Частина IV. Ревнощі

FavoriteLoadingДодати до улюблених

– А я забороняю! Відмовся від цього виступу.

.

Невагому та затишну ідилію в стосунках Чанміна і Цзиюй потурбувала перша сварка. А все через кінець року. Точніше не календарний кінець, а заходи, пов’язані з підбиттям підсумків року.

– І чим же я аргументую свою відмову? Я не можу просто сказати, що не хочу, – Цзиюй зовсім не могла зрозуміти таку незрілу поведінку коханого.

– Та хоча б і так. Я не хочу, щоб ти виступала з якимось там Ві. Ти взагалі бачила, як він витріщається на тебе? Я от бачив. І мені це взагалі не подобається!

– Мені, можливо, теж не подобається, що у ваших із сонбе кліпах біля тебе постійно в’ються дівчата цілими юрбами. Передивися «Something», наприклад, і побачиш, я на тебе дивляться вони. Але ж я не забороняю тобі зніматися, чи не так? І в дорамах грати я теж не забороняю.

– По-перше, «Something» був до тебе. Зараз же мені ніхто більше не потрібен. По-друге, це просто робота…

– От і в мене теж «просто робота». І мене, до речі, не хвилює, було то до мене чи після, – Цзиюй перебила Чанміна.

– Там усе одно все було за сценарієм. А цей хлопець стікає слиною у твоїй присутності без будь-якого сценарію. Я бачив це особисто зовсім нещодавно. І мені це не сподобалося, – всередині чоловіка зараз вирувало справжнє цунамі емоцій: злість, образа та обурення. Невже його мала нічого не розуміє? Чи не хоче розуміти?

– Поговоримо ввечері, гаразд? Ти заспокоєшся і ми все обговоримо ще раз, – майже за рік стосунків дівчина встигла добре вивчити характер коханого. Часом цей чоловік буває впертішим від віслюка. І зараз якраз той випадок. Доки Чанмін не заспокоється, йому нічого не можна буде довести. – А зараз мені треба йти. Нам з дівчатами скоро їхати на запис.

Але до вечора ніхто не заспокоївся. У Міна як раз був вихідний, голова вільна, тож можна було стільки завгодно думати про те, що може статися на репетиціях між його дівчинкою та цим хлопцем. І той факт, що поруч будуть присутні інші учасники обох гуртів, взагалі вилетів із голови. Тому ранкова сварка продовжилася.

– Бачу, розмови у нас не вийде, – зробила висновок Цзиюй, вислухавши чергові аргументи і причини, чому вона повинна відмовитися від участі у спільному виступі. – Тоді я повертаюся до гуртожитку. Я дуже стомилася. Вибач. Поговоримо пізніше, – дівчина повернулася. Сьогодні в цьому домі їй більше нічного робити.

– Стій! Почекай! – Чанмін наздогнав Цзи уже в коридорі, коли вона збиралася надягти куртку. І, не маючи жодного уявлення, як її ще можна зупинити, просто обійняв іззаду, – Не йди. Будь ласка.

– Вибач, оппа. Сьогодні у нас було два записи, потім ще етер на радіо. Я стомилася. І зараз мені хочеться відпочити, а не вислуховувати, як ти себе за цілий день накрутив, – Цзи говорила абсолютно спокійно. – Якщо ти мені не довіряєш…

– Довіряю, – перебив її чоловік. – Тобі я довіряю цілком. Я не довіряю собі. Боюся, одного разу не зможу виправдати твоїх надій і сподівань, ти зрозумієш, що тобі не потрібен хтось такий старий, як я, і підеш до когось такого, як той хлопець. До когось молодшого, – Чанмін говорив дуже тихо. Тому що все ще боявся, що сказані слова стануть реальними. – Я боюся, що все виявиться просто сном.

– Оппа, – Цзиюй повернулася в обіймах і притиснулася до Міна. Ще ніколи вона не бачила його таким, не думала, що її коханий може бути настільки вразливим, – окрім тебе мене ніхто не цікавить, і ніхто мені не потрібен. Як би хтось інший не дивився на мене, що б він не робив, у моєму серці і моїх думках тільки ти.

Аби заспокоїти, дівчина стала навшпиньки і потягнулася дл Чанміна. Можливо, поцілунок зможе подарувати заспокоєння та вгамувати розбурхані почуття. Адже казала Цзи правду – їй не потрібен ніхто інший, крім чоловіка, що зараз поруч.

А Мін хапався за поцілунок, як потопаючий за останню соломинку. Йому зараз була необхідна уся ніжність його маленької дівчинки. І чоловік настільки розчинився у поцілунку, що не помітив, як долоні з талії дівчини опустилися на сідниці і стиснули їх. Тільки легкий стогін привів до тями.

– Оппа, – в очах Цзиюй Чанмін роздивився небачені раніше іскорки. – Мені дійсно потрібно сьогодні до гуртожитку. Розклад завтра від самого рання.

Чоловік тільки незадоволено промичав. Але з іншого боку, це навіть на краще. Тому що зараз він не зміг би зупинитись, не вчинити того, чому іще зарано траплятися.

– Добре. Побачимося пізніше, – чмокнувши Цзиюй у кінчик носа, Чанмін допоміг їй одягнутися і провів до ліфта.

Від сварки не лишилося жодного сліду.

 

* * *

 

«Дразниш мене?» – опинившись у гримерній прочитала Цзиюй повідомлення від Чанміна. А згодом у кімнаті з’явився і сам чоловік з кількома пляшечками води.

– Дякую, сонбе, – Джихьо прийняла своєрідне частування і подякувала від імені усіх дівчат.

– Прошу, – але хитра усмішка Чанміна не обіцяла нічого хорошого. Шкода, дівчина про це не знала. Та і ніхто, крім Цзиюй, не знав. – Але натомість я викрадаю вашу милу макне до ранку. У вас же більше нічого не заплановано на сьогодні?

– Ні, але ж…

– От і чудово, – перебив лідера чоловік. – Тоді завтра зранку я її привезу. Бай-бай! До речі, класний виступ! – показавши дівчатам великі пальці догори, він вийшов з гримерної разом з Цзиюй.

– Нас же можуть помітити, – розхвилювалася дівчина, але її одразу майже по самі оченята закутали в шарф, що пахнув знайомими парфумами. Сам же мін по нижче натягнув картуза.

Пара вийшла зі студії через один із запасних виходів. Чанмін заздалегідь лишив машину саме там, щоб не світитися занадто довго на вулиці. Уже в салоні чоловік різко притягнув Цзиюй до себе. Поцілунок грубий і нестриманий. Це був перший раз, коли він дозволяв собі щось подібне, випускаючи на волю всі емоції. Дівчину подібне спочатку налякало, і тільки коли чужі пальці заплуталися у її волоссі, а рухи стали ніжнішими, тіло розслабилося.

– Ніколи більше…такого не роби, – затинаючись мовив Чанмін. – Інакше я більше не зможу себе стримувати.

–  Так, можливо, досить вже?

Обоє замовкли. Цзиюй тільки зараз усвідомила, що сказала під впливом атмосфери, а Мін знову питався сам у себе: це реальність чи сон?

– Ти… Ти це серйьозно?

Відступати вже нікуди, і дівчина кивнула, одразу відвертаючись і ховаючи червоні щоки за шарфом. Але вона дійсно була згодна. Вона вже давно помічала за собою, що поцілунків та обіймів не достатньо. Щось всередині вимагало іще тіснішого фізичного контакту саме з цим чоловіком. І чорт би поправ усіх креативних директорівSM, усіх постановників режисерів та сценаристів, котрим стало розуму і фантазії давати Чанміну ролі та образи, навіть із найменшим натяком на відвертість. Тому що все це тільки підігрівало фантазію Цзи. Адже коли Twice їхали у тур, або Toho були на черговому зарубіжному заході, і коли у забитому розкладі немає часу на банальний телефонний дзвінок чи повідомлення, то інтернет часом ставав справжнім порятунком. І водночас сущим прокляттям. Адже там нерідко траплялися цікаві фотосесії та арти або пікантні фан-відео.

 

* * *

 

Дорога додому і від паркінгу до квартири пройшла, наче у тумані. Хоча, варто відмітити, що Чанмін ще намагався себе контролювати. Але коли двері зачинилися, і тихенько пискнув кодовий замок, він дійсно перестав тримати себе у руках.

Він цілував… Цілував усюди, куди міг дотягнутися, де не заважав одяг. Дорогою до спальні вони порахували майже всі кути, розкидали одяг.

– Я намагатимусь обе…

– Чшшш, – Цзиюй перебила Чанміна, притиснувши палець до його вуст, а потім накрила їх своїми.

Їй зараз не потрібні слова. Їх уже було достатньо. Чоловік не став засмучувати свою принцесу. Якщо вона хоче так, то буде так. Здається, останнім часом він живе виключно заради неї.

І що би там Чанмін не хотів сказати, дівчина знала, що болю не уникнути. Він супроводжує нас усе життя. Такий вже закон. І думати про це зараз не хотілося. Цю ніч хотілося запам’ятати як мить, коли вона стала цілковито належати одному єдиному чоловікові у світі – своєму чоловікові. Подумки Цзиюй спробувала заховати біль куди подалі, повністю віддаючись ніжним дотикам та солодким поцілункам.

Чанмін був обережним, навіть якщо було складно стримувати пристрасть, що палає вже давно. Він намагався нікуди не поспішати. Це тільки перша ніч. А їх таких у них іще буде дуже багато. Він упевнений. Але коли почув перші стони задоволення, дах зірвало, і на деякий час чоловік втратив контроль над собою. Бажання накрило з головою, змушуючи їх обох решту ночі творити таку, про що у пристойному товаристві говорити не прийнято.

Зранку над містом нависали важкі хмари, що зібралися ще з ночі. Сніг, перший цього сезону, до речі, вже встиг покрити землю пухкою і теплою ковдрою. Ще занадто рано, і у такий день люди не поспішають покидати затишні постелі. Цзиюй теж поки що спала. У неї про запас лишилось приблизно хвилин сорок, перш ніж треба буде прокидатися і їхати до гуртожитку, а далі з рештою дівчат вирушати за розкладом. А ось Чанмін уже прокинувся. Перебираючи волосся сплячої у нього на грудях дівчини, він думав. Думав про те, що сьогодні він найщасливіша людина в усьому світі. А ще про те, що, здається, час познайомити Цзи з батьками. Хоча ні… Мама одразу припинить натякати, що вже час знайти собі дівчину, почати зустрічатися, а одразу в лоб заявить, що чекає онуків. Якомога швидше. Доки вона ще молода та гарна. Але, зрештою, це вже не так і погано, хіба ні?

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 
.
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: