День був насичений подіями. Через втому спину пронизували мільйони дрібних голочок, але це додало ще більшої радості хлопцям, коли вони дісталися до квартири. Щоправда, виявилося, що світло вимкнули у всьому будинку на невідомий термін. Небажання розумітися на тому, що все-таки сталося, було таким же сильним, як і хотіння щось перекусити. Поки Хьонджин висловлював своє невдоволення, паралельно розставляючи на столі свічки, Мінхо мовчки почав розбирати пакети з продуктами.
На вечерю вони мають сьогодні макарони з холодильника. Можливості щось розігріти не було, нехай і Хьонджин намагався з виделкою над свічкою щось зробити.
– Їж те, що дають.- Терпіння Мінхо було на межі, нехай хлопець усіма силами намагався це приховати. Він дивився на те, як Хьонджин невдоволено накручує їжу на столовий прилад, але при цьому нічого не їсть. Зробивши глибокий вдих, щоб трохи заспокоїтись, Лі відібрав виделку у товариша. Поки одна рука була зайнята, другою він тримав за плече.
– Відкрий свою пельку. – просичав крізь зуби Мінхо. Темноволосий покірно виконав прохання, після чого здивувався, коли макарони вирушили за щоки до того, хто наказував. Лі посміхнувся і продовжив трапезу вже зі своєї тарілки. – Їж.
Хьонджин показово надув губи, мов дитина, але вже не грав.
На кухні було тихо, не рахуючи звуки поскрипування металу по тарілці. Свічки були маленькі, але їх було достатньо, щоби можна було без проблем пересуватися по кімнаті. Танець полум’я заворожував, нагадував про денну практику з колегами. Сьогодні було особливо комфортно стояти у парі з Мінхо, як вважав Хьонджин.На тілі досі лишилися відчуття дотиків. Йому подобалося дражнити партнера, слухати від нього зауваження, чекав, щоб той показав як правильно.
Повернувшись зі своїх думок, брюнет помітив, що тарілок на столі вже не було, як і друга. По тілу, на мить, промайнула тривога.”- Швидше за все пішов уже в ліжко.” – подумав Хьонджин і задув свічки. Світло вуличних ліхтарів м’яко висвітлило кухню. Швидше за все, електрика з’явилася, але якось не хотілося перевіряти. Було сильне бажання не порушувати цієї атмосфери. Хлопець підійшов до вікна. У сусідніх будинках одне за одним вікна забарвлювалися у жовтий. На душі було спокійно, тільки м’язи нагадували про майбутні виступи. Хьонджин заплющив очі, він ніби чув радісні крики стей, уявляв, як стоїть на сцені. Але щось почало його непокоїти, коли фанати раптом закричали і подивилися на екран за ним. Озирнувшись, співак побачив як Мінхо та Джисон обіймаються. Було відчуття, ніби облили холодною водою, хотілося кричати, що це не так, що вони не пара, що він має бути там, а не Хан.
Миттю все зникло і перед очима знову нічне місто. Тиша давила на вуха. Чути, як серце намагається вистрибнути з грудей. Руки, мов змії, обвилися навколо талії і Мінхо міцніше притис до себе хлопця.
– Що трапилося? – спитав пошепки рудоволосий. Він ніжно торкався губами до шиї Хьонджина, який розтанув у обіймах. Поцілунки перейшли на плечі, одна з долонь уже вивчала все під футболкою.
– Що в тебе з Джисон? – Мінхо відразу зупинився.
– Скільки ще можна порушувати цю тему? – Лі явно був незадоволений недовірою свого партнера.- Ми друзі і нічого більшого.
– Всі друзі обіймаються при всіх і лізуть цілуватися? – Хван агресивно звільнився і підійшов до підвіконня.
– Це образ, щоб підняти актив у фанатів, я ж мовчу про твій роман із Феліксом. – Спокійно відповів Мінхо і потягнувся руками знову.
– Роман?! – Хьонджин був шокований почутим. Було складно стримувати емоції, сльози виривалися на волю.
– Стій, ти не так зрозумів. Просто мені теж не подобається, твої взаємодії з Феліксом, нехай, що ми навіть не є парою. – здавалося, що кожне речення Мінхо, наче стріла врізалася в серце Хьонджина. Співак навіть присів, бо ноги вже не хотіли тримати. Голова гуділа, складно було сприймати сказане, втома давалася взнаки.
– Хьоне, я давно хотів поговорити з тобою про наше спілкування. Це вже щось більше, ніж просто спілкування. – Лі підійшов ближче, взявши одну з долонь у свої.
– Я не хотів тебе образити насправді. Я просто відчуваю, що щось не так. Мені здається, ти мені подобаєшся. Давай станемо справжньою парою?
Було складно відрізнити, чи Хван вже марить, чи це справді сказав сам Лі Мінхо. Невже йому не почулося і є шанс отримати взаємні почуття. А якщо це все жарт? Зараз він погодиться, а той посміється з нього.Тоді коли, якщо не зараз сказати все, що наболіло?
– Ти мені теж подобаєшся. Мені дуже боляче, коли бачу тебе з Ханом… Я кохаю тебе. – Сльози переможно побігли по щоках. Мінхо посміхнувся і почав заспокоювати свого коханого. Він став між ніг і міцніше обійняв.
– Все добре. – Хникання ставало все тихіше. Ніжні погладжування по спині все-таки допомогли.
Їхнє мовчання перервало тихе буркотіння, що нагадувало пісню. Мінхо доповнив їх обережними похитуваннями з боку на бік. Поступово це перетворилося на танець на кухні. Не перериваючи обіймання, вони рухалися під уявну музику. Насолоджуючись компанією один одного, час летів непомітно. Щось мурчали на вухо, а потім сміялися.
Хьонджин відчував себе по-справжньому щасливим, але все ще не вірив у правдивість того, що відбувається.
Хтось випадково зачепив вмикач у темряві, і кімната відразу стала сліпуче яскравою. Очі різало, але чомусь було так смішно. Мінхо взяв Хьонджина за руку і потяг за собою до спальні. Голубки так і залишили освітленою кухню.