шабаш

FavoriteLoadingДодати до улюблених

фанфік на осінній фікрайтерський з’їзд 2021. ключ “надто багато”

– Якийсь у нас тут потойбічний шабаш.
– Та й не кажи. Як там це свято називалось?

Мрець зачиняє за собою двері вчительського туалету і ставить у кут ліхтарика, так, щоб той світив угору і не травмував і без того багатостраждальні щурячі очі. Рудий вже сидить на своєму зеленому піджакові, підпираючи спиною холодну плитку. Віконце під стелею роззявує маленьку щілину в  березневу ніч, але прохолодна на межі неприємних дрижаків додає свого антуражу.

– Белтайн. Тільки там не шабаш. Шабаш у німців.

– Прийняв.

 

Мрець нишпорить своїми тонкими, наче павучачими(ай, погане порівняння) руками по кишенях, лається і все не знаходить, і знову лається. Вовтузня швидко починає дратувати, тому Рудий тягнеться за ліхтариком і спрямовує його прямісінько на Мерця. Той шипить, чи не сказати шкварчить, прозорий під яскравим світлом. Але сигарети відразу знаходить. Панічне “вируби, блять, вируби” затихає. Ліхтарик вимикається. В темряві спалахує вогник запальнички, залишаючи після себе вуглик з димом. Тепер Рудий ще більше оцінив свою лінь і лінь мерцеву, бо димок швидко вивітрюється на вулицю. Просити Рудий не хоче, а у самого цигарок не залишилось. 

 

– Якщо здохну, теж у це вікно вистрибну.
– Я за тобою зачиню.

Мрець мхекає собі під носа, висмоктуючи з цигарки нікотин і черговий раз випробовуючи свої легені і нерви Рудого на міцність. Хоча останнім часом він вже кинув кожен раз слідкувати за кольором шкіри і за жестами зомбі-співзграйника після того, як він тягає чергову цигарку зі своєї нички і намагається плюнути отрутою в обличчя всім Павукам цього місця. Все ще не хочеться, щоб його виносили звідси прямо у тебе на очах, але за стільки часу вже сумніваєшся, що це насправді станеться. Мерці все ж більш довговічні ніж живі.

– Ти краще на Тому Боці мене потім знайди.
– Домовились.

У словах Мерця неприлюдний секрет Дому виглядає одночасно як повсякдення, про яке можна просто так балакати по всіх рогах і одночасно як дитяча казочка, в яку він сам не вірить. Ця манера завжди робить Рудому легше і простіше, про що б вони не говорили. Такі, як Мрець висловився, шабаші, були своєрідною медитацією. Де б вони не сиділи, присутність і вербальне спілкування як виняток вивітрює зайві думки  разом з тим димочком через оту саму хвортку. Зазвичай люди викорситовують для цього пахощі або спеціально засушені трави. У Щурів на це все відповідь лише одна – то табак.

Поки Рудий поволі відкисав після своїх ватажківських буднів, Мрець докінчив цигарку і безуспішно спробував поцілити нею у віконну щілину. Цикнувши, знову почав вовтузитись, на цей раз повільніше і уважніше. Субординація і тактовність, знаєте. Важливі штуки. А ще сила волі. Сила волі, теж, знаєте, не просто так її вигадали. Мрець добирається до нички і дістає останню цигарку. Штовхає Рудого у плече.

– На. Якщо я скурю ще й другу, то точно відкинусь. Мені то вже надто багато.
– Не час нам ще на Той Бік, га?

 

Мрець киває. Знову спалахує вогник, залишаючи помаранчеву крихітну квітку. Ніч тягнеться. Шабаш триває.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: