Ще одне Різдво

Ще одне Різдво Северуса Снейпа…

***

Примітка: 31.12.2020. Перший фф без пісні, яка надихнула на його написання.

***

Присвячується Артему, який допоміг знайти мені сенс жити,
а розмови з яким стали натхненням для мене

– Кохана, подивися, яку красуню знайшов, – Северус дістав з кишені зменшену пухнасту ялинку.

Молода руда жінка виглянула на момент з кухні, вимішуючи в мисці тісто для пудингу.

– Яка гарненька! Агато, крихітко, тато прийшов, допоможи йому у вітальні вбрати ялинку!

Почувся тупіт дитячих ніжок, з другого поверху спустилася маленька дівчинка з волоссям кольору воронячого крила, зовсім як у батька, і з зеленими, маминими, очима. Агата Снейп, радість батька, яка в майбутньому стане королевою зілля, чиє ім’я грітиме на всю магічну Британію, якщо не на весь світ.

Зелена красуня розташувалася в кутку вітальні біля комина, язики полум’я якого дарували затишок у всьому будинку. Помах палички – і ялинка-крихітка перетворилася на розкішне дерево, викликавши захоплення дівчинки, і та від радості заплескала в долоні.

Сидячи на батьківських руках, молодша Снейп з вкрай серйозним виглядом розвішувала іграшки. Як тут не бути серйозною – мама вперше доручила їй таку важливу справу.

Северус не міг подумати, що стара будівля в Прядильному кінці зможе стати справжнім домом. Виявляється, будинок не мав душі, нею і стала його мила чарівниця Лілі. Вона принесла в це кляте місце фарби життя, дбайливо зробивши його затишним сімейним гніздечком.

У повітрі витав солодкий запах імбирних пряників і спецій, навколо ялинки з блискучою електричною гірляндою літали маленькі янголятка, а між голками брязкали срібні дзвіночки.

Була глибока ніч, вітальню освітлювали лише самотні вогники у комині. Обіймаючи плюшевого гіпогрифа, подарунок від хрещеного Сиріуса Блека, Агата вже заснула на руках у Северуса, яких сидів на підлозі біля каміна, попиваючи ароматний глінтвейн, смачніше якого він ніколи не куштував. Поруч, обнявши його, сиділа Лілі, в її прекрасних очах відбивались ялинкові вогники, а її тепло дарувало почуття всесвітнього спокою. Здавалося, що все за межами цієї кімнати втратило всякий сенс, важливими були тільки вони троє, ялинка, вогонь у каміні, запах пудингу, дзвіночки.

– З Різдвом, кохана. – Северус поцілував дружину у скроню, а потім зарився носом в її густе волосся.

– У мене тобі ще один подарунок милий. На наступне Різдво нас уже буде четверо, – і погладила рукою живіт.

– Невже правда? – Северус був у нестямі від щастя. – Дякую, коханнячко моє, я безмежно кохаю тебе…

…Северус розплющив очі. Було ще темно, за вікном вив вітер, скрипівши сніжинками по склу. А в будинку була мертва тиша. Нічого не нагадувало про сьогоднішню Різдвяну ніч.

Подушка була мокра, Снейп сів на ліжку і втер сльози. Що за мука ці сни? Лілі ніколи не була його, її вбили з його вини. А його, неначе покарання, як і минулі роки, чекало ще одне Різдво без коханої.