Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Волошки в її очах

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

***

Наруто думав, що готовий до всього, бо позаду залишилось стільки різного лайна, що все і не згадаєш. Чого тільки варта Четверта Світова війна шинобі, відібравша не одне життя. Але доля вміє дивувати своїми крутими поворотами, в нашому випадку у ролі долі виступив сам Рікудо Санін.

 

– Тобто ти хочеш сказати, що моє тіло на грані смерті, а свідомість все ще тримається лише завдяки твоїм старанням. І тепер ти хочеш відправити мене до біса на роги, щоб я прожив нове життя. Я правильно розумію ? – перепитав Наруто з недовірою поглядаючи на Мудреця шести шляхів, намагаючись розібратись в усьому тому лайні, яке йому люб’язно підклала матінка доля.

 

– Загалом суть діла ти зрозумів, так що до зустрічі друже. – попрощався старий та зник з поля зору.

 

– Сподіваюсь на протилежне. – відповів хлопець з незадоволеною пикою, перед тим як так само розчинитись в темряві.

***

Розплющивши очі, спершу він помітив лише палітру яскравих барв, але варто було звикнути до яскравого світла як ці барви перетворились на незнайому юнакові кімнату. По кімнаті були розкидані дивні свитки, в кутку стояв стілець неохайно завішаний одягом. Хлопцю на мить здалось що то було дівоче вбрання. Однак ця думка швидко вилетіла з його голови. Стояча шафа була частково відкрита, відкриваючи вид на скиданий в велику купу одяг різних відтінків червоного. Невеличкий, явно дитячий стіл, вкритий різними паперами привернув увагу Наруто, недовго думаючи він зіскочив з ліжка на якому спав та підійшов до столика. Потягнувшись за одним із листочків юнак помітив що його руки стали на диво маленькими та тендітними, крім цього волосся стало надзвичайно важким і тягнуло голову назад. Краєм ока Наруто помітив що пасмо його волосся стало яскраво червоного кольору.  Потихенько пазли в голові хлопця почали складатись докупи, але приймати це він не хотів.

 

– Діду, та це ж підстава по всім статтям… – прошипів Наруто, розглядаючи своє маленьке, дівоче тіло. Погіршував ситуацію сміх прокинувшогося лиса. На вигляд йому було не більше восьми рокі. Обернувшись лицем до дзеркала він з облегшенням помітив що його фірмові полоси-вусики залишись з ним разом із блакитними очима. Тепер ж Наруто розумів, що він явно не був готовий до цього. І що ніхто б не був готовий, навіть сам, чорт його дери, Мадара.

***

Переглядаючи з лисом залишки пам’яті дівчинки, яку також звали Наруто, юнак не одноразово дивувався наскільки вони з нею схожі і в той самий час різні. Дівчинка мала велику сім’ю, яка її просто обожнювала, але незважаючи на це вона залишалась такою ж бешкетницею як сам Наруто в дитинстві. Тутешня Наруто виявилась принцесою клану Узумакі, сестрою якої була сама Міто, дружина Першого Хокаге. Почувши ім’я сестри дівчинки, Курама презирливо щось прошипів змахнувши всіма дев’ятьма хвостами. Як виявилось Наруто померла через ті самі свитки розкидані по всій її кімнаті. Прадавні печаті висмоктали не тільки всю чакру малої але і її життєві сили.

***

Наруто зрозумів, що він був  не готовим до знайомства зі сім’єю та їхньою турботою.

 

– Наруто, скільки раз тобі повторювати, ти маєш більше їсти. Ще трохи і ти складешся удвоє від легенького пориву вітру! – бурчала Міто, нарешті витягнувши Наруто із кімнати. Відтепер юнак їсть разом із родиною, а не у своїй кімнаті.

***

– Наруто перестала звертати увагу на свого тата… – жалівся своїй дружині Ісаро, глава клану, помітивши зміни в донечці. Раніше ту не могли втримати в кімнаті, а тепер вона відмовляється з неї виходити, лише дякуючи Міто Наруто звикає до своєї нової сім’ї та знову стає собою, незважаючи на те що він тепер вона.

***

– Наруто, негайно спускайтесь звідти! – кричала одна із численних подруг її матері, помітивши дівчинку на даху будинку.  Завдяки чому  та звідти і падає, проте обійшлося все лише розбитими колінками. Тому махнувши рукою на жіночку Наруто спішить повернутись на нагріте місце. Після цього випадку за нею із тіні завжди слідкує охоронець.

***

Наруто розуміє, що вона була не готова до того що лиса розкриють під час тренувань з батьком та братом Нейро. Ззовні Курама на це ніяк не відреагував, лише прикидав план їхньої втечі в разі небезпеки. Ісаро поривається знайти винного в цьому і витягнути демона з доньки, але від останнього його зупиняє Наруто:

 

– Я його нікому не віддам. Він частина мене, якщо ж ви все таки хочете позбутись від нього то я просто втечу. – незважаючи на всю любов до нової сім’ї, для неї вони хоч і не набагато але були менш важливі за Кураму, друга який пройшов з нею два життя.

***

На наступний її день народження Ісаро бере Наруто з собою на зустріч з главою клану Сенджу. Прибувши на територію Наруто зустрічає синів глави, які стають її  опікунами на час перебування в клані.

 

– Хашірама, а у мене камінчик відлетів далі! – захоплено прокричала дівчинка, ставши в переможну позу на березі річки тримаючи в кулачку черговий плоский камінчик.

 

– Це не правда. – ображено відповів хлопчина, пробуючи довести Наруто свою правоту.

 

– Просто визнай, що я граю я краще! – відповівши, вона лиш відкинула копицю червонястого волосся за спину і задерши носик вгору.

 

– Наруто-злючка. – пробубнів Хашірама, сівши на гальку, що розкинулась по всьому березі, й обійняв свої коліна. Декілька раз здивовано моргнувши, дівча присіло поряд з новим другом. Усміхнувшись з капризів хлопчика, вона неохоче відповіла:

 

– Гаразд, тоді зійдемось на тому що камінчики пролетіли рівну відстань?

 

– Звісно ж! – відповів він так ніби і не ображався.

 

Наруто розуміє, що Перший Хокаге і справді класний хлопчина і зовсім не такий зануда, як вона собі думала. Ось тільки Курама її думку чомусь не поділяє.

***

– Ви знову втекли за межі поселення! – прирікав альбінос із, як зізналась собі Наруто, неймовірно красивого кольору, немов ягідки спілої малини, зіницями. Сердито здвинувши брови, він споглядав двох негідників, що сиділи перед ним на колінках, опустивши голови до землі.

 

– Але Тобірама, тут просто нереально нудно! – сказав Хашірама, все ще не сміючи підняти очей з полу.

 

– Повністю підтримую Хашіраму! Ти говориш наче справжній дідуган, такими темпами від тебе всі дівчата повтікають і залишишся самотнім! – сказала Наруто зазираючи у очі хлопчику, помічаючи там лише турботу спрямовану на них.

 

– Чорт із вами, робіть що заманеться однак потім не просіть в мене допомоги! – сказав Тобірама, поспішаючи залишити дітлахів на самоті. Однак від Наруто не сховались червонясті вуха хлопчика, що так поспішно зник за дверима.

***

Наруто розуміє, що волошки її улюблені квіти.

 

– Наруто, – окликнув її хтось, відірвавши від розмови з Курамою, повернувшись вона помічає Тобіраму з невеличким букетом блакитних квітів. – Ці квіти називаються волошки, своїм кольором вони схожі з твоїми очима. – пояснив хлопчик, ніяково сховавши погляд.

 

– Дякую! Вони надзвичайно красиві! – відповіла вона, пригорнувши букетик до грудей. На обличчі розквітла посмішка, а в душі проростало незрозуміле почуття.

 

– Нема за що. – відповів Тобірама, розвернувшись до неї спиною, намагаючись приховати рум’яне немов буряк обличчя.

***

Коли настав час розлучатись, Наруто розуміє, що дуже сумуватиме за ними. Тому вони з Хашірамою приймають рішення обмінюватись листами. В той самий час Ісаро тільки і говорить про те що його донька занадто швидко виросла. Наруто разом із батьком повертається додому , одна її частина хоче залишитись, а інша знову побачити сім’ю.

***

Наруто розуміє, що чекає на листи від братів Сенджу із завмиранням серця. Через що Міто не одноразово жартує над нею, говорячи що з ті листи по своєму обсягу скоріше нагадують книги.

***

Коли їй виповнюється одинадцять, з’являється перший кандидат у чоловіки. Заявився він із купою помічників та цінних подарунків, та букетом квітом завбішки з саму Наруто.

 

– Шановна пані, це все я приготував з думкою про вас. Надіюсь вам це прийдеться до вподоби. – говорить він гордливо заглядаючи у очі дівчинки. Волосся кольору воронячого крила і такого ж кольору зіниці які підкреслювали блідість його обличчя, хлопчина чотирнадцяти років мав зовнішність витонченого аристократа. Прислуга при погляді на нього лише тихо перешіптується, зазначаючи що Наруто не аби як пощастило мати у себе в шанувальниках, красеня що не мов принц із книги. Вона ж подумки відзначає, що їй ближче до душі світле волосся та зіниці червоного кольору. А замість помпезних червоних троянд, вона обрала б букет файних волошок.

 

– Щиро дякую Вам за цей презент, та я мабуть краще залишу Вас. – відповіла вона та не чекаючи на відповідь хлопця зникла в шуншині, залишаючи після себе лише декілька листочків. Опинившись в своїй кімнаті дівчинка потягнулась за одним із багатьох сувоїв, в якому ще давно запечатала той самий букетик подарований Тобірамою. Волошки наче зігрівали її серце одним своїм виглядом, незважаючи навіть на те що через довгий час вони висохли та втратили свій колір. Через свій вчинок вона ні краплі не переживала, знала що батько буде тільки радий дізнатись, що хлопець не запав їй в душу.

 

«Просто зізнайся, що в твоєму сердечку вже дехто живе. Вже ж повір своєму особистому психологу.» – підколює її лис, на що вона відразу відповідає:

 

«Що? Та ні, не може такого бути!»

 

Наруто думає, що вона не була готовою до такого. Не готова була в другому своєму  житті закохатись в Тобіраму Сенджу.

***

Коли Наруто виповнюється п’ятнадцять, Ісаро повідомлять про те що глава Сенджу помер і його місце зайняв Хашірама. Кілька тижнів Наруто чекає на листа від Хашірами і коли той нарешті приходить, в ньому він просить її приїхати в ролі третьої сторони на підписані мирного договору між кланами Сенжду та Учіха. Дочитавши листа, дівчина зривається з місця і біжить до батька просити дозвіл. Так-сяк випросивши його вона поспіхом збирає речі і вирушає в дорогу не чекаючи своєї охорони. При прибутті в клан Сенджю, її відразу ж згортає у свої обійми подорослівший Хашірама, від чого Наруто починає переживати за цільність свої ребер.

***

Зустрівшись з Тобірамою, Наруто розуміє, що всередині неї стався наче вибух феєрверку із різних почуттів. Вона могла лише стояти та дивитись на нього, поки дурна посмішка розпливалась по обличчю. Він був вже не тим хлопчиськом, що повчав їх з Хаширамою, а статним юнаком з все з такими ж красивими очима.

 

– Давно не бачились, чи не так? – все таки зважуючись заговорити каже дівчина густо червоніючи, помітивши, що скули хлопця вкрились легким шаром рум’янцю.

 

– Так. – коротко відповідає він, намагаючись заспокоїти метеликів у животі, що знову проснулись при погляді на дівицю.

***

Наступного разу вона червоніє, на зборах з приводу перемир’я між Учіхами та Сенджу, коли ловить на собі погляд не лише Тобірами але й загадкового незнайомця з клану Учіх. Дивлячись на нього Наруто розуміє, що зовнішність того хлопця з трояндами і близько не стоїть з красою незнайомця. Проте біляве волосся все одно перетягує на себе усю увагу дівчини. Після закінчення перемовин до неї підходить той самий незнайомець та називає своє ім’я, Мадара. Наруто на декілька хвилин ніби випадає з світу, думаючи як вона могла не впізнати його так щей назвати красивим. Поки дівчина була в своїх думках Мадара пропонує їй екскурсію по території свого клану, на що Наруто з чистого інтересу погоджується. Але спочатку вирішує забігти до будинку братів, щоб попередити Хашираму про свою прогулянку. Адже той носився з нею як курка з яйцем.

 

– Ти куди це зібралась? – запитує Тобірама, схопивши Наруто за руку коли та вже збиралась вийти з будинку.

 

– На зустріч з Мадарою. Він обіцяв мені екскурсію. – відповіла вона, сховавши погляд та намагаючись не червоніти, відчувши як рука юнака лише сильніше тримає її.

 

– Прийдеться йому гуляти на одинці, так як тобі не здоровиться. – сказав Тобірама, закриваючи двері та ведучи грати шоги, поки та безглуздо посміхається та йде слідом. Хашірама ж тихо сміється наглядаючи за ними.

***

Наруто розуміє, що алкоголь її не бере на святі з приводу вдалого підписання перемир’я. Мадара з кожним разом наливає все більше, бажаючи дізнатись проріг дівчини. Рятує її від цієї попойки Тобірама, підхопивши на руки все ж трохи сп’янівшу дівчину і хвилястою ходою несучи її додому. По дорозі юнак щось бурчить про бридких Учіх. Наруто тим часом від випитого алкоголю засинає, під заколисуючий голос Тобірами. Вранці прокидається вона у обіймах альбіноса і мало не розбиває йому носа.

***

Курама бурчить щось про те що його джинчуріки вже вдруге безбожно спаюють, поки Наруто розпиває не першу пляшечку саке у компанії Тобірами. Пара примостилась на березі річки, відмічаючи обрання Хашірами Першим Хокаге. Звичайно ж для Наруто це не стало новиною, проте святкувати не заважало. В якийсь момент алкоголь остаточно взяв гору над тією мізерною сором’язливістю, що взагалі була у Наруто, і та піддавшись почуттям обійняла хлопця. Який до речі й не чинив опору.

 

– Ех, у тебе вже напевно й наречена є на прикметі або хоча б просто дівчина. А як інакше, ти диви який видний парубок. А про моє бідне серденько навіть не подумав. – говорила вона, сховавши обличчя  в чорній кофтині хлопця не сміючи підняти погляд. Чомусь незважаючи на все пережите, саме зараз їй бракувало сміливості зазирнути в його обличчя. Зажмуривши очі вона чекала на його відповідь. Лише ніжний, мов пелюстки волошки, поцілунок заставив її страх відступити та все ж відкрити очі, щоб побачити перед собою червонястого від сорому парубка.

 

– А ти хіба не так само вчинила? Закохала в себе та зникла немов роса по ранку. Щойно повернувшись відразу привернула увагу того триклятого Мадари, ще б трішки і я зійшов би з розуму, настільки сильно ти запала мені у душу. – говорив Тобірама не сміючи відвести погляд від коханої, тримаючи її руки у своїх.

 

– Я кохаю тебе, насправді кохаю. – говорила Наруто, обійнявши парубка за шию та стримуючи сльози. – Справді кохаю.

 

– Тепер то ти нікуди від мене не сховаєшся. – сказав Тобірама обіймаючи кохану, сховавши обличчя в її червонястому волоссі.

 

Важко зітхнувши, Курама, знову заснув, розуміючи, що це тільки квіточки…

P.s. Якщо Ви вже бачили цю роботу на фікбці, то не переживайте я не вкрала чужу роботу. Я і є її автором)

Ваша Азу-2000, а тепер просто Пиріжочок !

 

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь