Моя Амуртензія

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Робота написана на челендж «соулмейт OR ханахакі» від «Чай і фанфіки»

 

1

Її легені палали вогнем і вона практично не відчувала ніг, коли стрімголов бігла по коридорах замку з єдиною думкою: «Лиш би не помітив, лиш би не помітив». Чому так?

О, все дуже навіть просто, вона все-таки погодилась на вмовляння своїх найкращих друзів, щодо присутності на вечірці з приводу перемоги Ґрифіндору над Рейвенкло. Сумнівний привід для святкування, оскільки у більшості випадків команда орлиного факультету програє левам. Але не про це.

Погодившись на гру в карти, Герміона Ґрейнджер забула про елементарні речі. По-перше, картковий борг – це святе; по-друге, азартні ігри затягують не гірше сипучих пісків; по-третє, Рональд Біліус Візлі – завжди виграє.

Після третьої склянки змішаного алкоголю вона мало, що пам’ятала. Джіні провела її в кімнату і дівчину поглинув сон. Та карусель у голові ґрифіндорки ніхто не відміняв.

Від самого ранку вона просила Мерліна поблагословити того, хто залишив на її приліжковій тумбочці антихмільне зілля. Ледве дійшовши до душової, вона скинула з себе весь одяг і стала під крижаний потік.

Зілля поволі діяло, а ранкові процедури допомагали взяти себе в руки. Загорнувши волосся та тіло рушниками, дівчина повернулась до кімнати.

Та швидко окинувши годинник поглядом, з недовірою зупинилась і придивившись уважніше – не привиділось. Чорт би його побрав, проспала! Не гаючи ні хвилини, вона поспіхом кидається до шафи, щоб вхопити перше, що попадеться під руку.

Поспіхом одягнувшись та ледве втиснувши ноги у взуття, ґрифіндорка вхопила факультетський галстук та сумку з підручниками і вилетіла з кімнати (в прямому значенні цього слова).

На ходу зав’язуючи галстук та кидаючи заклинання сушки на волосся, прискорює біг. І ось, чому їй так не щастить? Чому сьогодні, коли першою стоїть пара з настоянок спільно зі Слизерином у Снейпа? Чому ніхто не розбудив її? От за що це їй?

Збігаючи по сходах у підземелля, Герміона бачить заповідні двері, і молить Морґану заразом із Мерліном, щоб непомітно прослизнути всередину і не попастись на очі майстру настоянок. Вона усвідомлювала, що це – провальна ідея та не спробувати – означає здатись, а ґрифіндорці не здаються!

Пригальмувавши біля дверей лиш на кілька секунд, щоб перевести подих і глибоко вдихнути, різко присідає і поволі опускає дверну ручку. Повільно потягнувши їх на себе, щоб скрип петель не привертав уваги, вона повзком пробирається всередину. У класі чутно лише дуже тихий шепіт, усі сидять на своїх місцях, Снейп стоїть спиною до дверей, щось швидко записуючи на дошці. Рухаючись далі, дівчина повільно закриває двері, радіючи, що фортуна на її боці і, намагаючись не шурхати ногами, рухається до своєї парти.

Деякі учні, побачивши ґрифіндорку, починають гиготіти під ніс. Невіл люб’язно передає її сумку через Шеймуса та Рона, Гаррі, приймаючи естафету, швидко починає викладати речі з неї на парту, подекуди слідкуючи за Снейпом. Секунда, останній ривок, і ось вона на своєму місці, глибоко вдихає та видихає, сподіваючись, що її відсутність на перших десяти хвилинах пари була не такою ж помітною.

― Я щось пропустила? Він зауважив мою відсутність?

― Не думаю, він як завжди залетів до класу і одразу ж почав щось виписувати на дошці. Тож рахуй, що тобі пощастило, – очі Гаррі швидко пробіглись по ній, і було помітно, що він ледь стримується, щоб не засміятись. – Хоча, думаю це ненадовго.

― Ти про що? – запитує розгублена дівчина.

― Ти не в шкільній формі. Єдине, що з того в тебе є – краватка.

Ось, чому біглось так легко. Замість шкільної спідниці, на ногах чорні джинси, приталена сорочка (подарунок Джіні на день народження), що підкреслювала усі її форми, криво зав’язана краватка та чорні балетки. Із ледь чутним стогоном Герміона опустила голову на руки, проклинаючи вчорашній вечір і всіх причетних до нього.

Ще одна причина ненавидіти квідич – від нього усі біди на її нещасну голову.

Із цих роздумів її збиває запитання Снейпа і, швидко піднявши очі, щоб оглянути записи на дошці, Герміона одразу ж здогадується, тому, не тягнучи з відповіддю і навіть не піднімаючи руки, вона випалює:

― Це Амуртензія, сер.

― Мінус десять балів з Ґрифіндору за відповідь без дозволу міс…

Ох, при наявності камери, вона б обов’язково зняла вираз обличчя професора. Добре, що сито спогадів ще ніхто не скасовував. Але чому він так реагує?

*****

Йому знову це наснилось. Останнім часом, цей сон надто часто проникає у його свідомість. Аналізувати його не має ні сил, ні бажання, і найголовніше – часу, бо Тео, як і кожного ранку, ні на секунду не може прикрити свою пельку. От дійсно, рот хлопця, хоч коли-небудь буває зімкнутим?

Ах так, коли він спить. О, ні, він перепрошує, його рот і тоді відкритий, просто не видає жодних звуків. Єдина радість, адже у інший час його фронтальний сфінктер не стуляється. Навіть зараз, він тільки прокинувся, а вже верзе про те, який чудовий секс йому наснився. Тільки уві сні він тобі і світить, Нотте. Драко обожнював Тео, коли хотілось відволіктись від власних думок, але кожного ранку мріяв зав’язати його рот у вузлик.

Провівши долонею по волоссю, аби хоч якось вкласти його після сну, Мелфой рукою відкинув покривало і встав із ліжка.

Дорогою в душ, він намагається розбудити Блеза, скидаючи з того ковдру, інформуючи, що ранок настав і пора відривати свою прекрасну дупцю від матрацу. Коли ця гнида просто змінює положення, перевертаючись, Драко зіштовхує Забіні з ліжка і швидко ретирується до ванної.

Після ракових процедур слизеринець повертається в кімнату, щоб вдягнутись: чорні, наче щойно попрасовані, класичні штани; чиста біла сорочка, ґудзики якої застібнуті до самого горла, де розмістилась туго зав’язана краватка слизеринських кольорів; мантію заразом із сумкою закинув на плече. Що ж, він готовий розпочати, ще один дурнуватий день у цій школі.

Сніданок у Великій Залі, як завжди проходить доволі галасливо. Закинувши до шлунку всю необхідну для функціонування їжу, він вхопив «Віщуна», позичивши його у Креба, який і так не знати для чого виписував газету, швидко пробігаючись поглядом по шпальтах. Нічого цікавого чи надприродного він так і не знайшов, окрім згадки про міжнародну конференцію по квідичу, яку цього року проведуть у Великобританії. Відклавши газету ліворуч себе, Драко з нудьги оглянув Залу.

Викладачі за своїм столом поглинають сніданок, не відриваючись від тарілок. Гафелпафці… Що вони взагалі роблять у цій школі? Їх ніколи не чути, практично ніколи не видно, та й про них ніхто і ніколи не згадує. Студенти факультету Рейвенкло, всі як один, витріщились у свої конспекти та підручники, навпомацки вишукуючи їжу на тарілці. Фу, яка мерзота!

От ґрифіндорці – це цікавіше видовище. Молодші курси кричать і, час від часу, кидаються їжею. Абсолютна відсутність виховання, аж на секунду стало їх шкода. Е ні, здалось. Старші курси сьогодні на диво тихі. Хтось дрімає над тарілкою, хтось ліниво длубається у ній виделкою. А-а-а, вчорашня пасія Блеза щось про це згадувала. Ах-ах, вони святкували свою так звану «перемогу». Єдине, на що годяться рейвенкловці, так це на зубріння, і це здавна ні для кого не секрет.

До речі, про зубріння. Рудого та патлатого він одразу віднайшов поглядом, а ось вороняче гніздо, яке завжди маячіло збоку – ні. Невже так завчилась, що вже і на сніданки не ходить?

― Агов, чуваче, – звернувся до нього Забіні, – що у нас зараз?

― Настоянки з ґрифіндоцями.

― Чорт, – скривився Блез, – я забув про реферат для Снейпа.

― Забий, – спокійно відповів Драко. – Він це пропустить, плюс, я думаю у цих придурків знайдеться декілька з провалами у пам’яті, як в декого, тож уся злість піде на них. У разі чого, згодом підкладемо твою роботу, я допоможу.

― Був би ти дамою – моє серце належало тобі, – сміх мулата розноситься по усій Залі.

― Ой, стулись Блезе, твої навички пікапу потребують радикальної допомоги, – одягнувши мантію та піднімаючись з лавки, Мелфой на ходу закинув сумку на плечі і, розвернувшись обличчям до друга промовив: – Якщо мені доведеться сидіти з Пенсі, або, Мерліне спаси і сохрани, із Тео – ти мрець, Блезе.

Зробивши кілька кроків до виходу з Зали, Драко відчув важку руку, що лягла йому на плече, і не зміг стримати малопомітної усмішки.

Клас відчинений, тому усі студенти зразу розміщуються по своїх місцях. Разом із дзвінком галас у приміщенні припиняється, бо ніколи не знаєш, коли і в якому гуморі з’явиться професор, а Ґрейнджер досі не було.

Вислий і Потті, щось активно обговорюють між собою, як їх перешіптування перебиває Снейп, який влітає в клас, починаючи щось виписувати на дошці так агресивно, наче та перед тим здійснила спробу нападу на нього. За десять хвилин майже уся дошка заповнена необхідними складовими для зілля, як до слуху слизеринця долинув ледь чутний звук дверей, які хтось намагався відчинити.

Спочатку висунулась біла маківка з тонкою ногою. Оскільки Драко сидів півобертом, він бачив усі деталі цього дійства. Сцена виглядала дійсно доволі комічно, дівчина навприсядки прямувала в ряд Ґрифіндору. Більшість учнів теж запримітили її, тож по аудиторії чулися легкі смішки. Її сумку почали подавати по ряду, як естафету, поки вона і далі навприсядки прямувала до єдиного вільного місця.

Хто це, чорт забирай? Як це він пропустив таку фігуру? Під час переміщень, Мелфой мав чудову нагоду роздивитись її апетитну задницю, яка крутилась у такт рухам довгих ніг. І варто зазначити, що він був не єдиним, хто губився у здогадках, хто це така, оскільки уся чоловіча частина Слизерину, також зацікавлено облизувала очима її тіло.

А от ґрифіндорці її знають. Та хто вона у біса така? Волосся прикривало її обличчя, і йому ніяк не вдавалось роздивитись таємничу незнайомку. Розмістившись поруч із Поттером, вона почала щось обговорювати, а потім Снейп привернув до себе його увагу, коли різко розвернувся до класу, прискіпливо обводячи поглядом усіх присутніх, а згодом із натиском запитуючи:

― Хто мені скаже, яке зілля я отримаю, використавши інгредієнти, записані на дошці?

Єдине, що привернуло увагу хлопця – волос єдинорога. Професор колись згадував, що цей інгредієнт використовується лиш у двох настоянках. І брова Мелфоя повільно підіймається від здогадки, що за зілля це може бути. І його підозра підтверджується, доволі знайомим голосом, а пауза у тираді хресного і його вираз обличчя, що так рідко дозволяє проскочити емоціями навіть при близьких, не те що при сторонніх, змушує Драко поглядом шукати ту, що стала причиною сьогоднішнього зацікавлення та потрясіння. Та що, заради Салазарових яєць, тут відбувається?

― Міс Ґрейнджер? – невпевнений тон Снейпа добиває студентів Ґрифіндору і ті заходяться сміхом на увесь клас. Усе, їх гиготіння вже нічого не зупинить.

Та Драко відчуває, як волосся по всьому його тілу електризується, стаючи дибки. Ґрейнджер? Серйозно?! Ґрейнджер?! Ох, Василіска йому в штани, і оце вона приховувала під своєю мішкуватою формою?

 

2

Герміона сиділа геть розгублена, бо не могла втямити, що відбувається.

Що з усіма не так? Чому професор так реагує?

Ґрейнджер переводить погляд у сторону, оминаючи ґрифіндорський ряд, щоб наткнутись на слизеринців, які сидять, наче блискавкою прибиті, особливо Мелфой. Він дуже уважно вдивляється в її обличчя, поки їх погляди не перетинаються. Його — кольору грозових хмар, у яких ледь блискавки не відбиваються, і її — кольору шоколаду зі вкрапленнями світлої карамелі, які нагадують десерт.

Її тіло проймає електричний розряд, бо в його погляді вперше можна зауважити таку відверту і нічим не прикриту цікавість. Хлопцеві захотілось наблизитись, щоб побачити усі деталі, кожну вію, що тріпотить, неначе крильця колібрі. Пасмо волосся спадає йому на обличчя і, механічним рухом лівиці, він вкладає його назад. Дівчина, як заворожена, віддзеркалює рух і погляд зачіпається за її біляве волосся.

Стоп! Що?! Білі?! Герміона хутко переводить погляд на Гаррі, який сидить, схилившись над партою, прикривши обличчя рукою. Глипнувши на Рона, вона розуміє, що і від нього відповіді також не отримає, оскільки той дивиться куди завгодно, крім неї. А Невіл просто витріщається у стелю, поволі червоніючи.

Наступної миті Снейпів голос гримить на увесь клас:

— Мінус тридцять балів із Ґрифіндору за відсутність дисципліни та неналежний вигляд на занятті.

Чудово, просто чудово. Цей день стає все «кращим».

Вона повільно нахилилась до Гаррі, не зводячи погляду з професора, говорячи йому ледь не у саме вухо:

— Гаррі Джеймсе Поттере, ми поговоримо про це пізніше. Сподіваюсь, у тебе буде пояснення усього, що відбулось, — на секунду Герміона і сама злякалась власного тону, що вже казати про друга, котрий ледь не вискочив із власних штанів, добряче так затремтівши на місці.

— Так, тиша. Як вже повідомила міс Ґрейнджер, тема сьогоднішнього уроку — Амуртензія. Усім вам має бути відомо, для чого її застосовують. Оскільки всі присутні досягли повноліття — час прийшов.

Невже, цей час настав? Усе тіло Герміони затремтіло від передчуття, а серце прискорило свій біг. Цього моменту усі чарівники чекають із дитинства. Такі, як вона (маґлонародженні) — від початку навчання у Гоґвортсі. Момент, коли твоя магія сплететься воєдино з магією твого соулмейту. З частиною твоєї душі. Коли двоє чарівників об’єднуються у всіх аспектах.

Аудиторією розходиться приглушений гамір. Усі, напевно, як і вона, не можуть повірити, що час, якого так чекали, зрештою настав. Снейп заходить до комірчини, щоб за хвилину повернутись, левітуючи перед себе казан, і легким порухом руки ставить його на власному столі.

— Зберіться навколо мого столу, не штовхаючись та не галасуючи.

Драко в ту мить цікавило, яке на дотик її волосся. Та, побачивши, як збільшуються очі ґрифіндорки до розміру блюдець, від побаченого в її руці, не може не задатись питанням: «Вона що, не знала?». О, Морґано, слизеринця завжди дивував її спектр емоцій, і те, як Ґрейнджер їх проявляє. Завдячуючи вихованню, Мелфой звик, що більшість емоцій завжди мають бути під контролем, надійно замкнуті під замком, тож за нею доволі весело спостерігати. Та в її випадку — це, також велика помилка, оскільки кожен, хто побачить їх, може зіграти на них. І він — не виключення.

Щоразу, коли між ними відбувалась суперечка, читаючи дівчину, як відкриту книгу, він намагався довести цю норовливу ґрифіндорку до точки кипіння. Як на третьому курсі, коли постраждав його аристократичний профіль. Але також слизеринець був вимушений визнати, що Ґрейнджер — божественна в гніві, як валькірія на полі бою, істинна студентка свого факультету.

Цікаво, у інших аспектах вона така ж? О, великий Салазаре, про що ти думаєш, Драко? Це ж Ґрейнджер! Ґрифіндорська всезнайка Ґрейнджер. Із воронячим гніздом на голові та без фігури. Хоча, постривайте, змушений забрати ці слова назад. Виявляється, фігура в неї — те що треба. Та й на голові тепер порядок: блондинисте волосся м’якими хвилями лягало на плечі та спадало на спину, обрамляючи лице.

Стало гаряче і, не роздумуючи, він стягнув із себе мантію, одразу ж закочуючи рукави сорочки по лікоть. Із думок Мелфоя вибиває Забіні, який піднімається з-за парти і плескає хлопця по плечу, поглядом вказуючи на Снейпів стіл, біля якого поволі гуртуються студенти.

Ліниво відірвавшись від місця, він за кілька кроків долає відстань і зупиняється ледь не перед самим казаном, а перед ним стоять Дафна та Пенсі, тихо між собою перешіптуючись. Герміону ж натовп, як хвилі океану, заніс у перші ряди, поміж балакучих дівчат її факультету.

— Як дізнатись, що Амуртензія приготована правильно?

Як завжди, рука Ґрейнджер автоматично злітає догори, як одинокий дуб посеред широкої галявини, доки решта прикута поглядами до підлоги. Ніхто не сумнівався, що вона знає відповідь, від чого професор важко зітхає.

— Невже більше ніхто? — його ліва брова піднімається, а скептичний погляд сканує слизеринців і ґрифіндорців. — Гаразд. Міс Ґрейнджер?

— Зілля має перламутровий відтінок, а його випаровування завертається спіраллю, і кожен відчуває запах в залежності від того, що йому подобається. Чарівник, який досяг повноліття, до усього відчуває запах власного соулмейта.

— Як прикро не було це визнавати, відповідь, як завжди, вірна — п’ять балів Ґрифіндору. Насправді, Амуртензія застосовується не лише для пошуку вашого соулмейта. Амуртензія — це любовне зілля, яке створює потяг до того, хто приготував зілля, але воно ні в якому разі не створює любов. Любов неможливо сфабрикувати або імітувати. Ні, цей напій просто викликає сильне захоплення, що може довести до одержимості. Поки людина одурманена Амуртензією, вона не зможе знайти близьку їй душу, оскільки не розумітиме, хто їй потрібен. Отож, зараз я підніму кришку, і ви вдихнете аромат. Зілля зварене мною особисто, тож ніякого одурманення та нав’язаної любові. Це — лишень для пошуку вашого соулмейта. Згідно законодавства, до 18 років ви маєте бути заручені, або одружені. Винятком є тільки ті, хто до того часу не знайшов свою споріднену душу (прямо як ви, професоре, — думка більшості присутніх). Що ж, розпочнімо.

Кришка на казанку за помахом чарівної палички від’їжджає і кожен у класі занурюється у власні відчуття.

Драко завжди було цікаво, хто ж може бути його соулмейтом. Пенсі? Мерліне, спаси та сохрани. Вона — хороший друг і доволі непогана в ліжку, але дівчина занадто багато вимагає. Дафна? Його розмови ніколи не тривали із нею довше десяти хвилин — занадто закрита. Її сестра Асторія? Цікава мала, деколи навіть доволі весело з нею можна згаяти час, та, на відміну від старшої Ґрінґрас, занадто балакуча. Мілісента? О ні, він не готовий жити та миритись із її плаксивими мріями.

Перебираючи усіх знайомих дівчат у голові, Мелфой усвідомлює, що з ними нудно. Що одна, що друга, що далі за списком, скоро йому набриднуть. От не можуть вони бути його соулмейтом. Тоді хто ж це? Виринувши з власних думок, вкотре за цей ранок, Драко зосереджується на запаху, що вже ледь вловимо витає навколо.

Герміона загубилась у ароматі тільки-но скошеної трави та нового пергаменту, а наступної миті усе потьмяніло перед ароматом меліси з цитрусовими нотками. Ноги стають ватними, дихання прискорюється, від чого грудна клітина ходить ходуном, а очі закриваються супроти волі. Мозок не бажає працювати настільки, що Герміона повністю спустошує голову, щоб насолоджуватись цією свіжістю.

Драко насолоджується запахами зелених яблук та меліси, що наповнюють його легені, та ледь втримує рівновагу, коли наполегливий аромат терпкого бергамоту заповнює слизеринця до країв. Очі мимоволі закриваються, а відчуття ейфорії дрейфує тілом, наче він вперше сів на мітлу.

Дихання прискорюється, а серце… Таке відчуття, що воно просто вискочить із міцних обіймів ребер.

Запах у класі зникає так само різко, як і з’явився, і вони розплющують очі, продовжуючи важко дихати, наче після марафону. Так важко зосередитись на звуках навколо, що в пору виринути з-під товщі води, прийти в реальність, але…

 

3

Герміона бігає очима по всіх присутніх, поки не спиняється на сірому штормі. Його погляд дикий та й, скоріш за все, почувається він аналогічно — наче в ньому існувала сутність, яка зрештою вирвалась на свободу. Волосся стирчить навсібіч, у більшому хаосі, аніж він колись собі дозволяв, грудна клітина швидко здіймається, а рот хаотично хапає повітря, ніби те може раптом закінчитися.

Його погляд обійшов усіх студентів, наче шукаючи щось, допоки не зупинився на таких же розширених карих зіницях. Її погляд несамовитий, зіниці огорнули майже всю райдужку. Крила носа швидко тремтять — помітно, що вона ніяк не може сповільнити дихання. Вуста ледь відкриті, та хисткий язичок проходився нижньою губою з заздрісною частотою, раз на кілька секунд. У Мелфоя виникло бажання повторити цей шлях власним. Відчути її смак.

Погляд дівчини опустився нижче: руки Мелфоя міцно стиснуті в кулаки. Вени проступали і тягнулись по передпліччю, ховаючись під закоченими рукавами. Хотілось торкнутись їх, окреслити шлях кожної, щоб широкі долоні стискали її тіло. Задля того, щоб дізнатись їх міць. Від таких думок вона швидко замружилась, намагаючись викинути цю картинку з голови.

Про що ти думаєш, Герміоно? Це ж Мелфой! Це ж, милостивий Ґодрику, Драко Мелфой! Аристократична срака Гоґвортсу, зі зневажливим поглядом цих його прекрасних сірих очей, платиновим волоссям, що ще більше відтіняє його бліду шкіру… Так, стоп. Достатньо, Герміоно. Не смій думати про це. Потрібно відволіктись, терміново відволіктись.

Від такої картини в голові збудження швидко почало огортати хлопця. Він різко закрив очі, проклинаючи і закликаючи весь наявний самоконтроль. Вгамуйся, Драко, тобі не чотирнадцять, коли гормони обіймають мозок. Ти бачив і більш збуджуючі картинки. Отямся. Це — Ґрейнджер. Ця бісова Ґрейнджер. Всезнайка Ґрейнджер із класною фігурою та пухкими вустами… Стоп. Зупинись, Драко. Візьми себе в руки. Відволіктись. Потрібно терміново відволіктись, аби не думати про це.

Мелфой напружив усе тіло, відбиваючи думки, ставлячи блоки. Тепер він розумів, що мав на увазі хресний, кажучи, що окклюменція — корисна річ у повсякденному житті. Дихання поволі сповільнювалось і він повільно відкрив очі, фокусуючись на професорі.

— На наступне заняття не забудьте свої реферати і напишіть есе на 20 сторінок про властивості волоса єдинорога, та його значення в Амуртензії, — голос Снейпа прозвучав вчасно для обох, даючи примарну надію на можливість втечі від дивних думок.

Одразу після цих слів лунає дзвінок, і всі поступово розходяться по своїх місцях за речами. Не гаючи часу, він швидко опиняється біля своєї парти, загрібаючи речі в сумку. Лиш одна думка: «Якнайшвидше забратися звідси». Плавним рухом закинувши сумку на плече, він, не звертаючи уваги на Блеза і Тео, попрямував до дверей. Молодець, Драко, ти майже вибрався. Ще трішки, і все закінчиться. Залишалось зробити декілька кроків, і прохолода коридору огорне його.

Дзвінок для Герміони, здається, вперше змусив зрадіти, що урок закінчився. Не звертаючи уваги на решту, вона розштовхала студентів і, підбігши до парти, за лічені секунди зібрала всі речі та побігла до виходу. Свіже повітря, їй потрібне свіже повітря.

Вони зіткнулись прямісінько перед дверима, через зосередженість на власній втечі. Тіло Драко наткнулось на перешкоду у вигляді тіла ґрифіндорки. Вона, втративши рівновагу, дуже швидко наближалась до підлоги, напружуючи тіло, готуючись до падіння, і в страху замружилась. Рефлекси ловця допомогли Мелфою втримати дівоче тіло у вертикальному положенні. Його рука розмістилась на талії, злегка обіймаючи її, долонею на животі, притискаючи чуже тіло спиною, до власних грудей. Обличчя втикнулось у м’яке біляве волосся і запах бергамоту знову наповнив легені слизеринця, змушуючи посилити хватку, в усвідомленні, що його соулмейт знаходиться в міцних чоловічих руках. І в думках лише феєрверк із відлунням: «О, Мерліне — це вона! Його Амуртензія! Частка його душі!»

І Герміона дуже добре відчуває хаотичне дихання на маківці, бо наступної миті виривається з обіймів Драко, розвертаючись лицем до людини, що врятувала її від зустрічі з каменем, щоб подякувати. Та слова застрягають десь у районі горлянки, не маючи змоги вийти на ззовні, через шок, що настигає її від зустрічі з чорними зіницями, які відтісняли сіру райдужку в очах Драко Мелфоя, та запаху меліси з нотками цитрусу, що заповнював легені, наче після довгої розлуки. Уся сутність так і кричала: «Він — твій, твій! Твоя Амуртензія!», та мозок зовсім не хотів сприймати ситуацію, без сповільнення починаючи протестувати.

Драко ніколи в житті, ні за яких обставин, не розглядав того варіанту, що це може бути Герміона Ґрейнджер. Ба доля — та ще жартівниця і він, не даючи можливості передумати ні собі, ні їй, швидко хапає дівчину за зап’ясток, щоб потягнути в коридор. Не зважаючи на її протести та здивовані погляди студентів, слизеринець веде ґрифіндорку коридором, допоки вони не доходять до іншого класу, двері якого виявляються відчиненими. Драко рвучким рухом заштовхує спантеличену дівчину всередину, заходячи слідом. Паличка вже в руці і за мить на дверях видно брижі заклинань Колопортуса та Глушилято.

Спостерігаючи за діями слизеринця, Герміона палко бажає дістати власну паличку, щоб проклясти цього білобрисого тхора, але такої можливості немає, бо сумка валяється коло дверей, злетівши з плеча, в той час, як її ж по інерції занесло на середину класу.

Все, що вона може — стояти і злісно буравити хлопця поглядом, поки він ховає паличку до власної сумки, відкидуючи ту десь в сторону. А він дивитися на неї і знає, що вона може краще. Слабувато Ґрейнджер зараз злиться, наче змушує себе, та яка в біса різниця? Його хвилює не це.

Мелфой в один широкий крок наближається до неї, щоб лівою рукою заплутатись у волоссі, а правою — обвити стан, впиваючись пальцями у талію, щоб носом притулитись до дівочої маківки і жадібно вдихнути свою погибель. Це так неочікувано для неї, що якийсь час вона стоїть із опущеними руками, які вільно висять вздовж тіла, відчуваючи, як починають підкошуватись ноги. Тяжіння таке звабливе і запах, що проникає в легені, змушує ґрифіндорку обвити Мелфоєву талію, притискаючись ще ближче до тіла слизеринця. Драко здавалось таким природним — стояти ось так, в її обіймах, стискаючи дівоче тіло у власних, і відчувати лоскотливе дихання в районі ключиці. І здається, що він уже наскрізь пропах бергамотом, а їй здається навпаки.

Ґрейнджер гуляє поглядом по хлопчачій шиї, щоб потім повторити цей шлях кінчиком носа, посилаючи по його тілу електричний заряд і, не втримавшись, залишити цілунок у впадині під вухом, спонукаючи Мелфоя обпалити її вухо різким видихом. Серця обох, що наче прийшли до норми, починають заходитись наново. Така невинна ласка з боку Герміони, змушує слизеринську кров закіпати, як ніколи до того, а ніжне переміщення його долоні з талії на лопатки, викликає тремтіння у тілі ґрифіндорки.

Зосередившись на такому приємному відчутті, Ґрейнджер пропускає мить, коли голова Драко відхиляється від неї, щоб блукати поглядом по її обличчю, допоки не натикається на коричневий вир, який затуманено вдивляється у нього. Вона зауважує, що очі хлопця надовго не затримуються на її очах, вловлюючи миті, коли він також опускає погляд на її губи, і це ледь не змушує дівчину пропустити, що його вуста вже не так і далеко. Таким чином Мелфой намагався запитати, отримати дозвіл без слів, щоб не порушити інтимну атмосферу. Між ними залишилось не більше сантиметру, їхні подихи змішуються і, закривши повіки, Герміона дає таку очікувану для Драко згоду. Мить, всього лише мить знадобилась йому, щоб ніжно припасти до її вуст. Повільно, наче з острахом, він цілував дівчину, але відповідь Ґрейнджер, що загубилась у відчуттях, та її пухкі губи, що обхоплювали його також, змушували слизеринця поглибити поцілунок, ще ближче притискаючись до дівочого тіла, міцніше стиснути біляве волосся між пальцями, а одним із них — погладжувати ніжну шкіру за вухом ґрифіндорки.

Не впоравшись із емоцією, Герміона рвано видихає прямо в рот Драко, на що той злегка прикушує і відтягує її нижню губу, відсторонюючись і прискаючись чолом до її чола. Серця оскаженіло працюють у обох, тріпочучи, як снитч на полі. Йому доводиться зробити глибокий вдих, коли її пальці, ледь торкаючись, проходяться вздовж боків, піднімаючись вище по ребрах, грудях, шиї, зупиняючись на гострих вилицях.

Що це ти робиш Ґрейнджер? Якщо вона продовжить у такому ж дусі, то він не стримається, бо навіть на тренуваннях його тіло не буває таким напруженим, як в цю мить і, якщо це продовжиться, то джентльмен, якого так прискіпливо виховувала мати, відправиться під три чорти!

Та її це здається геть не хвилює, оскільки в думках дівчини звучить, як їй цього мало і як хочеться більшого. Цього було замало, їй потрібно ще. Щось доволі інтимне проскакує в цей момент між їхніми поглядами, що перетнулись, аж до перехопленого подиху. І, як тільки він почав відсторонюватись, забравши руки від її тіла, допоки ще міг себе контролювати, Герміона, як завжди, перекреслює всі його плани, обома руками зариваючись у платинові пасма, змушуючи знову нахилити голову, щоб припасти до губ уже в пристрасному поцілунку. На секунду, не більше, він губиться, але вже наступної миті бере все під свій контроль і вона здається на його милість. Він одразу ж поглиблює поцілунок, окреслюючи язиком її нижню губу, благаючи впустити його всередину. Вона піддається, відчуваючи смак зелених яблук, що змушує її бажати більшого. Її губи такі м’які та слухняні, сама вона така солодка, як його улюблений шоколад. Руки хлопця стискають дівочі стегна і Драко крокує вперед, підштовхуючи її назад, а вона під його натиском вже за хвилину опиняється затиснутою між його теплим тілом та холодною стіною.

Повітря не вистарчає, легені палають від недостачі кисню, тож слизеринець спускається поцілунками нижче, вздовж її підборіддя, до шиї і прикушує шкіру Ґрейнджер на пульсуючій вені, одразу ж проводячи язиком по місцю укусу, вириваючи тихий стогін десь із середини неї. Вона міцніше стискає його волосся між пальцями, прикликаючи підняти голову і знову припасти до її вуст різким поцілунком. Це не він, ним керує хіть, коли долоні Мелфоя починають хаотично скитатись по усьому її тілу і ґрифіндорка не хоче, щоб це хоч колись припинялось. Драко зриває з дівчини краватку, відкидаючи кудись позаду себе, а потім хапається за комір сорочки, щоб потягнути у різні боки, від чого ґудзики покотились кам’яною підлогою.

Герміона плавиться під його пальцями, що акуратно спускають чашечки її бюстгальтера, опускаються нижче, щоб згодом долоні Драко знову відчулись на її стегнах так міцно, що завтра там точно будуть синці. Добре. Це те, чого вона хотіла. Це те, що вона хотіла знати. Мелфой притискається своїми стегнами впритул до неї, щоб вона відчула, що робить із ним, та стає тільки гірше, коли дівчина починає колихатись, викликаючи тертя між їхніми тілами. Ґрейнджер не розплющує очей, коли його губи розривають контакт із її, бо імпульс задоволення проймає дівчину, коли хлопець, трішки опустившись, прийнявся виціловувати її соски. Коли долоні Мелфоя переміщуються на її сідниці, а поцілунки опускаються на плаский живіт, Герміона виринає з приємного трансу і мозок починає хаотично працювати. Пальці ґрифіндорки виплутуються з платинового волосся і, опустивши руки на широкі плечі, вона щосили відштовхує його від себе. Не очікуючи такого, Драко трохи задкує, розгублено вдивляючись у широко розплющені карі очі.

Їхнє дихання важке. Герміона, не розриваючи зорового контакту, навпомацки намагається поправити бюстгальтер і прикритись розідраною сорочкою. Тіла обох протестують проти перерваного контакту, а вже за секунду дівчина зривається з місця, оббігаючи хлопця, що від шоку не може навіть поворухнутись. Біля дверей, вхопивши власну сумку, ґрифіндорка вихопила паличку і, швидко знявши заклинання, вибігла в коридор і не зупинялась доти, допоки не опинилась у власній кімнаті за закритими дверима.

Драко, залишившись наодинці, різко видихає, запускаючи пальці у власне волосся, ще більше скуйводжуючи його. А ще хвилину тому там були дівочі пальці. Стоячи в тиші і плануючи йти з класу, його погляд натикається на бордово-золоту змійку біля стіни.

Піднявши її, він упізнає краватку Ґрейнджер. Підносить її до обличчя, щоб вкотре за годину зробити глибокий вдих бергамоту і, розпахнувши очі, наповнитись впевненістю.

Ну що ж, Ґрейнджер. Пограємо в квача. Хоча вже обоє знаємо результат.

Тобі не втекти. Я впіймаю.

 

4

Легка усмішка торкається вуст і він змушений прикусити нижню губу, аби стримати сміх, бо, якщо засміється — прощавай здоровий глузд. Ох, Ґрейнджер, хто ж знав, що у тебе таке погане почуття гумору? І вона ще стверджує, що на факультеті сміливих левів. Ха-ха-ха, радше лякливе кошеня, але те, що його кошеня — це точно.

— Гер-мі-она, — Драко повільно, по складах, прошепотів її ім’я, щоб вслухатись, як воно звучить, злітаючи з його вуст.

Скоріше всього, збоку він виглядав, як збоченець. Байдуже. Плювати він на це хотів. Не зараз. Тільки вона має значення. Його хвилює лише вона. І те, як вона знову опиниться в його руках.

Розворот на сто вісімдесят, декілька кроків — сумка опиняється на плечі і широка хода веде його коридорами. Так не піде, він має щось зробити. Не всі слова озвучені, не всі жести продемонстровані, не все побачено. Шкільний дзвінок, і гам студентів, який пролунав одразу ж за ним, змушує зупинитись посеред сходів, що вели з підземель. Мелфой і припустити не міг, що минуло аж стільки часу, цілий урок, тоді, як у тому класі здавалось, що пролетіла лиш мить, у яку він відчував дівчину в своїх обіймах і під його палкими поцілунками.

Закінчивши свій підйом сходами, він зауважує, як поодинокі студенти заходять до Великої Зали — час обіду. Їсти не хотілось та й, якщо слизеринець прийде туди, то точно втратить можливість наблизитись до ґрифіндорки. Тому Драко оминає високі та широкі двері, роздумуючи над тим, щоб піднятись до ґрифіндоської вежі і караулити Ґрейнджер біля входу портрету, хоча від початку усвідомлює, що це — найгірша ідея в його житті.

Мелфой ледь не перечепився об власну ногу, коли здогадка промайнула в голові, як бладжер, що обрав ціль. Яким же дурнем потрібно бути, щоб одразу не здогадатись? Все ж настільки просто. Бібліотека. Вона точно рано чи пізно туди прийде. Пульс прискорюється разом із ходою, аж поки руки не штовхають масивні двері до архіву знань, привертаючи увагу мадам Пінс. Не зважаючи на її тихе обурення, слизеринець крокує поміж стелажами, ледь не до самого кінця, допоки не наштовхуються на стіл біля вікна, за яким вона зазвичай сидить, ховаючись подалі від гаму учнів. Місце і дійсно прекрасне для усамітнення, приховане від чужих очей.

За усі роки навчання в Гоґвортсі, Мелфой завжди зустрічав дівчину саме тут, тому помилки бути не могло — це точно її місце. Без зайвих сумнівів Драко скинув сумку на стіл, а сам розмістився на стільці, розвернувшись обличчям до входу, очікуючи на свою Амуртензію. Він терпеливо чекав ґрифіндорку та з кожною хвилиною змушений був нервуватись і сумніватись, чи бува не помилився. Коли спітнілі долоні почали труситись, він вирішив спробувати щастя в інший день, але до його вух донісся звук підборів. Цей звук він не сплутає ні з чим — лиш одна йому знайома людина так ходить. Все ж він не помилився і доля на його стороні. Вона прийшла. Герміона Ґрейнджер власною персоною і, судячи по тиші після її кроків, таки сама. Чудово.

*****

Опинившись у кімнаті, Герміона повільно сповзає додолу, спершись спиною об двері. Долоні самі собою заплутались у волосі, а голова вперлась у зігнуті коліна, що підтягнулись до тіла. Що це було? Що ж ти наробила, Герміоно? Та правильнішим питанням було, що з нею зробив Мелфой. Вона мусила визнати, що ще ні з ким дотики не були настільки хвилюючими, а поцілунки — такими пристрасними.

Це через те, що він її Амуртензія? Можливо, вона помилилась і це не він? Та, поринувши назад у спогади, висновок напрошується один — ніяких сумнівів, помилки не було.

А-а-а, і що ж тепер робити? Герміона так чекала цього дня та нічого в цьому світі не могло підготувати ґрифіндорку до того, що її соулмейтом буде бісовий Драко Мелфой!

Шкіра на голові почала боліти від того, як дівчина відтягувала пасма, то ж вона прибрала пальці від волосся і відкинула голову назад, спираючись об двері, націливши погляд на стелю. Слід мислити раціонально. Має бути пояснення тому, чому саме цей надокучливий слизеринець — її пара. Не могла ж магія помилитись, обираючи його на роль її спорідненої душі.

Якщо серйозно обміркувати, відкинувши усі упередження, він доволі симпатичний. Гаразд, якщо вже зовсім відверто — дуже привабливий. Він розумний — єдиний у навчанні, хто складає їй конкуренцію, хоча лідерство все одно за нею, навіть, якщо різниця усього лише в один чи два бали. У нього хороші манери, які, зазвичай, не надто помітні та їх наявність безсумнівна. Мелфой — сильний, хватка його рук досі відчувається на її стегнах. Та поза цим, це — самозакоханий, білобрисий тхір, якому тільки дай привід, хоча, йому і привід не завжди потрібен, аби задирати її друзів та саму дівчину.

Перевівши погляд на годинник, ґрифіндорка усвідомлює, що пропустила урок Замовлянь. Герміона постаралась викинути усі думки з голови і сама собі процитувала улюблену героїню з фільму «Віднесені вітром»: «Я подумаю про це завтра».

Звівшись на ноги, дівчина наблизилась до шафи, щоб більше ні в якого професора не було можливості зняти бали з її факультету. У школі існують правила, уніформу ніхто не відміняв. Їй доводиться відшукати запасну краватку, тому що вона не планує повертатись до того класу, за попередньою.

Також у голові з’являється пунктик, що потрібно натиснути на Гаррі з Роном і з’ясувати, що ж таки вчора сталось, раз в її зовнішності відбулись такі кардинальні зміни.

Не те, щоб блонд їй не личив, але, ясна річ, із природним кольором ґрифіндорка виглядала краще. Вхопивши мантію, вона вдруге за день вибігає з кімнати, щоб встигнути на обід і зловити хлопців за столом факультету. Рон ніколи не пропускає прийоми їжі і не дозволяє цього робити Гаррі.

Увійшовши до зали, погляд Ґрейнджер одразу ж натрапляє на руді пасма найкращого друга і, не збавляючи темпу, вона швидким кроком наближається до Поттера, з розгону кидаючи сумку на підлогу, а сама розміщуються на лаві, праворуч від друга і навпроти Візлі. Тактика «очікувально дивись мовчки у вічі» працює безвідмовно, оскільки вже за мить Рону стає некомфортно і він змушений відкласти курячу ніжку на тарілку.

— Що таке Герміоно? Чому ти так дивишся?

— Сам не здогадуєшся? Нічого не хочеш пояснити? — вона вигинає брову, роблячи драматичну паузу, змінюючи тон зі спокійного на саркастичний. — Наприклад, колір мого волосся?

— Ах, ти про це, — завівши руку назад, він заплутався п’ятірнею у волоссі, приймаючи винуватий вираз обличчя. — Ти цей… Ти програла в карти і ти знала, що ми граємо на бажання. Ти сама винна. От так. Я чесно хотів тобі загадати якусь нісенітницю, але не зміг відмовити дівчатам, які благали відати це право їм.

— І що ж було далі? — вона закипала від злості, що дозволила собі розслабитись настільки, що втратила можливість контролювати усе навколо.

— Вони запропонували зробити щось із твоїм волоссям і в хід пішло дуже, дуже багато заклинань. Не питай яких, — зауваживши її запитальний погляд, як скоромовку промовив Рон, — я не розбираюсь у тих ваших жіночих штучках. Але, Герміоно, ти настільки ввійшла в раж, що сама ж попросила змінити колір із фразою: «Хочу, як у Мелфоя». Ти ще й так хихотіла опісля, що, якщо чесно, виникла підозра чи ти бува не з’їхала з глузду. Та Джіні не хотіла втрачати такої можливості і в нас не було права голосу, поки над тобою чаклувало щонайменше шестеро відьм. Не звинувачуй нас із Гаррі — це твої наслідки, до яких ми не причетні.

Він правий. Її друзі тут ні до чого, це все вона.  Дурепа Ґрейнджер! Яка ж ти дурепа!

— Скільки ще? — втомлено запитала вона, уся злість випарувалася, сил на неї не залишилось. — Скільки часу я буду… такою?

— Казали, що ефект протримається не менше місяця, максимум — два.

— Це… — вона змусила себе проковтнути в’язку слину, що застрягла у горлі. — Це чудово. Експерименти — це не так вже й погано.

— Може поїси? — голос Гаррі звучав невпевонено і було чутно, що він хоче її збадьорити, відволікти.

— Пробач, у мене апетит зник. Я піду в бібліотеку, зустрінемось на трансфігурації.

І, не очікуючи на їхні подальші фрази, ґрифіндорка підвелась, вхопила сумку і попрямувала до виходу з Великої зали. В коридорі вона помічала на собі здивовані та зацікавлені погляди, тому, прискоривши крок, за хвилину ледь не влетіла до архіву знань. Їй хотілось заховатись від настирних поглядів, щоб ніхто не докучав, побути наодинці і, хвала Мерліну, бібліотека — це її територія, де у неї є таке містечко.

За рядами стелажів, майже в кінці святині, де знаходилась її схованка від усіх, безхмарне уявлення про самотину розривається від грози, коли вона натикається на сірі очі Драко-чорти-б-його-побрали-Мелфоя, що зручно вмостився на стільці, наче на троні, скануючи її уважним поглядом.

Він дозволяє своїм губам розійтись у глузливій посмішці. На його боці момент несподіванки і видно, як спантеличена дівчина хаотично обдумує, що ж їй робити.

У тихому просторі чутно, як працюють шестерні в її голові, в розумах про те, щоб розпустити ноги і втекти куди подалі. І здається за мить до того, як ґрифіндорка все-таки планує здійснити втечу, розноситься його голос.

— Знову втечеш, Ґрейнджер? Я завжди думав, що ви, ґріфіндорці, народ сміливий, а виявляється, ви лиш маленькі лякливі кошенята.

Після довгої мовчанки, його баритон ще хрипкіший, від чого дівочі щоки наливаються рум’янцем, а пульс прискорюється.

Його голос завжди був таким глибоким та сексуальним? А ці нотки хрипоти? Зосередься, Герміоно, зараз не час думати про це!

— А відколи це слизеринці займаються переслідуванням?

— Переслідування? Ні-ні-ні. Ти помиляєшся, дорогенька. Я лиш припустив, де можу тебе знайти, і ось… я тут.

— Навіщо?

Здається таке банальне запитання, але змушує його тіло напружитись, і обличчя з глузливого, одразу ж стає серйозним, зосередженим.

— Потрібно поговорити.

— Про що? Ну думаю, що нам є про що…

Ой, серйозно…

— Не прикидайся дурепою, Ґрейнджер. Це не про тебе. Ти знаєш, про що.

— Я не думаю, що це ситуація, котру варто обговорювати. Це просто вплив гормонів, після Амуртензії. Ми були розгублені і…

— Ґрейнджер, — він втручається, поки вона не встигає розбалакатись і наговорити ще якихось дурниць, ліниво піднявшись, — я вже казав, бути дурепою — це не про тебе. — крок в її напрямку, і Драко ловить її крок назад, — Ти розумієш ситуацію, — знову крок до неї, і її крок від нього. — Ти відчуваєш те ж, що і я, — ще крок вперед і спина ґрифіндорки притискається до стелажа.

Ось і все, Ґрейнджер, більше нема куди відступати.

— Ти пахнеш бергамотом, Ґрейнджер, як і моя Амуртензія, — ще крок ближче до неї, так, що між їхніми тілами залишається не більше сантиметру. Поволі нахиливши голову до її рівня, і видихаючи прямо в дівоче обличчя, він промовляє: — А як для тебе пахну я, Герміоно?

Мелфой відверто насолоджується реакцією Ґрейнджер на її ім’я, що злетіло з його вуст. Вона намагається відійти в сторону та його рефлекси швидші. Один різкий рух — і обидві його долоні, розміщені на рівні її плечей, знищують усі можливості ґрифіндорки на відступ. Тікати нікуди. Вона у пастці. Його погляд бігає по розчервонілому обличчю, підмічаючи ледь помітні веснянки, те, як тремтять крила носу від швидкого дихання, зупиняючись на її карих очах, які вона швидко спрямовує вбік, щоб зберігати крихти тверезості в думках. Герміона зауважує, як Мелфой намагається говорити спокійно, бо по тремору в руках зрозуміло, що терпіння починає його зраджувати.

— Не відводь погляду. Подивись на мене. Подивись мені в очі і скажи це, Ґрейнджер. Рано чи пізно тобі доведеться визнати. Тому зроби це.

За кілька секунд цієї тиші, що здаються вічністю, вона, зібравши усю сміливість у кулак, все ж зіштовхується з його поглядом, в якому так легко читається виклик.

— Навіть якщо я скажу це зараз, за умови, що я визнаю, що ти моя Амуртензія, Мелфою, що зміниться? Ти думаєш, я одразу кинусь у твої обійми, і ми житимемо довго та щасливо, як це буває у принца з принцесою, в усіх цих казках?

Він не може стримати посмішку після її слів і вона зауважує, як його плечі злегка розслабляються.

Ти напружений Мелфою? Невже вона впливає на нього так само, як і він на неї?

Яка цікава ґрифіндорка. Напевно, це його і зачіпає в ній, бо у цієї «принцеси» нічогеньке почуття гумору.

— Ми не в казці, Ґрейнджер. І я в них не вірю.

— Тоді чого ти очікуєш від мене? Я думаю, це помилка. Це, напевне, помилка. Магія помилились. Ми не підходимо один одному. Ми не можемо бути соул…

Після кожного її слова гнів усе більше застує його очі та вона, здається, зовсім цього не помічає. Зупинись Ґрейнджер. Зупинись, допоки не стало запізно, але…

— Не кажи цього, Ґрейнджер! — ці слова вириваються з нього риком, як у дикого звіра, скоріше, ніж він встигає їх зупинити, — не смій цього казати! — і видно, як після цього дівчина зіщулюється.

Тому слизеринець замружується й намагається хоч трохи повернути самоконтроль. Зробивши глибокий вдих і повільно відкривши очі, різко видихає, обпалюючи її обличчя своїм диханням і пробує говорити, як можна спокійніше, враховуючи ситуацію.

— Магія не може помилятись. Вона ніколи не помилятися. Просто дозволь мені це довести, — він відірвав лівицю від полички, м’яко проводячи по ніжній дівочій щоці зовнішньою стороною долоні й, закінчивши шлях, поклав руку їй на плече. — Просто дай мені шанс довести, що це не так. Що ми можемо бути разом.

— Як? Як я маю це зробити?

— Дай мені час і можливість, аби переконати тебе.

Тепер настала черга Герміони замружитись, аби зважити усі плюси і мінуси цієї пропозиції. Аналізуючи ситуацію, шукаючи вихід, рішення, вона змушує хлопця нервуватись. Вона видихає в момент, як її очі розплющуються, спрямовуючи розтоплений шоколад на мокрий асфальт.

— Місяць. Маєш місяць, Мелфою. Змусь мене повірити за місяць.

Цих слів достатньо, щоб повністю розслабитись і припасти губами в легкому поцілунку до її щоки.

— Ти не пошкодуєш. Я обіцяю.

Після цих слів Мелфой відступає на кілька кроків, надаючи їм обом, хоч якийсь простір, бо ще мить — і втриматись від спокуси буде неможливо. І це взаємно. Його аромат повсюди і навіть запах фоліантів не може його перекрити, а з його легенів скоро можна буде вичавлювати сік плоду, що від сьогодні буде асоціюватися тільки з нею.

— Ти так і не відповіла на моє питання. Чим я пахну для тебе, Герміоно?

— Мелісою. Мелісою з цитрусовими нотами. Як думаєш, чому?

— Це мій одеколон,  — легка усмішка торкається його вуст, — та ніхто, крім тебе, так і не знає, чим він пахне, — і на секунду щось змушує слизеринця задуматись. — Чому бергамот?

— Хм, не знаю. Але я п’ю бергамотовий чай. Не можу пити інший. Цей запах і смак мене заспокоює, розслабляє.

Усвідомлення приходить швидко до обох. Ніхто, окрім неї, не міг до точності сказати аромат парфумів Драко, так само, як і Герміона не носила завжди з собою горнятко з бергамотовим чаєм. Так пахне душа. І тільки соулмейти відчувають аромат душі один одного. Цікава думка.

— Ти тепер завжди називатимеш мене на ім’я?

— Так, і сподіваюсь, що згодом настане момент, коли і ти кликатимеш мене не Мелфоєм, а Драко.

— Залежить від тебе. Скоро закінчиться обід, і нам час на заняття. Я піду першою.

— Не бажаєш, щоб нас бачили разом?

— Звичайно, — і його серце пронизає удар… — я переживаю за репутацію слизеринського принца.

Після чого вона підморгує хлопцю і поспішає до виходу з бібліотеки, залишаючи спантеличеного слизеринця насамоті, і від цієї картини маленька посмішка таки пробивається на дівочих вустах.

 

5

Що це щойно таке було? Вона підморгнула?

Стоп. Ґрейнджер, що – фліртувала? І все, більше нічого не стримує. Здається, навіть мадам Пінс із усіма студентами, що знаходяться в бібліотеці, чують його сміх.

Це незвично. Цілий день, починаючи від заняття у Снейпа, незвичний, і лише спогади про одну деталь змушують серце битися швидше, прискорюючи біг крові по жилам. Вдосталь насміявшись, Мелфой все ж вирішує з’явитися на заняттях, тому, закинувши сумку на плече, прямує до виходу з бібліотеки.

*****

Ввечері, вийшовши з душу, хлопець ліг в ліжко і, заплющивши очі, вирішив обміркувати свої подальші дії. У нього є місяць, аби переконати вперту ґрифіндорку у правдивості ситуації. Драко не міг сказати, що любив її до скону і все таке рожево – ванільне, та в тому, що вони – споріднені душі, сумнівів не мав.

Тягне. Завжди тягнуло. Вона завжди приваблювала слизеринця, сама фактично нічого не роблячи. Завжди цікавила його, просто, здається, до сьогодні хлопець інтерпретував це неправильно. Та питання від цього не зникає. Як її переконати? Як допомогти Ґрейнджер повірити?

– Ну по-перше, я б на твоєму місці розпочав би все спочатку. Абсолютно все наново. Зацікавлення, хобі, думки. Коротше кажучи, тобі слід робити те, чого ти до цього ніколи не робив із іншими дівчатами. Якщо ще простіше, ти маєш її завоювати. Знаєш, все ж час настав, і ти таки виріс. Це буде твоє перше зваблення! Ти ж бачив, як я це роблю? Не підведи мене, змусь татуся тобою пишатись.

Голос Тео подіяв на нього, як відро холодної води, що змусила різко розплющити очі, підняти верхню частину тіла, влаштувавшись у зручному положенні, і спрямувати погляд на двох хлопців у кімнаті. За своїми думками він не почув, як вони з Блезом повернулись в кімнату, і як він сам почав говорити в слух. Ось що це таке – втратити зв’язок із реальністю.

– У деякій мірі він правий, Драко. Вам із Ґрейнджер варто почати все наново і більше одне про одного дізнатись.

– Хоч деколи з його рота вилітає принаймні щось корисне, – і, як на підтвердження своїх слів, задля подальшого ефекту, він кивнув головою, але тієї ж миті застиг, напружуючи усе тіло. – Що ти щойно сказав? Кого ти пригадав?

– Не потрібно драматизувати, Мелфою. Ти розчув. Ми знаємо, що вона – твоя Амуртензія. Ти щойно спалився. Чуваче, серйозно, тобі слід постаратися, аби її підкорити, – Нот не був би собою, якби не додав сарказму до голосу.

– Звичайно, і пам’ятай, Тео, що Мелфої завжди добиваються того, чого хочуть, тож, якщо я скажу, що доб’юсь Герміону Ґрейнджер – так воно і буде. Але гаразд, за пораду – буду винен.

– Тоді допоможи нам із Блезом, – його друг витримав паузу, здається, підбираючи слова. – Дізнайся дещо про двох чарівних дам, у котрих ми впізнали наших соулмейтів. Наскільки мені відомо, вони обидві – подруги Ґрейнджер. Ще й, водночас, приділиш увагу її колу спілкування. Дівчатам таке подобається.

– І що ж це за чарівні особи?

– Нуууу… Як сказати…

О великий Салазаре! Тео так мнеться, як гафелпафка на першому курсі, і Драко кидає погляд на Забіні, тримаючи надію в серці, що хоч він зможе нормально висловитись.

– Це… – він нервово ковтає і говорить так тихо, що Мелфою доводиться наблизитись, – це Луна Лавґуд і Джіні Візлі.

М-да, це так само несподівано, як і те, що зранку він дізнався, що його мейт – Герміона Ґрейнджер.

– Що ж, хлопці, нічого не обіцятиму, що зможу, те дізнаюсь. Єдине, в чому я не сумніваюся і точно знаю: удача нам не завадить.

Закінчивши на цій ноті, вони кивають одне одному і готуються до сну. Остання думка перед тим, як Драко відправився до Морфея, була про те, що потрібно перед сніданком забігти у соварню і відправити Ґрейнджер записку про те, що він чекатиме її після вечері коло гобелена танцюючих тролів на восьмому поверсі.

*****

Місяць пролітає дуже швидко, так, що вони майже не помічають, як плине час. Після розмови в бібліотеці слизеринець та ґрифіндока почали бачитися у Кімнаті на вимогу. Перші їхні вечори проходили за простими розмовами, починаючи з літератури і закінчуючи політикою Міністерства, за горнятком чаю. Доволі часто це доходило до запеклих дискусій, де кожен доводив свою точку зору, але закінчувалось тим, що, знаходячи компроміс, вони розвивали і доповнювали ідеї чи пропозиції одне одного, якщо ті ще не були спростовані.

Розмови з нею – одне задоволення для нього, вони захоплюють та надають початок новим спільним ідеям. Також, слизеринець не забував про прохання друзів і намагався дізнатись щось про її подруг і, щоб не скомпрометувати себе та не підставляти Блеза та Тео, також дізнавався факти про Поттера та Візлі. Які йому і в труні не здалися б (як він помилявся).

Часом хлопець та дівчина разом робили домашні завдання. Герміоні подобалось, що це було не так, як із Гаррі та Роном, де практично усе робила вона сама. Цінність її друзів полягала в іншому, але з Драко відчувалась спільна праця, де вони були рівними.

Її знання, якими, як він вважав, вона кидається направо і наліво, аби похвалитись власними мізками, насправді були її фундаментом у цьому світі, де вона нічого окрім них і просто неймовірної працездатності, помноженої на вроджену магію, не має.

Направду, спочатку Драко було не зовсім комфортно, оскільки він звик до холодного каменю Маєтку і підземелля. У цій кімнаті було спекотно. На хвилину в голові промайнула думка, що Герміона таким чином намагалась роздягнути його. Та, спостерігаючи за нею, він дещо зрозумів – це для неї звична атмосфера. Звичайно, тут усе не кричало ґрифіндорськими кольорами, та переважали теплі відтінки.

Десь посеред другого тижня, дійшла черга до спогадів дитинства. Драко вважав, що йому рано чи пізно доведеться познайомитись із батьками своєї спорідненої душі, і осоромитись перед ними не хотілось. Герміоні тільки в радість було пояснювати хлопцю усе – від транспорту до зв’язку. Обличчя Мелфоя варто було сфотографувати, щоб завжди пам’ятати, як посмішка осяяла його обличчя в момент, коли вона пообіцяла сходити з ним в кіно. Хитрий слизеринець вже просто знав, що про фільм можна забути, якщо правильно обрати жанр і пізній сеанс у темній залі.

Йому було також цікаво заповнювати пробіли Ґрейнджер, щодо магічного світу, в якому, виявляється, вона знала не все. Чого тільки вартувала її реакція на розповідь про традиції весільної церемонії, шкода, що тема довго не розвивалась.

Вони практично оселились у Кімнаті на вимогу, засиджуючись там допізна, оскільки не хотіли ризикувати та напоротись на Філча, пробираючись по своїх факультетах.

Так непомітно минув місяць і, в один із днів, прокинувшись в обіймах хлопця, дівчина усвідомила, що почуття вже вкоренились у її серці, а душа – співає поруч із ним. Вона закохалась у Драко Мелфоя. Голова, що лежала на твердому плечі – пуста, а довгі та міцні руки – дарують теплі та надійні обійми, та можуть захистити її від усіх негараздів світу. І їй це страшенно подобалось.

Роздивляючись його розслаблене від сну обличчя, вона розуміє, що хоче споглядати це щоранку. Дівчина поволі поправляє платинові пасма, що впали на лоба, і, здається, тим самим збиває його сон. Заспані сірі очі, які ніжно дивляться на неї, змушують, не втрачаючи миті, припасти губами до нього.

А Герміона, в прямому значені цього слова, захопила його життя. День слизеринця починається і закінчується нею. Поцілунки, спочатку рідкісні та боязкі, переростали в часті, довгі та палкі і він не знав, де вже бере сили, щоразу зупиняючись, аби не підім’яти дівчину під себе і не зробити її, зрештою, своєю у всіх аспектах. Йому вже мало цього, хотілось більшого, хотілось її вже і усю без залишку. Та Драко сам собі пообіцяв, що нічого не зробить, допоки не побачить хоч натяк на продовження. Щоранку він проклинав самого себе, стоячи в душі, знімаючи напругу, аби не накинутися на ґрифіндорку. Все в дівчині не просто притягує, ні, він вже з упевненістю міг сказати, що закоханий у Герміону Ґрейнджер. Закоханий у її душу, її розум, її тіло.

Від спогадів цього місяця її відволікла розмова якихось дівчат, що йшли попереду. Вона б не звернула уваги, якби не почула ім’я Мелфоя, і це змусило, затамувавши подих, прислухатись.

– Ні, я точно тобі кажу, що це вона його соулмейт. Чого тільки варті їх перешіптування у вітальні. От побачиш, скоро в газеті буде оголошення про заручини Драко та Дафни.

– Можливо ти маєш рацію. Ех, такий красень, шкода, що дістався Ґрінґрас. Хоча, нічого дивного: обоє чистокровні, багаті, красиві. Що не кажи, але вони пасують одне одному, і я чула від Розері, що вона бачила, як вони цілувалися біля Мелфоєвої спальні. За її описом – це було так бурхливо і…

Ці слова змусили ґрифіндорку зупинитись, як вкопану. Вона стоїть у проході до Великої Зали, і аромат вечері вже доходить до неї, та після почутого діалогу апетит зник. Довго не думаючи, вона розвернулась та побігла на восьмий поверх.

Мелфой, який сидів на вечері, що вже, до речі, майже закінчувалась, хвилювався, що її немає. Скосивши, вкотре за ці пів години, погляд на двері, він вловлює буйні кучері, які зникають у коридорі. Розуміючи, що більше немає сенсу тут сидіти, він, швидко прощаюсь із друзями, намагаючись не перейти на біг, попрямував на восьмий поверх, підозрюючи, що щось не так. Драко бачив, як вона зникла за гобеленом. Він майже її наздогнав.

І, увійшовши до кімнати, Мелфой одразу ж підмічає відкинуті речі дівчини і її саму із підібраними ногами на кріслі. Плечі ґрифіндорки тремтять, хоча звуку не було жодного. Залишивши пожитки біля дверей, слизеринець повільним та тихим кроком рушив до Герміони. Опустившись на одне коліно перед кріслом, він обома руками спробував підняти її лице, щоб заглянути в карі очі, бо так їй важче буде йому збрехати.

– Герміоно. Герміоно! Прошу, глянь на мене. Розкажи, що сталось. М-м-м, нумо, не впирайся, – він намагався говорити дуже лагідно, аби не налякати її, йому вперше доводилось заспокоювати ґрифіндорку, серце у нього розривалось, і хлопець просто не знав, що робити.

Варто визнати, що він завжди встигав втекти до того, як дівочі очі, як би це мовити, колишніх дівчат, оповиються сльозами, тому що завжди вважав, що це – засіб маніпуляції. Та, дивлячись на споріднену душу, він зрозумів, що це не завжди так. І зараз йому, як ніколи, хочеться побачити на її вустах усмішку, або, щоб хоч ці солені ріки перестали литися з карих очей.

– Знаєш, вперше бачу, щоби ти плакала, коли я нічого не робив, адже, наскільки мені відомо, до сліз тебе довести можу лише я. Ти сама в цьому зізналась.

– Взагалі-то зробив, – вона нарешті трохи піднімає голову, і хлопець може побачити її червоні й підпухлі очі. Вона дивиться на нього засмучено і розчаровано, і від цього йому ніяково.

– Навіть, якщо я щось зробив, то чесно, навіть не знаю, що. Тому, будь ласка, розкажи мені, аби у разі чого, я міг би це виправити. Гаразд?

– Це правда, що ти часто проводиш час у компанії Дафни Ґрінґрас, і ви шепочетесь по кутках слизеринської вітальні?

В його думках тільки одне слово – лайно.

– Чому ти раптом питаєш?

– Бо половина довбаного Гоґвортсу вважає, що ви – бісові соулмейти!

 

6

 

 

Її внутрішнє стерво прокинулось вчасно. Зазвичай, вона не вірила у плітки, у те, як дівчата чесали язиками, але зараз… раціональність покинула її і лиш емоційний порив керував нею.

— Ці плітки, абсолютно не обґрунтовані і тим більше, не мають нічого спільного із реальністю, — спокійно промовив хлопець, тим самим лиш підливаючи масла у вогонь. — Те, що я перешіптувався з Дафною по кутках — правда, але лише тому, що вона потребувала моєї допомоги у надважливій справі, про яку не хотіла поширюватись.

— І що ж це за таке, йоб твою мать, важливе питання, щоб так поводитись? — і, не давши йому можливості відповісти, одразу ж продовжила словесну атаку. — Хоча, знаєш що? Мені не цікаво! Просто шуруй до своєї чистокровної кози і робіть, що хочете. Мені по барабану, просто залиш мене у спокої. Я від початку говорила, що це — помилка. І не помилилася…

Чорти б побрали усю алею Діаґон, так не піде. Він не може дозволити їй продовжити. Ані зараз, ані будь-коли у майбутньому, якщо чесно.

Не гаючи часу, Драко кладе долоні на дівочі щоки, щоб у неї не було можливості відсторонитись, і припадає вустами до її губ, зминаючи їх, наполегливо пробираючись язиком у її рот, не даючи можливості договорити. Він пробує на смак жахливі слова, що озвучила ґрифіндорка, в ту ж мить, намагаючись похоронити ті, що ще не сказала. Хлопець відсторонився від неї так само різко, як наблизився, вдивляючись у карі очі, щоб бачити, що до її свідомості дійдуть його наступні слова.

— Не говори цього, Ґрейнджер! Я вже просив, щоб ти не сміла вимовляти цих слів. Чого ти хочеш? Просто скажи чого ти хочеш? — він говорив рвано, важко дихаючи. — Мені, звичайно, імпонує, що ти мене приревнувала, але це абсолютно безпідставно. У мене є ти. Лише ти! Дафні потрібна була порада щодо її соулмейту, оскільки вона прознала про мій досвід у звабленні впертої ґрифіндорки і те, що в мене є потрібна інформація про її споріднену душу, що зможе їй допомогти підступитись до нього.

— Гаразд, — важко видихнула вона крізь стиснуті зуби. — Припустимо, що це дійсно так. Чому ти не розповів мені? Чому я мала почути це в гоґвортському коридорі, а не від тебе? Ти знаєш, що всі вважають, що скоро ви оголосите про заручини, бо бачили, як ви цілуєтесь?

— Що за дурня? Який ще поцілунок? — він виглядав спантеличеним. — Так, я — не святий і, направду, дещо було між мною та молодшою Ґрінґрас, але з Дафною — ніколи. Я не розповідав тобі, бо вона попросила, а я не хотів бути поганим другом. Тепер цю правду знаєш тільки ти. Присягаюсь. Але, повертаючись до мого запитання, все-таки, чого ти хочеш? Що мені слід зробити, щоб знову повернути твою довіру? Як мені довести, що мені ніхто крім тебе не потрібен?

На мить Герміона губиться і він бачить цей спектр емоцій на її обличчі. А й дійсно, чого вона хоче? Десь глибоко в душі вона знала вже давно і зараз саме час озвучити власні бажання. І він явно не очікував на її наступні слова:

— Тебе, — видихаючи йому прямо в губи, піднімаючи руки, щоб обійняти шию слизеринця тоді, як його руки опускаються їй на талію. — Я хочу тебе. Я хочу, щоб ти був моїм.

— Твій. Я — твій. Я і так твій, Ґрейнджер. Я вже належу тобі…

Вона легко цілує його у край вуст, настільки легко, що Мелфой міг би вважати, що це вітерець, якби вікно було відкритим.

— Не так, — залишаючи легкий слід губ на щоці Драко, — я хочу, щоб усі знали, що ти мій. Хочу, щоб усі знали, що ми — разом. Я хочу, щоб усі знали, що ми — соулмейти.

Не даючи йому можливості відповісти, цілуючи хлопця прямо в губи, дівчина одразу ж поглиблює поцілунок. Більше не стримуючи себе, слизеринець посилює натиск, стискаючи її талію міцніше, в той час, як дівочі пальці плутаються у його волоссі, відтягуючи на потилиці, знаючи, що йому це подобається. У пориві Драко прикушує її нижню губу, одразу ж проводячи язиком по місцю укусу, вибачаючись. Повітря не вистачає обом, але будь вони прокляті, якщо перервуть цю солодку тортуру. Спустивши руки нижче, вздовж стегон на сідниці, Мелфой без усіляких зусиль зводиться на ноги, разом із ґрифіндоркою на руках, бо її ноги вже обвились навколо його тіла, і крокує до ліжка.

Герміона змушена відірватись від тонких губ, щоб наповнити легені киснем, але губи мимовіль припадають до чоловічої шиї з легкими цілунками, час від часу залишаючи багряні сліди, як знак її пристрасті. Драко знав, що вона робить це навмисно, щоб завтра їх було видно за милю, щоб усі знали, що відбулось між ними. Маленька ревнива відьма. Дійшовши до ліжка, він акуратно розмістив дівчину на ньому, відчуваючи її зуби на чутливій шкірі з такою силою, що не втримав звіриний рик у районі вуха Ґрейнджер.

Вона знову втягує його у пристрасний та тягучий, як мед, поцілунок, паралельно опускаючи руки на широкі плечі хлопця, намагаючись зняти з нього мантію і, коли з його допомогою їй таки це вдається, тремтячими пальцями намагається розшпилити рядок ґудзиків. Коли сорочка розпахнулась, Ґрейнджер опустила долоню на пряжку його ременя, починаючи з нею боротьбу.

Його це не влаштувало, тож він одразу перехоплює її руки на зап’ястках і блискавично перевертає їх, так, що тепер слизеринець сидить на ліжку, а ґрифіндорка — зверху на його колінах. Однією долонею утримуючи руки Герміони за її спиною, другого він звільнив сорочку з-під поясу шкільної спідниці, щоб одразу ж пробратись під неї.

— Не так швидко, Герміоно, нам немає куди поспішати, — видихаючи їй прямо у рот, водночас стикаючи одну з грудей дівчини, а вона автоматично намагається звільнити руки та він лиш посилює хватку. — Я хочу, щоб ти відпустила свій контроль і піддалась емоціям від моїх доторків.

Його слова пробираються їй під шкіру і він відчуває, як це розслабляє її тіло. Губи Драко знову втягують дівчину у поцілунок, він відчуває, як Ґрейнджер гостро реагує на його дії, як пристрасть керує нею. Їхні тіла розділяє лише рука хлопця, що продовжує свої маніпуляції на її грудях. Його ерекція, що вже й так була, як камінь, здавалось би перетворилась на граніт, та їй цього мало, оскільки ґрифіндорка від задоволення почала йорзати над ним, вириваючи зі слизеринця стогін, послаблюючи його хватку, надаючи собі можливість звільнись і заплутатись пальцями у платинових пасмах.

Коли вже не потрібно стримувати дівчину, Мелфой дозволяє собі зірвати з неї краватку і розірвати сорочку до бісової матері. Плювати, він може собі це дозволити, він може купити їй ще сотні таких та, здається, вона з ним не згодна, бо Драко відчуває, як вона хоче відсторонитись та зазнає поразки, коли його язик проходиться по її піднебінню.

Його руки переміщаються їй на спину, щоб одним рухом розшпилити бюстгальтер, опускаючи його вниз, щоб самому припасти до налитих грудей у нетерплячці. Він виціловував її соски, проводячи по них язиком і обпалючи теплим диханням, час від часу затискаючи поміж зубів. Стогони дівчини змушували кров бурлити, лунаючи для нього прекрасною піснею. Змушували нетерпляче перемістити долоні на коліна і вести їх вище, поки пальці не впились у стегна ґрифіндорки, погладжуючи їх.

Все що їй вдається — це лиш тихенько шепотіти у жазі більшого та він не розбирає ні слова, просто відчуваючи її потребу, однією долонею спускаючись туди, де вона прагнула найбільше. Мелфой великим пальцем надавив на клітор крізь тканину трусиків, що змушує Герміону ще більше наблизитись до нього, міцніше стискаючи волосся між пальцями.

Перевернувшись, хлопець знову навис над дівчиною, на секунду припинивши дії, але лиш для того, щоб відкрити для себе картину небачену до того. Ґрейнджер затуманеним поглядом з-під опущених повік споглядає, як Драко знімає з нею одежу, звільняючись від кайданів у її подобі. На секунду природний сором захопив її, коли голе тіло постало перед палаючим поглядом хлопця, але, бачачи його реацію, вона змушує себе розслабитись. Він скидає з себе сорочку, відправляючи ту до загальної купи, і коли надія на те, що і штани попрямують за нею спалахнула у ній вогнем, він нахилився над дівчиною, залишаючи швидкий поцілунок на вустах, щоб потім залишати такі ж нижче і нижче: на підборідді, на шиї, ключицях, грудях, животі. Він залишив поцілунки на кожній тазовій кісточці, поки не припав губами до її лобка, а згодом, розвівши ноги в сторони, і ще нижче, прямо на пульсуючу точку її лона, вириваючи з неї звук задоволення.

Відчуття таке неземне, коли його язик пройшовся поміж складок, збираючи вологу — доказ її збудження, але водночас таке незручне, що вона, стиснувши постіль між пальцями, спробувала відсторонитись від його пестощів. Від цього пориву Мелфоя охоплює незадоволення, і, можливо, він діє грубіше, ніж хотів би, коли його пальці впиваються у стегна ґрифіндорки, втримуючи її на місці, піднімаючи погляд, стикаючись із її, і після прочитаного докору у ньому, вона більше не сміє протестувати, віддаючись йому на милість, коли губи знову замикаються на кліторі, посмоктуючи його.

Не в змозі більше дивитись на цю розпусну картину, вона з голосним стогоном відкидається на ліжко, прогинаючись в спині. Його сором’язлива дівчинка, скоріш за все, не могла дивитись на це чудове видовище, а він прагнув побачити ще краще. Коли стегна ґрифіндорки в спробі отримати більше тертя почали рухатись, Мелфой був змушений ще більше притиснути їх до ліжка, бо знав — якщо вона не зможе ними рухати, то отримає більше задоволення.

Язик Драко вимальовував руни на її вульві, час від часу натискаючи на клубок нервів, і хлопець пильно стежив й уважно запам’ятовував, на які точки чи дії вона реагує сильніше. Вона дозволяла стогонам, що частішали, заполонити усю кімнату і, закушуючи губу ледь не крові, ґрифіндорка так стискала постіль, що пальці вже здається заніміли, і відчувалось, як легкий тремор пронизував тіло.

Герміона було близько, а Драко — на межі. Ерекція вже боліла від бажання опинитись у ній. Вони скоро зроблять це разом, але зараз, це лише для неї. Її потрібно підготувати, він хоче зменшити її біль. Щоб наблизити перший у житі дівчини оргазм, він дуже акуратно зачіпає зубами клітор, від чого усе тіло Ґрейнджер напружується. Ось так, кінчи для мене. Наче почувши його німий посил, Герміона викрикує його ім’я на піку задоволення, тремтячи усім тілом та розслабляючись у хвилі оргазму.

 

7

Драко терпеливо чекає, коли Герміона відійде від свого оргазму і, як тільки її тіло перестає трусити, а стогони більше не злітають з-під пухких уст, він починає повільно прокладати доріжку поцілунків від лобка і вище по животу, грудях, загострюючи увагу на рожевих сосках. Один він ніжно посмоктував, у той час, як другий — перекочував між великим і вказівним пальцями.

— Драко, — прохникала дівчина.

— Ш-ш-ш, ми ще не закінчили, Ґрейнджер, — відповідає слизеринець, відриваючись від загостреного соска, паралельно вводячи середній палець вільної руки на фалангу до піхви. — Я хотів розслабити тебе, зараз варто тебе підготувати, щоб не так боляче було прийняти мене. Адже зараз, — він проштовхує палець ще на одну фалангу, — ти така вузька. Тебе потрібно трішки розтягнути, щоб легше здійснити задумане нами. Якщо щось піде не так — одразу скажи.

Дуже повільно Мелфой розпочав поступальні рухи, то вводячи палець, то витягуючи його, а за кілька хвилин, не поспішаючи, додав ще один.

Спочатку Герміоні було не надто приємно, але відчуття його ласки на грудях, на яких він зосередився, потроху відкидало всі думки на задній план, а вже за мить, вона і сама почала підмахувати стегнами, намагаючись насадитись на його довгі пальці.

Драко неквапливо рухав пальцями всередині дівчини, іноді розводячи їх, аби розтягнути вхід. Великий палець лежав на кліторі, злегка надавлюючи, викликаючи нову хвилю збудження у дівчини, так, що волога текла по його долоні.

Коли перший, нічим не прикритий стогін задоволення злітає з вуст Герміони, слизеринець, не припиняючи рухів руки поміж струнких ніг, перестав пестити дівочі груди.

Звільнена рука розмістилась на пряжці ременя і за секунду та вже не була перепоною, аби розшпилити ґудзик та ширіньку на штанах. Витягши пальці з піхви ґрифіндорки, Мелфой відсторонився, швидко позбуваючись речей, що ще залишились на ньому, і повернувся в колиску її ніг, які одразу ж обвились навколо чоловічого торсу.

Коли головка пеніса притиснулись до її складок, дівчина зі стогоном прогнулася в спині, що дозволило хлопцю просунути під неї руки: одну залишити поміж лопаток, а другу — підняти вздовж шиї, зариваючись пальцями в неслухняні кучері, що вчора повернули свій каштановий віддінок. Це була його Ґрейнджер, такою вона подобалась йому більше.

— Відкрий очі і подивись на мене, — голос Драко був хриплим, а все його тіло — напружене до краю, оскільки він ледь стримував себе, щоб просто не увірватись у неї зі всієї сили і не почати оскаженіло рухатись.

Але дівчина лиш сильніше зажмурується, хапаючись за постіль, тихенько пробелькотівши щось незрозуміле. Мелфой, повільно наблизив вуста до її вуха, обпалючи його гарячим диханням:

— Розплющ очі, Герміоно. Я хочу їх бачити, я хочу, щоб зараз ти дивилась і бачила тільки мене, — язик слизеринця проходиться по вушній раковині і зуби м’яко змикаються на мочці.

Вона несміливо розплющує очі, піднімаючи погляд на білокурого хлопця, одразу ж натикаючись на розширені зіниці, що практично закрили собою колір мокрого асфальту.

— Обіцяю, я буду максимально обережним і, якщо тобі буде неприємно, ти можеш зупинити мене будь-якої миті, гаразд?

— Так, — видихнула вона йому у щоку.

Хлопець, дуже повільно почав вводити пеніс у піхву дівчини, не перериваючи зорового контакту, намагаючись вловити усі відчуття, які відображались у карих очах. Увійшовши наполовину, він зупинився, щоб дати Герміоні можливість звикнути.

За декілька секунд вона припіднімає стегна, даючи зрозуміти, що слизеринець може продовжити, і опускає маленькі долоні на його широкі плечі.

Відхилившись трохи назад, Мелфой майже вийшов із неї, але потім повільно заповнив її усю до упору.

Біль заповнив кожну клітину тіла, дівчина зажмурилась і мимоволі сіпнулась, намагаючись відсторонитись. Чоловічі руки міцною хваткою утримують ґрифіндорку на місці і м’які губи мандрують по обличчю, збираючи сльози, які виступили з-під повік.

— Прошу, не рухайся, так біль мине швидше. Будь ласка, — прохав Драко, — мені і так складно стримуватись. Спробуй розслабитись, так буде легше.

Мелфой виціловував її обличчя, спускаючись вздовж шиї, зупиняючись на рожевому соску, ніжно посмоктуючи і злегка царапаючи його зубами.

Крізь вакуум у вухах, Герміона чує шепіт хлопця, керуючись його настановами, вона намагається зосередитись на маніпуляціях з її грудьми, а не на пекельному вогні поміж ніг.

Коли його рука спускається з лопатки нижче, лягаючи на клітор і злегка надавлюючи на нього, то забуте через біль відчуття легкості і задоволення знову нагадує про себе. Через декілька таких порухів біль майже притупляється і цих мілких доторків стає замало.

— Драко-о-о, Драко, будь ласка. Я готова, а-х-х, прошу.

— Ти впевнена? — відірвавшись від свого заняття і піднявши голову, Мелфой зустрічається з нею поглядом і бачить там відповідь на своє запитання.

Слизеринець плавно виходить і знову заповнює її собою. Він старався бути повільним і ніжним, що вартувало йому неймовірних зусиль. Ще один поштовх — і їх синхронний стогін заповнює кімнату. Нігті Ґрейнджер пройшлись вздовж чоловічої спини, а ноги сильніше обвились навколо торсу, наче намагаючись наблизити чуже тіло ще ближче до свого.

Палець Драко натискав на клітор у такт фрикціям, приносячи дівчині ще більше задоволення. Якоїсь миті її губи знаходять його вуста, затягуючи у вир поцілунку, що заглушив ще один дівочий стогін.

Мелфой прискорив свої рухи, від чого ґрифіндорка прикусила його нижню губу, млосно простогнавши. Розірвавши поцілунок, Драко уткнувся обличчям у вигин її шиї, прискорюючи темп.

— Дідько, Герміоно, а-х-х… У тобі… Так добре…

Черговий стогін дівчини заполонив простір, стегна піддавались на зустріч чоловічим, що створювало мокрі ляскання від їх розгарячілих пітних тіл.

Спина Ґрейнджер вигнулись дугою, коли пеніс Мелфоя зачепив якусь чутливу точку там, усередині неї, в ту ж мить, коли його зуби зімкнулись на шкірі плеча.

Ноги стали ватними, мозок вже нічого не розумів, тільки ритм серця пульсував у скронях, а в низу живота зароджувалось вже знайоме віднедавна відчуття.

Драко відчував, як стінки її піхви затремтіли, як і відчував, що його фінал також близький. Але він хотів, щоб вона перша перейшла межу, тому почав рухатись ще інтенсивніше, втискаючи тендітне тіло в ліжко, збільшуючи натиск на клітор. Його язик пройшовся від плеча, вздовж шиї, окреслюючи вушну раковину.

— Я… люблю тебе. Тепер, — поштовх, — ти точно моя, — поштовх. — Назавжди.

Коли Драко промовив ці слова хрипким та напруженим голосом, це стало спусковим гачком для дівчини, усе її тіло напружилось, щоб наступної миті затрястись, відносячи свідомість ґрифіндорки на хвилях оргазму. Вже не стримуючи себе, хлопець також переходить межу з голосним утробним гарчанням, притискаючи її тіло ближче до себе, наче намагаючись стати одним цілим.

Їхній оргазм спадав поволі, бо дихання і далі було важким. Мелфой акуратно вийшов із дівчини, перевернув їх так, що тепер він лежав спиною на ліжку, а Ґрейнджер — зверху на ньому, сховавши обличчя на широких грудях.

Пальці однієї його руки неквапливо обводили мітку на її плечі, а друга долоня зручно розмістилась на її стегнах, невагомим поцілунком він ковзнув по скроні дівчини.

— Я люблю тебе.

— Я також люблю тебе, Драко. Тепер ми разом назавжди. Моя мітка пасує тобі, мабуть, як і твоя — мені. Тепер у нас не буде і шансу втекти одне від одного.

— Так, ти права, — промовив Мелфой, широко посміхаючись, — але, щоб перестрахуватися, нам варто завтра зранку, як можна раніше, піти в Міністерство і зареєструвати шлюб. Гаразд?

— Так, звичайно, га… — вона сама себе зупинила, різко відриваючи голову від його грудей, щоб подивитись прямо у вічі. — Ні, ми не можемо цього зробити. Я… — розгубилась ґрифіндорка, — я хотіла весілля, з друзями, батьками і…

— Воно буде, — слизеринець поспішив заспокоїти дівчину, повільно розтягуючи слова, — влітку матимемо весілля, яке ти захочеш. Та завтра ми таки підемо у той відділ реєстрації. Пам’ятай Ґрейнджер — Мелфої завжди отримують те, що хочуть.

— Що ж, — гмикнула Герміона, схиляючись над ним, вимовляючи слова йому прямо у вуста, — тоді раджу пам’ятати, що скоро я також буду Мелфой.

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.