Я в тумані

Я в тумані, в незнанній місцині,

Де вітер без впину здіймає моря,

Де гори руйнуються й гуде де земля,

Де світло згасає у пізній годині.

Де колоси встали та стримують лихо,

Не знаєш, чи завтра побачиш родину,

Де зорі не сяють, а плачуть годинами,

Де грало життя, та враз стало тихо.

Цікаво, наскільки сил стане, щоб знов

Побачити світ, незаморений, вільний,

Без війн, без смертей, без сліз матерів й діток,

І тих, хто отруює й п’є нашу кров.