Побачити знак Ґріндельвальда біля свого будинку — найбільший страх багатьох. І це цілком виправдано. Але хто вичаклував її? З якою метою? Чи означає це, що за ними із Єленою стежили ще із Алеї Діаґон? Ймовірно, що так.
Сандра кліпнула. Голова гуділа так сильно, що хотілось її позбутись. Потрібно буде попросити у когось зілля від болю.
Це слухання.. абсурд! Як можна звинувати людину у використанні магії, якщо їй загрожувала смертельна небезпека? Було два варіанти: або у Міністерства зовсім поїхав дах і вони хочуть посадити хоча б когось, або хтось із Міністерства дуже хоче проблем для Сандри. Або для матері чи батька? Чи вони тут взагалі ні до чого?
— Мама місця собі не знаходила, — раптом почав батько, оглядаючи пейзажі крізь відчинене вікно, — Коли нам повідомили про теракт, то спочатку це здалось жартом: як це, дві чарівниці потрапили під бомбардування маґлівською технікою, якщо мали б знаходитись на Алеї Діаґон? Але варто було опізнати ваші ледь дихаючі тіла, ми засумнівались у почутті гумору уряду. Це було по-істину страшно. Цей страх відлічається від звичного поняття — коли ти переймаєшся не за себе, а за рідного, якого можеш побачити востаннє. Ці відчуття бридкі, липкі, які проникнуть у твій мозок і будуть доводити до піку, поки ти не впадеш у відчай. Вони з’являються лише у критичні миті, а потім безслідно зникають і ти сумніваєшся чи здатен таке взагалі відчувати. А потім плачеш, плачеш і плачеш…
Чоловік гірко зітхнув і відвернувся від вікна, щоб бути обличчям до обличчя з донькою. Це виглядало мидлосердним та жорстоким одночасно: розповідати про свої істині почуття, які люди зазвичай ховають під сімома замками. У Cандри відбірало мову.
— В газеті про це нічого не написали. Ба більше — зараз вся країна обговорює якусь там літературну вечірку. Для еліти, само собою. А люди помирають…Магічна Британія розчаровує з кожним днем і я не знаю, що буде завтра, проте бачу, що є зараз — замовчування жорстоких злочинів та процвітання тоталітаризму, який збудував Спенсер-Мун. За вчора Ґріндельвальд все ж прорвався і захопив Міністерство Угорського Королівства, а отже і столицю Будапешт. З іншого боку їх притиснули маґли, бо Німеччина окупувала їх, а це означає, що Ґріндельвальд почне діяти проти Гітлера відкрито. Він просунувся у Європі, підриваючи цілі міста — давно уже підпорядковані Хорватія та Сербія, які віддали за це велику ціну. Підірвані мости, замордовані сімейства, пожежі й голод…Британія має союзника — Франзуцьке міністерство, але всі мовчать, — промовив Радаман, — Я розповідаю тобі це тому що ми повинні знати, які звірства кояться в Європі, Сандра. Ваш випадок — приклад цієї жорстокості.
Сандра спостерігала, як у кутиках його очей збираються горошини прозорих сльозинок, тим часом, як по її щоці вже текла далеко не перша. Це було боляче, бо вони почали усвідомлювати справжню картину світу тільки зараз, як стало майже пізно. Ця війна їх не хвилювала, доки не тріснула та невидима стіна, яка приховувала їх від зовнішнього впливу. Поки війна тривала десь там на сході, поки помирали якісь там далекі люди, вони спокійно жили та їли весь той бруд, яким годувало їх народне ЗМІ.
— Це не війна людей чи народів. Це війна світоглядів. Ґріндельвальд вважає, що маги повинні панувати над маґлами, адже ті є другосортними та непотрібними. «Вони жалюгідні, вони мають нам служити». Він хоче показати силу чарівників — захоплюючи міста та парламенти, знищуючи ворогів і невинних людей, тим самим проливаючи магічну кров, за яку так бориться. Нацисти же свято вірять у верховинство арійської раси над рештою і йдуть по головах, щоб довести власну правоту. Розбомбити столиці, захопити владу. Але війна не визначає, хто правий. Війна визначає, хто залишиться.
Вони обійнялись так міцно, наче забули всі роки життя, а це — їхня остання мить воз’днання. Наче попереду немає майбутнього.
— Мені шкода батьку, — проковтнула ридання Сандра. ЇЇ очі почервоніли й блистіли, — Я пам’ятаю крики тих дітей.. малих і безпорадних.. вони затихали з плином часу і я стралась не думати через яку причину. Їх мами намагались допомогти, заспоїти.. заспівати колискову… АЛЕ ВОНИ БУЛИ МЕРТВІ! — хриплий крик вирвався із грудей болючим стоном.
Радаман сильніше пригорнув доньку до себе, поки обидвоє не могли й очей підвести від підлоги, задихаючись гіркими слізьми. Це було щось більше, аніж розуміння, це була незгода.
Додати до улюблених