■

Написано для Осіннього Фікрайтерського З’їзду 2021

Робота – 1

Ключ: Все,що не вбиває

– От знаєш,- починає Кроулі,- є такий вислів у людей: “ Все, що не вбиває, робить тебе сильнішим”. Думаю що це якась фігня. От чесно.

– Чому, любий?- Азирафаїл виглядає до біса зацікавленим. Усе ж не завжди їхні п’янки перетікають у філософські роздуми. Хоча можливо і завжди. Просто вони цього не пам’ятають.

– Ну бо те, що не вбиває, ламає тебе. Воно калічить, розбиває, заставляє тебе захотіти покінчити з цим життям. І аж потім, коли ти збираєш себе докупи, аж тоді ти стаєш сильнішим. Не завдяки тому, що тебе мало не убило, а завдяки собі. Ти зміг вибратися, пережити ті невеселі часи. Ти став сильнішим, через самого себе, а не через якісь там події. Вони дають поштовх, але не результат.

– Кроулі, коханий, мені шкода.

Ні Азирафаїлу, ні Кроулі не потрібно було уточнювати, про які саме події говорить демон. Ітак зрозуміло. Але ангелу всерівно до біса боляче.

У очах Кроулі читається нестерпний біль. Він сідає ангелу на коліна і лине у його обійми. Останній без лишніх слів обіймає демона у відповідь..

– Я просто задавав питання. Цього було достатньо,- прошепотів демон.

Азирафаїл нічого не відповів. Він міг сказати, що це несправедливо, нечесно і взагалі доволі тупо. Але натомість промовчав. Його слова нічого б не змінили.

– Втрачати крила було боляче,- продовжив Кроулі, все ще сидячи на колінах Азі,- Будь ласка не падай, ангеле,- на останньому слові його голос затремтів.

Азирафаїл відсторонився та поглянув у вічі демону. А потім ніжно поцілував.

Більше Кроулі нічого не говорив. Так вони і сиділи. Нарешті демон почувався вдома. І ніякі тривожні думки його не переслідували. Так і відчувається щастя? Кроулі уже і забув.