Ми опинилися серед нечуваного дійства:
Де духом править людяність та віра.
Де страшно так, що хочеться кричати,
Але ти йдеш вперед, не здатний тут змовчати.
Наразі важко нам, і сили десь пропали…
І хочеться одразу все різко припинить.
Але задумайтесь про те, як ми стояли,
Як зараз показали незламну духа мить.
Ми доторкнемося вінків золотих лаврів,
І доведем собі: неподоланні ми!
А після зможемо знов вдатися до мандрів,
Та згадувати час цей з печаллю та слізьми.
Вражаючий вірш! Мені дуже подобається. Тільки, мені здається, це не максі – це драбл або міні.
Велике дякую. Так, ви маєте рацію, то я ще не дуже добре орієнтуюся на цьому сайті:)